АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
_________________________
Справа № 22-6505/12 р. Головуючий в 1 інстанції - Піхур О.В.
Доповідач - Усик Г.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2012 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Нежури В.А., Гаврилової М.В.
при секретарі - Бігус М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Редакція газети Київської міської ради «Хрещатик» про захист авторських прав,
в с т а н о в и л а:
У липні 2011 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до КП «Редакція газети Київської міської ради «Хрещатик» (надалі КП «Редакція газети «Вечірній Київ») про порушення його майнових авторських прав, в якому просив стягнути з відповідача невиплачений йому гонорар у розмірі 48 702, 17 грн., грошову компенсацію - 215 040,00 грн. та відшкодувати заподіяну неправомірними діями відповідача моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з грудня 2007 р. по листопад 2009 р. він за усною домовленістю з відповідачем писав статті на різну тематику для газети «Хрещатик». За період з серпня 2007 р. по вересень 2008 р. йому був виплачений гонорар, виходячи з розрахунку 1000 друкованих знаків - 10 доларів США.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Хрещатик» були опубліковані його 224 статті з позначкою «ОСОБА_1 спеціально для Хрещатик» на загальну кількість 611 069 знаків. Проте жодна із статей за вказаний період відповідачем не була оплачена, чим були порушені його майнові авторські права на отримання винагороди.
Внаслідок таких неправомірних дій відповідача йому були заподіяні сильні душевні страждання, які поглиблювались тим, що він є єдиним працевлаштованим членом родини, а тому був змушений позичати гроші для мінімального забезпечення свого існування.
Також зазначав, що він має право на виплату компенсації за порушення відповідачем його майнових авторських прав, яку він визначив у розмірі 224 мінімальних заробітних плат (прирівняно до кількості надрукованих, але не оплачених відповідачем статей), що станом на час звернення до суду становить 215 040,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2012 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
На обґрунтування своїх доводів зазначав, що суд першої інстанції не урахував, що кожна з надрукованих ним в газеті «Хрещатик» статей містить позначку «ОСОБА_1 спеціально для Хрещатик», та що ці статті ніколи раніше не друкувалися в інших ЗМІ.
Суд дійшов помилкового висновку про те, що написані ним статті є службовими творами з огляду на те, що написання статей не входить до обов'язків редактора відділу та заступника головного редактора.
Необґрунтованим вважав і посилання суду, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, на укладені між КП «Редакція газети Хрещатик» та КП «Редакція газети «Вечірній Київ» і КП «Редакція газети «Українська столиця» договори про координацію між комунальними засобами масової інформації, відповідно до яких комунальні засоби масової інформації мають право в своїх друкованих засобах масової інформації використовувати матеріали, права на які належать другій стороні.
Крім того зазначав, що суд неправильно застосував положення ст.445 ЦК України та ч.5 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Представник КП «Редакція газети «Хрещатик» просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
За період з ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Хрещатик» було опубліковано 224 статті ОСОБА_1 з позначкою «ОСОБА_1 спеціально для Хрещатик». Зазначених обставин представник відповідача не оспорював.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що відповідно до його посадових обов'язків або трудового договору (контракту) він не мав права писати статті та передавати їх для опублікування в газеті «Хрещатик», а також того, що його роботодавці не мали виключних прав на використання його творів.
З таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно ст.1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, а службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем;
ОСОБА_1 не перебував в трудових відносинах з КП «Редакція газети «Хрещатик». Зазначене підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.06.2011 р., яке набрало законної сили. Цим же рішенням встановлено, що в період з січня 2009 р. по грудень 2009 р. відповідач не здійснював позивачу жодної виплати, та що в зазначений період продовжували друкуватись статті ОСОБА_1
З січня 2009 р. по березень 2009 р. позивач працював на посаді редактора відділу КП «Редакція газети «Вечірній Київ», а з 01.04.2009 р. по 15.01.2010 р. на посаді заступника головного редактора КП Київської міської ради «Редакція газети «Українська столиця».
За змістом ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу.
З матеріалів справи убачається, що кожна стаття позивача в газеті «Хрещатик» друкувалась з позначкою «ОСОБА_1 спеціально для Хрещатик».
Представником відповідача не надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів про те, що опубліковані в газеті «Хрещатик» статті позивача з позначкою «ОСОБА_1 спеціально для Хрещатик», писались ОСОБА_1 на виконання ним трудових обов'язків редактора відділу в КП «Редакція газети «Вечірній Київ» (з січня 2009 р. по березень 2009 р.), та заступника головного редактора КП «Редакція газети «Українська столиця» (з квітня 2009 р. по 15.01.2010 р.).
З урахуванням наведеного, висновок суду про те, що позивач не надав доказів, що він відповідно до його посадових обов'язків або трудового договору (контракту) не мав права писати статті та передавати їх для опублікування відповідачеві, не ґрунтується як на матеріалах справи, так і на принципах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Щодо висновку суду про те, що позивач не довів, що його роботодавці не мали виключних прав на використання його творів, то він також не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, та не ґрунтується на матеріалах справи.
Саме представник відповідача стверджував, що статті ОСОБА_1 публікувались в газеті «Хрещатик» на підставі договору про надання послуг від 18.05.2007 р., укладеного між КП «Редакція газети «Хрещатик» та КП Київської міської ради «Редакція газети «Вечірній Київ» та додаткової угоди №1 до цього договору від 12.01.2009 р., а також договору між КП «Редакція газети Хрещатик» та КП «Редакція газети «Українська столиця» про співробітництво від 03.05.2007 р. та додаткової угоди від 12.01.2009 р., відповідно до яких «при здійсненні координації між комунальними засобами масової інформації сторони мають право в своїх друкованих засобах масової інформації відтворити матеріали, опубліковані другою стороною».
Однак доказів на підтвердження того, що опубліковані в газеті «Хрещатик» статті з позначкою «ОСОБА_1 спеціально для Хрещатик» належали КП «Редакція газети «Вечірній Київ» чи КП «Редакція газети «Українська столиця», і були раніше в них опубліковані, та передані ними КП «Редакція газети Хрещатик» відповідно до наведених вище угод, представник відповідача суду першої інстанції теж не надав.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.
Згідно до ч.2 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Наданий представником відповідача лист Т.в.о. головного редактора Редакції газети «Вечірній Київ» в якому зазначено перелік статей, автором яких є ОСОБА_1, і які були передані для відтворення в газеті «Хрещатик» в рамках договору про надання послуг від 18.05.2007 р. та додаткової угоди №1 до цього договору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки представник відповідача не навів будь-якого обґрунтування поважності причин неподання цього доказу до суду першої інстанції.
До того ж зазначений лист датований 12.06.2012 р., тобто значно пізніше ухваленого судом першої інстанції рішення, і не містить будь яких підтверджень публікацій статей ОСОБА_1 в газеті «Вечірній Київ», з зазначенням відповідної дати, номера випуску газети, або дат розміщення їх на сайті Редакції газети «Вечірній Київ».
ОСОБА_1 в позовній заяві ставить питання про стягнення з відповідача винагороди за використання його творів, а також компенсації за порушення авторських прав та відшкодування моральної шкоди.
Перевіряючи зазначені вимоги, колегія суддів виходить з того, що вони підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
За змістом ст.33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» договори
про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Таким чином закон не виключає передачу прав на використання творів в періодичних виданнях в усній формі.
Відповідно ч.5 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону, автор має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.
Згідно ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
При цьому колегія суддів ураховує, що частина статей позивача, які були опубліковані в газеті «Хрещатик» за ІНФОРМАЦІЯ_1 в колонці «новини» містять повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації, а тому такі статті відповідно до положень ст.10 Закону «Про авторське право і суміжні права» та ст.434 ЦК України не є об'єктами авторського права.
Оскільки позивач стверджував, що відповідач друкував його статті на підставі їх усної домовленості, тобто правомірно використовував його твори, то він не має права на стягнення йому компенсації, а має право на отримання грошової винагороди.
Письмових доказів, які б підтверджували досягнуту між сторонами домовленість щодо розміру винагороди суду не надано, а тому посилання ОСОБА_1 на те, що за попередньою домовленістю між ним та відповідачем, розмір винагороди визначався за методикою - 1000 друкованих знаків = 10 доларам США в еквіваленті до національної грошової одиниці України, не може бути прийнято до уваги.
Визначаючи розмір винагороди за використання творів позивача, колегія суддів виходить з пояснень представника КП «Редакція газети «Хрещатик» про те, що розцінки гонорару штатних та позаштатних авторів визначені наказом №1 від 03.01.2007 р., відповідно до якого для позаштатного автора вони становлять від 30,00 грн. до 65,00 грн. за 1000 знаків. Для позивача у грудні 2008 р. він складав 31,96 грн.
Виходячи з такого розміру винагороди та кількості знаків у статтях ОСОБА_1, опублікованих за період ІНФОРМАЦІЯ_1 (за виключенням статей, розміщених в колонці «новини»), загальна сума винагороди складає 14 614,15 грн.
Ураховуючи, що КП «Редакція газети Хрещатик» порушила майнові авторські права позивача на виплату належної йому винагороди, його доводи про заподіяння такими неправомірними діями відповідача моральних страждань є обґрунтованими.
Виходячи з характеру дій відповідача, глибини та тривалості моральних страждань позивача, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, колегія суддів вважає необхідним визначити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 в сумі 2000.00 грн.
Зважаючи на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2012 р. скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Редакція газети Київської міської ради «Хрещатик» на користь ОСОБА_1 винагороду у розмірі 14 614,15 грн., на відшкодування моральної шкоди - 2000,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120,00 грн.
Стягнути з Комунального підприємства «Редакція газети Київської міської ради «Хрещатик» на користь держави судовий збір у розмірі 146,14 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Редакція газети Київської міської ради «Хрещатик» про стягнення компенсації відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: