донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.06.2012 р. справа №5006/15/14/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Принцевської Н.М.
суддівКолядко Т.М., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Міготіній К.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Бугай В.М., директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м. Маріуполь
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», м. Маріуполь
на рішення господарського суду Донецької області
від07.05.2012р. (повний текст 11.05.2012р.)
у справі№ 5006/15/14/2012 (суддя Захарченко Г.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м. Маріуполь
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», м. Маріуполь
про стягнення пені, інфляції та 3% річних в сумі 14545,36грн.
В С Т А Н О В И В:
Господарський суд Донецької області рішенням від 07.05.2012р. задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м. Маріуполь про стягнення пені, інфляції та 3% річних в сумі 14545,36грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», м. Маріуполь, не погоджуючись з рішенням господарського суду подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2012р. у справі № 5006/15/14/2012 змінити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Зокрема, відповідач вважає, що судом першої інстанції порушено норми ст. 230 та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, які підлягають переважному застосуванню по відношенню до норм ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України в силу положень ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України та п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», відповідно до яких: «спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання». Внаслідок порушення зазначених норм, судом невірно застосовано положення п. 3.1 Договору, що призвело до невірного вирішення господарського спору. Крім того, вважає, судом не враховано доводи ТОВ «Ейч Ар Гарант»про відсутність збитків ТОВ «КА «Азов Персонал Сервіс»внаслідок невиконання у встановлений строк грошового зобов'язання, як і не враховано доводи про виконання ТОВ «Ейч Ар Гарант»боргу ТОВ «КА «Азов Персонал Сервіс»перед третіми особами.
Просили змінити рішення Господарського суду Донецької області у справі № 5006/15/14/2012, прийняти постанову, якою стягнути з ТОВ «Ейч Ар Гарант»на користь ТОВ «КА «Азов Персонал Сервіс»пені в сумі 157,73грн. (внаслідок зменшення пені, передбаченої договором до 5%), 3% річних в сумі 2307,55грн, інфляції в розмірі 315,45грн., судового збору в сумі 1609,50грн. Покласти витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному провадженні на ТОВ «КА «Азов Персонал Сервіс».
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Разом із тим Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», надіслало клопотання про зупинення провадження по справі, оскільки ними було подано позов до Господарського суду Донецької області про тлумачення змісту договору купівлі-продажу від 07.07.2011р. № 123, невірне застосування п. 3.1 якого і призвело до подання ними апеляційної скарги по справі № 5006/15/14/2012. Крім того, предметом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області у справі 5006/15/14/2012, є й незастосування судом ч. 2 ст.233 ГК України, що призвело до порушення принципу справедливості та до істотного дисбалансу інтересів у господарській діяльності суб'єктів. Станом на 12.06.2012р. Господарським судом Донецької області прийнято рішення у справі 5006/29/25пд/2012 від 24.04.2012р. про визнання угоди про передання виконання боргу недійсною. Триває процедура апеляційного оскарження зазначеного рішення, розгляд справи призначено Донецьким апеляційним господарським судом на 26.06.2012р. Вважають, що з метою визначення у справі 5006/15/14/2012 можливості зменшення сум штрафних санкцій, є необхідним врахувати висновки суду апеляційної інстанції у справі 5006/29/25пд/2012 про наявність чи відсутність правових підстав, за яких ТОВ «Ейч Ар Гарант»виконувало борг ТОВ «КА «Азов Персонал Сервіс»за оскаржуваною угодою, що не дало змоги виконати грошове зобов'язання за договором № 123 у встановлений строк.
Судова колегія вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки розгляд іншої справи щодо тлумачення змісту договору купівлі-продажу не перешкоджає і не унеможливлює розгляд даної справи.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не згоден з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області по справі № 5006/15/14/2012, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Підставою для звернення ТОВ «КА «Азов Персонал Сервіс»з позовом про стягнення з ТОВ «Ейч Ар Гарант»пені, інфляції та 3% річних в сумі 14545,36грн. слугувало несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань по сплаті за майно, продане йому позивачем в рамках виконання зобов'язань за договором № 123 від 07.07.2011р. У відповідності до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору. 07.07.2011р. між сторонами був укладений договір № 123, предметом якого є купівля-продаж майна на суму 315452,27грн. В порушення умов вказаного договору, вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, розрахунок між сторонами в обумовлений строк проведений не був. Згідно п. 3.1 Договору № 123 від 07.07.11р. у випадку порушення покупцем строку оплати, вказаного в п. 2.2 даного договору, він зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі 1% від вартості майна, але не більш ніж подвійна ставка НБУ, яка діяла на момент нарахування пені за кожен день прострочки платежу. Термін «пеня», вказаний в п. 3.1, Договору передбачає нарахування штрафних санкцій, які нараховуються в процентному відношенні від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ст. 230 ГК України визначає пеню як рівноправну та самостійну штрафну санкцію, на рівні зі штрафом та неустойкою, при цьому в договорі вона може бути визначена одним з чотирьох способів, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України. Вважає, що вказана правова позиція є невірною, оскільки способи визначення розміру штрафних санкцій, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, не можна однаково та в рівному ступені застосовувати до штрафу та пені, оскільки це прямо протирічить їх суті та правовій природі. Ст. 230 ГК України, не визначає пеню як рівноправну та самостійну штрафну санкцію, на рівні зі штрафом та неустойкою, при тому, що у вказаній нормі закону приведені існуючі види забезпечення зобов'язань, в ній відсутні визначення, що є неустойкою, штрафом та пенею. Чіткі визначення дає ст. 549 ЦК України. Визначення позивачем пені як рівноправної та самостійної штрафної санкції, на рівні зі штрафом та неустойкою є некоректним, оскільки пеня і є різновидом неустойки. Тому вважає, що суд першої інстанції повністю та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та прийняв обґрунтоване та законне рішення, підстави для зміни або скасування якого відсутні.
Просив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Ейч Ар Гарант»на рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2012р. по справі № 5006/15/14/2012 -відмовити в повному обсязі, рішення залишити без змін.
Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, приймаючи до уваги, що наявні поштові повідомлення свідчать про отримання уповноваженими представниками сторін ухвал про порушення провадження у справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Згідно матеріалів справи, 07 липня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс ", м. Маріуполь та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ АР ГАРАНТ", м. Маріуполь був укладений договір №123 купівлі-продажу (далі -договір), згідно з умовами якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність покупця належне йому на праві власності майно належної якості й кількості згідно додатка №1 до даного договору (майно), а покупець зобов'язується в порядку й на умовах даного договору прийняти майно й оплатити його повну вартість, визначену додатком №1 до даного договору.
Відповідно до п.2.1 договору договірна ціна відчужуваного майна визначена сторонами у розмірі, зазначеному в додатку №1 до договору, яка становить 315425,27грн.
Оплата вартості майна згідно п.2.2 договору провадиться покупцем протягом 20 банківських днів з моменту приймання товару в повному обсязі й підписання сторонами акту прийому-передачі майна, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі, зазначеному в додатку №1 до договору, на поточний рахунок продавця.
Відповідно п.2.3 договору продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти майно не пізніше 12.07.11р.
Передача майна покупцеві згідно п.2.4 договору оформляється актом прийому-передачі майна.
У випадку порушення покупцем строку оплати, зазначеного в п.2.2 договору, він зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого в строк майна, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені за кожний день прострочення платежу (п.3.1 договору).
Згідно п.4.4 договір набуває сили з моменту його підписання з обома сторонами та діє до 31.12.11р.
Договір №123 від 07.07.11р. підписаний керівниками та скріплений печатками підприємств.
Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Як вбачається зі змісту договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази його припинення або визнання у встановленому порядку недійсним, таким чином вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно наданого до матеріалів справи акту прийому-передачі майна від 12.07.2011р. на суму 315452,27грн. позивачем (продавцем) було передано, а відповідачем (покупцем) отримано товар на вказану суму, тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.
Фактичне отримання відповідачем товару підтверджується підписом директора ТОВ "Ейч Ар Гарант" Гайдукова В.Л. на акті прийому-передачі майна, а отже товар прийнятий відповідачем без заперечень.
Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.2.2 договору майно мало бути повністю оплачене не пізніше 09.08.11р.
Згідно заяви про залік зустрічних однорідних вимог № 576 від 07.11.11р. відповідач заявив про припинення грошових зобов'язань ТОВ "Ейч Ар Гарант" перед ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" за договорами купівлі-продажу майна №100 від 22.04.11р., №123 від 07.07.11р., №123/2 від 08.07.11р. на загальну суму 1279743,45грн.
Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За висновками суду першої інстанції, свої зобов`язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 315452,27грн. у встановлений строк всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав, у зв'язку з чим в період з 10.08.11р. по 06.11.11р. мало місце прострочення виконання боржником свого обов'язку оплатити товар.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що період порушення треба рахувати з 10.08.11р. по 06.11.2011р. включно.
За приписами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.3.1 договору купівлі-продажу № 123 від 07.07.11р., у випадку порушення покупцем строку оплати, вказаного в п. 2.2 вказаного договору, він зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі 1% від вартості несплаченого у строк майна, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені за кожен день прострочення платежу.
Судова колегія вважає, що, розрахунок пені в сумі 11922,36грн., проведений позивачем, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі положень наведеної вище правової норми та п.3.1 договору господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 2307,55грн. за період з 10.08.11р. по 06.11.11р., та інфляційних витрат в розмірі 315,45грн. за період з вересня по жовтень 2011р. включно.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідач не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.
За таких обставин, господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем його вимоги щодо зменшення розміру стягуваної з нього пені та відсутність правових підстав для зменшення пені.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ТОВ «Ейч Ар Гарант», м. Маріуполь, на рішення господарського суду Донецької області від 07 травня 2012року по справі № 5006/15/14/2012 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 07 травня 2012року по справі № 5006/15/14/2012 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Т.М. Колядко
О.А. Скакун
Надруковано 5 примірників:
1-позивачу;
1-відповідачу;
1-до справи;
1-ГСДО;
1-ДАГС