ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1437/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р"

про стягнення заборгованості в сумі 221 854,01 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

В засіданні приймали участь:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко»(далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р»(далі - відповідач) про стягнення 221 854,01 грн.

01.10.2012 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення № 483 від 27.09.2012 року до позовної заяви, згідно з якими позивачем проведено уточнений розрахунок пені, інфляційних та 3% річних. За результатами уточненого розрахунку сума, що підлягає до стягненню з відповідача, становить 217 108,13 грн.

Суд, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 22, п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розцінює його як зменшення розміру позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

18.01.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 167к/09 (надалі -договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти товари, а покупець приймати їх у власність згідно зі специфікаціями й оплачувати їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.4. договору загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору згідно з накладними.

Відповідно до п. 10.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 року. Строк дії договору автоматично продовжується на термін один рік, якщо за 30 днів до закінчення його строку дії жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію.

Позивачем на виконання своїх зобов'язань поставлено відповідачу товару на суму 334 612,01 грн., з яких відповідачем оплачено 160 800,00 грн., що стверджується банківськими виписками, а також проведено повернення товару на суму 3 166,04 грн., що стверджується накладними на повернення.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 170 645,97 грн.

Факт поставки товару на суму заборгованості, заявлену позивачем до стягнення, підтверджується видатковими накладними.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що покупець проводить оплату товару з відтермінуванням протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Усупереч наведеному відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару в повному обсязі та в строки, визначені умовами договору, не виконав, розмір заборгованості становить 170 645,97 грн.

За порушення строків розрахунків за поставлений товар позивач, у порядку п. 6.8. договору (з врахуванням протоколу розбіжностей) та ст. 625 ЦК України, нарахував пеню, розмір якої склав 11 788,60 грн., 3% річних на суму 13 464,64 грн. та інфляційні на суму 21 208,92 грн. (з врахуванням додаткових письмових пояснень від 27.09.2012 року № 483).

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 538, 692, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Ухвалою суду від 11.09.2012 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 25.09.2012 року.

Ухвалою суду від 25.09.2012 року розгляд справи відкладено на 16.10.2012 року.

Ухвалою суду від 16.10.2012 року розгляд справи відкладено на 23.10.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 167к/09 (надалі -договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти товари, а покупець приймати їх у власність згідно зі специфікаціями й оплачувати вартість за ціною, що зазначається в специфікації (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.4. договору загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору згідно з накладними.

Відповідно до п. 10.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 року. Строк дії договору автоматично продовжується на термін один рік, якщо за 30 днів до закінчення його строку дії жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію.

Позивачем на виконання своїх зобов'язань поставлено відповідачу товару на суму 334 612,01 грн., з яких відповідачем оплачено 160 800,00 грн., що стверджується банківськими виписками, а також проведено повернення товару на суму 3 166,04 грн., що стверджується накладними на повернення та відповідає вимогам п.п. 2.2.-2.4. договору.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 170 645,97 грн.

Як встановлено судом, факт поставки товару на суму заборгованості, заявлену позивачем до стягнення, підтверджується видатковими накладними № КМЗ-037074 від 03.12.2009 року на суму 3 655,09 грн. (з яких оплачено 852,58 грн.), № КМЗ-037119 від 03.12.2009 року на суму 726,30 грн., № КМЗ-037146 від 04.12.2009 року на суму 3 255,11 грн., № КМЗ-037231 від 04.12.2009 року на суму 494,94 грн., № КМЗ_037246 від 04.12.2009 року на суму 1 398,18 грн., № КМЗ-037404 від 05.12.2009 року на суму 5 538,23 грн., № КМЗ-037439 від 05.12.2009 року на суму 1 900,38 грн., № КМЗ-037462 від 05.12.2009 року на суму 256,80 грн., № КМЗ-037515 від 07.12.2009 року на суму 1 205,88 грн., № КМЗ-037537 від 07.12.2009 року на суму 1 028,52 грн., № КМЗ-037571 від 08.12.2009 року на суму 3 045,62 грн., № КМЗ-037654 від 08.12.2009 року на суму 1 591,17 грн. на суму 1 591,17 грн., № КМЗ-037669 від 08.12.2009 року на суму 2 921,22 грн., № КМЗ-037790 від 09.12.2009 року на суму 1 501,46 грн., № КМЗ-037807 від 09.12.009 року на суму 4 402,28 грн., № КМЗ-037903 від 10.09.2009 року на суму 3 606,78 грн., № КМЗ-037913 від 10.09.2009 року на суму 1 360,01 грн., № КМЗ-037955 від 11.09.2009 року на суму 4 078,20 грн., № КМЗ-038019 від 11.12.2009 року на суму 685,26 грн., № КМЗ-038038 від 11.12.2009 року на суму 1 829,76 грн., № КМЗ-038197 від 12.09.2009 року на суму 1 457,22 грн., № КМЗ-038210 від 12.12.2009 року на суму 4 962,99 грн., № КМЗ-038272 від 12.09.2009 року на суму 458,86 грн., № КМЗ-038326 від 14.12.2009 року на суму 1 497,00 грн., № КМЗ-038339 від 14.12.2009 року на суму 2 716,20 грн., № КМЗ-038408 від 14.12.2009 року на суму 569,40 грн., № КМЗ-038381 від 15.12.2009 року на суму 3 871,41 грн., № КМЗ-038457 від 15.12.2009 року на суму 2 332,98 грн., № КМЗ-038472 від 15.12.2009 року на суму 3 940,80 грн., № КМЗ-038593 від 16.12.2009 року на суму 4 476,32 грн., № КМЗ-038599 від 16.12.2009 року на суму 1 141,08 грн., № КМЗ-038689 від 17.12.2009 року на суму 1 198,68 грн., № КМЗ-038703 від 17.12.2009 року на суму 4 304,21 грн., № КМЗ-038741 від 18.12.2009 року на суму 4 577,05 грн., № КМЗ-038810 від 18.12.2009 року на суму 4 200,85 грн., № КМЗ-038837 від 18.12.2009 року на суму 2 067,98 грн., № КМЗ-038968 від 19.12.2009 року на суму 3 119,10 грн., № КМЗ-038983 від 19.12.2009 року на суму 10 453,60 грн., № КМЗ-039088 від 21.12.2009 року на суму 1 749,82 грн., № КМЗ-039099 від 21.12.2009 року на суму 2 409,30 грн., № КМЗ-039144 від 22.12.2009 року на суму 3 708,53 грн., № КМЗ-039196 від 22.12.2009 року на суму 1 348,28 грн., № КМЗ-039232 від 22.12.2009 року на суму 1 508,09 грн., № КМЗ-039335 від 23.12.2009 року на суму 2 104,79 грн., № КМЗ-039347 від 23.12.2009 року на суму 3 592,94 грн., № КМЗ-039427 від 24.12.2009 року на суму 2 327,18 грн., № КМЗ-039448 від 24.12.2009 року на суму 1 844,64 грн., № КМЗ-039454 від 25.12.2009 року на суму 4 018,97 грн., № КМЗ-039551 від 25.12.2009 року на суму 1 152,12 грн., № КМЗ-039565 від 25.12.2009 року на суму 4 538,21 грн., № КМЗ-039673 від 26.12.2009 року на суму 4 611,88 грн., № КМЗ-039701 від 26.12.2009 року на суму 1 750,82 грн., № КМЗ-039786 від 28.12.2009 року на суму 4 304,41 грн., № КМЗ-039844 від 28.12.2009 року на суму 1 154,28 грн., № КМЗ-039852 від 29.12.2009 року на суму 6 530,64 грн., № КМЗ-039895 від 29.12.2009 року на суму 6 825,56 грн., № КМЗ-039897 від 29.12.2009 року на суму 1 380,89 грн., № КМЗ-040014 від 30.12.2009 року на суму 3 186,22 грн., № КМЗ-040034 від 30.12.2009 року на суму 1 350,82 грн., № КМЗ-040085 від 31.12.2009 року на суму 5 241,53 грн., № КМЗ-040086 від 31.12.2009 року на суму 3 031,71 грн.

Суд, проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог накладні, встановив, що в реквізитах частини з них міститься посилання на договір КМЗ-000236 від 18.01.2009 року.

Згідно з письмовими поясненнями позивача щодо умови продажу, відповідно до якої здійснювалася поставка товару за вказаними видатковими накладними, то договір КМЗ-000236 від 18.01.2009 року між сторонами не укладався, а помилка в номері договору зумовлена збоями в програмі 1 С, яка самостійно виправляла номер договору.

У силу вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду. Ці дані, зокрема встановлюються письмовими доказами, поясненнями сторін.

Суд, беручи до уваги пояснення представника позивача, матеріали справи в їх сукупності (видаткові накладні, накладні на повернення товару) а також те, що дата договору КМЗ-000236 співпадає з датою договору № 167к/09 - 18.01.2009 року, дійшов висновку, що поставка здійснювалася відповідно до укладеного між сторонами договору поставки.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що покупець проводить оплату товару з відтермінуванням протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Усупереч наведеному відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару в повному обсязі та в строки, визначені умовами договору, не виконав, розмір заборгованості становить 170 645,97 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 170 645,97 грн.

Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 11 788,60 грн. за період з 15.01.2010 року по 17.05.2010 року.

Право позивача на нарахування пені передбачене протоколом розбіжностей, підписаним сторонами 18.01.2009 року, згідно з п. 6.8. якого у випадку не виконання покупцем строків, передбачених п.п. 2.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції за кожен день прострочення з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про наявність підстав для її стягнення у заявленому розмірі.

Також позивачем відповідно до п. 6.8. протоколу розбіжностей та ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в розмірі 13 464,64 грн. та інфляційних в розмірі 21 208,92 грн.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних та 3% річних, суд встановив, що розмір перших становить 21 330,74 грн. (заявлений - 21 208,92 грн.), а других - 13 455,32 грн. (заявлений - 13 464,64 грн.).

Щодо інфляційних, то останні, виходячи із права особи самостійно визначити розмір позовних вимог, а також враховуючи те, що заявлені позивачем інфляційні не перевищують дійсного розмір, що підлягає до стягнення, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення у повному обсязі.

Стосовно вимог в частині 3% річних, то останні підлягають частковому задоволенню в сумі 13 455,32 грн.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт поставки товару та заборгованості, а відповідач вказаних обставин не спростував, доказів оплати товару не надав, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача.

Оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог (з 221 854,01 грн. до 217 108,13 грн.), відтак вирішенню підлягає питання про повернення зайво сплаченої суми судового збору.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 1.ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У даному випадку судовий збір повертається в розмірі зайво сплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Отже, поверненню позивачу підлягає судовий збір в розмірі 94,92 грн. (4 437,08 грн. -4 342,16 грн.).

Судовий збір в розмірі 4 342,16 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (вул. Дворецька,93, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 31299420) на користь Публічного акціонерного товариства «Ковельмолоко»(вул. Ватутіна,114, м. Ковель, Волинська область, 44005, код ЄДРПОУ 00444636) 170 645,97 (сто сімдесят тисяч шістсот сорок п'ять грн. 97 коп.) грн. основного боргу, 11 788,60 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 60 коп.) грн. пені, 21 208,92 (двадцять одна тисяча двісті вісім грн. 92 коп.) грн. інфляційних, 13 455,32 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять грн. 32 коп.) грн. 3% річних, 4 341,73 (чотири тисячі триста сорок одна грн. 73 коп.) грн. судового збору.

3. У задоволенні стягнення 9,32 (дев'ять грн. 32 коп.) грн. 3% річних відмовити.

4. Ухвалою суду повернути Публічному акціонерному товариству «Ковельмолоко»(вул. Ватутіна,114, м. Ковель, Волинська область, 44005, код ЄДРПОУ 00444636) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 94,92 (дев'яносто чотири грн. 92 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 23.10.2012 року.

Суддя О.В. Андрійчук