А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д м. К И Є В А

Справа № 22 -13956/2012 р. Головуючий у 1 інстанції Таран Н.Г.

Доповідач Котула Л.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - судді Котули Л.Г.

Суддів: Волошиної В.М., Ящук Т.І.

При секретарі Вендоліній А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 1 серпня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 1 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість з заробітної плати в розмірі 44 грн.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити з підстав , викладених у ній .

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги , оскільки відповідачка надала докази в підтвердження того , що вона виплатила позивачу заробітну плату, окрім 44 грн.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено , що 3 лютого 2010 року позивач уклав трудовий договір з ФОП ОСОБА_2 за умовами якого остання зобов'язувалася виплачувати позивачу заробітну плату у розмірі мінімальної заробітної плати.

01.12.2011 року трудовий договір сторонами розірвано.

Доводи позивача про те , що відповідачка не виплатила йому заробітну плату судом належним чином перевірялися і не знайшли свого підтвердження, оскільки сам позивач не заперечував , що відповідачка давала йому грошові кошти , про те він вважав , що це йому було надано на проїзд та на харчування.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції також не заперечував ту обставину , що відповідачка щомісячно виплачувала позивачу грошові кошти , але вважала , що ці кошти не є заробітною платою.

Допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7 , які працювали разом з позивачем підтвердили , що позивач отримував заробітну плату і ніколи не скаржився щодо її розміру.

Судом була досліджена довідка Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.04.2012 року, з якої вбачається , що ОСОБА_1 нараховувалася заробітна плата в розмірі мінімальної заробітної плати.

ФОП ОСОБА_2 щоквартально до квартальних податкових розрахунків форма №1 вносила дані про виплачену позивачу заробітну плату , що підтверджується податковими розрахунками суми доходу , нарахованого ( сплаченого) на користь платників податків , і сум утриманого з них податку (а.с.30-37,61-94).

Крім того , позивач працював у відповідачки з лютого 2010 року і був звільнений з роботи 01 грудня 2011 року і лише через півроку після звільнення звернувся з позовом до суду, і як пояснила представник позивача в судовому засіданні Апеляційного суду м. Києва , і тільки після того , як дізнався про відсутність відомостей про виплату заробітної плати у відповідача.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав до задоволення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення відповідачкою Податкового кодексу України , не можуть бути взяті до уваги , оскільки зазначені обставини не є предметом даного спору.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог процесуального права є необґрунтованими , оскільки колегія суддів не вбачає таких порушень вимог процесуального права , які б слугували підставою до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Виходячи з наведеного , колегія суддів вважає , що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст.. 303,304,307,308,315 ЦПК України , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 1 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: