АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
МСП-03068, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Справа №22-ц/2690/10060/2012
Головуючий у 1 інстанції - Волошин В.О.
Доповідач - Українець Л.Д.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
17 жовтня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
В складі : головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Шебуєвої В.А.
- Оніщука М.І.
при секретарі - Товарницькій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, усунення від права на спадкування та ухвалу від 09 лютого 2012 року про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про визнання дій щодо вступу у спадщину незаконними та усунення від права на спадкування квартири АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька -ОСОБА_5, відкрилася спадщина на спадкове майно до складу якої входить і зазначена вище квартира. Вважає, що відповідач, яка не є спадкоємцем ні за законом, ні за заповітом після смерті його батька намагається заволодіти спадковим майном.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 08 травня 2012 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2012 року про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог та направити справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті збільшених позовних вимог.
Зазначає, що рішення є незаконним, та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_4 не є спадкоємцем ні за законом, ні за заповітом. Після смерті його батька намагається заволодіти спадковим майном та чинить йому перешкоди у вступі в спадщину.
Ухвала суду про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перше судове засідання було призначене на 05 вересня 20012 року. Повідомлення про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 та представнику ОСОБА_3 направлено 20.08.2012 року (а.с.168).
Додатково про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 був повідомлений телефонограмою, яку прийняв 05 вересня 2012 року (а.с.169). В судове засідання 05.09.2012 року ОСОБА_2 та його представник не з»явилися.
Розгляд справи було відкладено на 26 вересня 2012 року.
Повідомлення про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 та його представнику ОСОБА_3 направлено 05 вересня 2012 року (а.с.175).
Згідно поштових повідомлень повістки позивачу та його представнику не вручені, повернулися до апеляційного суду з відміткою поштового відділення про повернення за закінченням терміну зберігання (а.с.176,177).
Крім того, ОСОБА_2 додатково направлялося повідомлення телеграмою, яка повернулася до апеляційного суду з відміткою поштового відділення про те, що квартира зачинена, адресат по повідомленню за телеграмою не з»являється (а.с.178).
Розгляд справи було відкладено на 17 жовтня 2012 року.
Повідомлення про час та місце розгляду справи позивачу та його представнику направлено 26.09.2012 року (а.с.188).
Додатково про час та місце розгляду справи позивач та його представник повідомлені через житлові органи за місцем їх проживання (а.с.191,192), як те передбаченоч.3 ст. 76 ЦПК України.
З відмітки ЖЕК № 510 вбачається, що вручити повістку ОСОБА_2 не можливо за відсутності адресата (а.с.194).
З відмітки коменданта гуртожитку Осипчук О.В. вбачається, що ОСОБА_3 не проживає в гуртожитку по АДРЕСА_2 з 2010 року (а.с.195).
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с. 8), після його смерті відкрилась спадщина.
Частиною 1 ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Зі спадкової справи №820 вбачається, що 26.06.2008 року ОСОБА_4 та 04.11.2008 року ОСОБА_2 подали заяви про прийняття спадщини (а.с.85,94).
Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, як на частку в спільному сумісному майні подружжя, а також на ј частину цієї квартири в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.
Заявляючи позов про визнання незаконними дії ОСОБА_4 щодо вступу у спадщину на майно померлого ОСОБА_5 та усунення від права на спадкування ОСОБА_4 позивач посилався лише на ту обставину, що ОСОБА_4 є сторонньою особою та до будь-якої черги спадкоємців не відноситься.
Суд першої інстанції проаналізував доводи позивача та зазначив у рішенні, що з 11 червня 1996 року відповідач та ОСОБА_5-батько позивача, перебували у зареєстрованому шлюбі до дня смерті спадкодавця.
У період шлюбу, а саме 22.05.2001 року, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Київською державною нотаріальною конторою придбав спірну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7).
Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу від 11.06.1996 року серії НОМЕР_1 (а.с.38), а також рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22.03.2011 року, яке набрало законної сили по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру (а.с.49-52).
У силу ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, відповідач, як і позивач відносяться до спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_5, а тому відповідач правомірно звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Статтею 1224 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав, коли спадкоємиць може бути усунутий від спадкування.
Частиною 1 ст.60 ЦК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У порушення вимог даної статті позивачем не було надано жодного належного і допустимого доказу, в обґрунтування вимог, щодо усунення відповідача від спадкування після смерті свого чоловіка.
З наведеного вбачається, що суд підставно прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач є спадкоємцем першої черги, а позивачем в свою чергу не доведено обставини на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог.
Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі представник позивача фактично наводить докази на спростування рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2011 року, яке є на даний час чинним.
Апеляційна скарга не містить посилань ні на правові підстави усунення ОСОБА_4 від права на спадкування, ні посилання на докази, що їх підтверджують.
Стосовно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2012 року про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, яка підлягає оскарженню разом з рішенням суду, то колегією суддів встановлено наступне.
Відмовляючи в прийнятті заяви про збільшенні позовних вимог суд першої інстанції підставно виходив з того, що дана заява змінює одночасно підстави і предмет позову.
Зі змісту заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що ОСОБА_2 в цій заяві фактично заявив позовні вимоги до іншої особи - відповідача ОСОБА_7 і предметом цього позову є будинок АДРЕСА_3, який не є предметом позовних вимог, заявлених до ОСОБА_4
Згідно заяви про збільшення позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_7 позивач просив суд: припинити дію заяви ОСОБА_4 щодо вступу у спадщину на майно померлого ОСОБА_5; усунути від спадкування ОСОБА_4, відносно спадкового майна квартири АДРЕСА_1; припинити дію реєстрації ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3; виселити ОСОБА_7 з приватного будинку по АДРЕСА_3.
В силу ч.2 ст.31 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Зазначені вимоги до ОСОБА_7 не є такими, тому суд підставно дійшов висновку про відмову в прийнятті зазначеної заяви до спільного розгляду з позовом до ОСОБА_4
Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2012 року та ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: