Апеляційний суд міста Києва
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
19 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Тютюн Т.М.,
суддів Стрижко С.І., Журавля О.О.,
за участю прокурора Гуменюк Л.М.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2012 року,
у с т а н о в и л а :
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2012 року
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець м. Запоріжжя, громадянин України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
згідно з ст.89 КК України не судимий,
засуджений за ч.5 ст.185 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженець смт. Балабіно Запорізького району Запорізької області,
громадянин України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_2,
згідно з ст.89 КК України не судимий,
засуджений за ч.5 ст.185 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
_______________________________________
Справа № 11/2690/1978/2012
Категорія: ч.5 ст.185 КК України
Головуючий у першій інстанції: Броновицька О.В.
Доповідач: Тютюн Т.М.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5,
уродженець м. Запоріжжя, громадянин України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_3, не судимий,
засуджений за ч.5 ст.185 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Судом вирішено питання про речові докази у справі та постановлено стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної та судово-трасологічної експертиз.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_9 179 814 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 5 000 гривень - моральної шкоди, а всього - 184 814 гривень.
Вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винними у крадіжці майна ОСОБА_9, вчиненій за наступних обставин.
7 червня 2009 року близько 1 години ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з метою таємного викрадення чужого майна вступили в попередню змову між собою. Після чого ОСОБА_6 та особа, матеріали щодо якої виділені, шляхом пошкодження вікна на другому поверсі станції технічного обслуговування ПП ОСОБА_9, розташованої на АДРЕСА_4 проникли в приміщення станції та відчинили зсередини вхідні двері для проникнення в приміщення ОСОБА_4 ОСОБА_5 в цей час знаходився неподалік від станції та спостерігав за навколишньою обстановкою з метою попередження ОСОБА_6, ОСОБА_4 та особи, матеріали щодо якої виділені, в разі виникнення небезпеки.
В цей час ОСОБА_6, ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, за допомогою лому, який знайшли в приміщенні СТО, шляхом пошкодження вхідних дверей проникли в приміщення кабінету на другому поверсі, звідки таємно викрали майно, яке належить ОСОБА_9: гроші в сумі 6 000 гривень, цифровий фотоапарат "Nikon" вартістю 400 гривень, які лежали в тумбочках робочого столу, мобільний телефон "Nokia 6220" вартістю 700 гривень, який лежав на столі. Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та особа, матеріали щодо якої виділені, проникли в сховище - металевий сейф, що знаходився в кабінеті, відкривши його ключами, які знайшли в робочому столі, і таємно викрали звідти майно, яке належить ОСОБА_9: гроші в сумі 175 000 гривень, відеокамеру "JVC" вартістю 2 000 гривень, пістолет "Шмайсер" травматичної дії та шість набоїв до нього загальною вартістю 1 000 гривень, сім пачок набоїв для мисливської зброї загальною вартістю 400 гривень. Після цього ОСОБА_4, ОСОБА_6, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, залишили приміщення СТО та разом з ОСОБА_5 з викраденим майном загальною вартістю 185 500 гривень, що є особливо великим розміром, з місця вчинення злочину зникли.
В апеляції, з урахуванням внесених змін, захисник ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати дії його підзахисного ОСОБА_6 з ч.5 ст.185 КК України на ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання в межах санкції вказаної частини статті у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці, обмежившись вже відбутим покаранням.
Як зазначає захисник, вирок суду першої інстанції є незаконним у зв'язку з неповнотою та однобічністю досудового та судового слідства, оскільки залишилися невиконаними вказівки, викладені в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 1.12.2010 року, якою попередній вирок скасовано і справу повернуто на додаткове розслідування, а саме, щодо перевірки часу повідомлення потерпілому про вчинення крадіжки, встановлення осіб, яким належали трудові книжки з сейфу ОСОБА_9, часу виявлення крадіжки, що має значення для встановлення можливості доступу до СТО сторонніх осіб. Крім того, не допитані особи, не витребувані і досліджені документи для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, з метою перевірки показань потерпілого стосовно суми викрадених коштів, який, на переконання захисту, постійно їх змінював і в подальшому відмовився від суми 54 000 доларів США та золотих виробів, про що свідчить позовна заява. Однак суд першої інстанції поклав в обґрунтування своїх висновків саме показання ОСОБА_9 про крадіжку грошей в сумі 175 000 гривень, не надавши їм належної оцінки шляхом співставлення з іншими доказами.
З огляду на викладені обставини, захист стверджує і про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.5 ст.185 КК України за кваліфікуючою ознакою вчинення крадіжки в особливо великих розмірах. Вказує, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, і що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема, явки з повинною та показання засуджених. Одночасно з цим захист стверджує, що явка з повинною у ОСОБА_6 відібрана з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а тому суд не мав права посилатися на неї у вироку.
Звертає увагу апелянт і на те, що при призначенні ОСОБА_6 покарання суд не врахував дані про його особу, а також обставини, що пом'якшують покарання відповідно до вимог ч.1 ст.66 КК України, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, явку з повинною, і відповідно до вимог ч.2 ст.66 КК України - вчинення злочину у зв'язку з скрутним матеріальним становищем та часткове відшкодування завданого збитку.
Засуджений ОСОБА_6 в апеляції зі змінами та доповненнями зазначає про незаконність вироку суду першої інстанції з огляду на істотні порушення кримінально-процесуального закону та однобічність судового слідства. Засуджений стверджує, що співробітниками Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві до нього застосовувалося фізичне насильство, а перевірка за його заявою проведена поверхово й упереджено. Разом з тим, не оспорюючи винуватість у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_9, ОСОБА_6 вказує, що було викрадено гроші на загальну суму 55 070 гривень, пістолет, фотоапарат, відеокамеру, п'ять пачок набоїв та мобільний телефон, і не погоджується з показаннями потерпілого стосовно викрадення грошей в сумі 175 000 гривень, які, на його думку, є суперечливими, сумнівними й недостатніми для кваліфікації за ч.5 ст.185 КК України. Тому просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати його дії з ч.5 ст.185 КК України на ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці, яке ним фактично відбуто.
Прохання та доводи в апеляціях засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до поданих ними змін, аналогічні викладеним в апеляціях захисника та засудженого ОСОБА_6 Засуджені стверджують про однобічність та неповноту досудового та судового слідства, ігнорування вказівок апеляційного суду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, не погоджуючись з показаннями потерпілого ОСОБА_9 в частині суми викрадених грошей і, відповідно, кваліфікацією їхніх дій. Вказують і про істотні порушення кримінально-процесуального закону, що виразилося в застосуванні недозволених методів слідства.
Засуджений ОСОБА_4 також вказує, що суд безпідставно не врахував, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, даючи повні та достовірні показання про подію злочину та його роль у вчиненому, позитивно характеризується і має неповнолітню дитину. А тому, на переконання засудженого, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, були всі підстави для призначення йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Засуджений ОСОБА_5 також зазначає, що при проведенні всіх слідчих дій 17.07.2009 року та 18.07.2009 року до нього застосовувалося насильство працівниками міліції, чим порушено право на захист, а вилучені у нього речі, які визнано речовими доказами, зокрема, мобільний телефон суд відмовив надати для впізнання. Вказує на порушення кримінально-процесуального закону при відтворенні обстановки та обставин події, стверджуючи, що 18.07.2009 року слідча дія проведена без участі понятих, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, і протокол не вівся, а 20.01.2010 році - за участю одного понятого. Звертає увагу на те, що слідчий примусив його підписати заднім числом розпорядження про створення слідчо-оперативної групи, про що нібито свідчить наявність у документі підпису ОСОБА_6, який затриманий пізніше, і що вилучення речей у ОСОБА_12 відбувалося з порушеннями, оскільки протокол, в якому мали детально описати речі, не вівся, і, повертаючи речі ОСОБА_9, не з'ясовано, за якими ознаками він їх впізнав. Вказує на порушення його права на захист слідчим Семенютою С.В., яка відмовилася надати матеріали справи для ознайомлення, сфальсифікувала показання, не надала йому побачення із захисником та не допустила останнього до участі в очній ставці з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 Що стосується розгляду справи судом, то йому було відмовлено в наданні копії цивільного позову, не визнано цивільним відповідачем, а клопотання надати докази на підтвердження розміру позову відхилено, чим порушено вимоги ст.299 КПК України. Серед іншого, ОСОБА_5 заперечує свою причетність до крадіжки, на момент вчинення якої знаходився на АДРЕСА_5 а потім, взагалі, за іншою адресою, що підтверджується інформацією про з'єднання абонентів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не вбачав підстав для задоволення апеляцій захисника та засуджених, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, пояснення захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підтримку поданих апеляцій, провівши судові дебати, надавши засудженим останнє слово, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій та обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_9 в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, що було поєднано з проникненням у приміщення та сховище, за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку.
Обґрунтованість таких висновків суду об'єктивно підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_9 про те, що 8 червня 2009 року близько 8 години зателефонував його робітник ОСОБА_14 і повідомив про необхідність приїхати на СТО, що належить йому і знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 По приїзду на станцію побачив, що вхідні двері на другий поверх і в його кабінет зламані, відчинений сейф, у якому були відсутні належні йому гроші в сумі 175 000 гривень - 150 000 гривень у трьох пачках купюрами по 500 гривень в одній коробці і 25 000 гривень такими ж купюрами в іншій коробці. Також виявив відсутність пістолета "Шмайсер" травматичної дії з набоями, набоїв для мисливської зброї, грошей в сумі 6 000 гривень, цифрового фотоапарату "Nikon", мобільного телефону "Nokia 6220", відеокамери "JVC", а всього майна загальною вартістю 185 500 гривень.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_14 в червні 2009 року зранку йому зателефонувала прибиральниця СТО ОСОБА_15 та повідомила, що двері в кабінет зламані і там порушено обстановку. Про дзвінок прибиральниці в телефонному режимі він сказав потерпілому, а коли приїхав на місце і побачив зламані двері кабінету, всередину не заходив і нічого не чіпав до приїзду працівників міліції.
Свідок ОСОБА_15 показала, що в червні 2009 року о 7 годині 15 хвилин прийшла на роботу на СТО. Коли прибрала коридор, робочі кімнати і зайшла в офіс, побачила, що кабінет директора ОСОБА_9 відчинений, з дверей зняті наличники, які лежали на підлозі, і відчинений сейф. Вона відразу зателефонувала своєму начальнику ОСОБА_14, і до приїзду працівників міліції в кабінет ніхто не заходив.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_16 8 червня 2009 року йому зателефонував працівник СТО ОСОБА_14 і повідомив про крадіжку на СТО. По прибуттю на станцію, з слів ОСОБА_9, дізнався про викрадення великої суми грошей, які той збирав на будівництво будинку. Він бачив зламані вхідні двері в офісне приміщення та кабінет потерпілого, а також відчинений сейф.
Свідок ОСОБА_9 показала, що вранці 8 червня 2009 року ОСОБА_14 по телефону повідомив їй про крадіжку на СТО, а по приїзду на станцію від батька вона дізналася, що у нього викрали всі гроші на будівництво. Їй було відомо, що батько збирав гроші купюрами по 500 гривень і зберігав їх у сейфі на роботі.
Свідок ОСОБА_12 дав показання про те, що в червні 2009 року до нього приїжджав брав ОСОБА_4 з друзями - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і користувався його автомобілем. Через кілька днів брат з друзями повернувся в м. Запоріжжя. Ще через деякий час він з сином гостив у батьків у м. Запоріжжя, потім з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приїхали в м. Київ, їздили купатися на річку Десьонка. Після від'їзду наступного дня брата і ОСОБА_5 виявив в автомобілі чорний пакет, належний ОСОБА_4, який потім вилучили працівники міліції. Він бачив, що в пакеті були фотоапарат, відеокамера, пістолет та набої.
Показання потерпілого та свідків суд першої інстанції правильно поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони є послідовними, логічними та незмінними протягом провадження в справі, об'єктивно узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами, якими суд мотивував свої висновки, зокрема, з даними, які містяться в:
- протоколі огляду місця події від 8.06.2009 року, в ході якого в приміщенні адміністративного офісу СТО ПП ОСОБА_9 на АДРЕСА_4 виявлено пошкоджене вікно, зламані дві двері всередині офісного приміщення та відчинений сейф із зламаними дверцятами верхнього відділення, а також вилучено з підлоги біля сейфу металевий лом (т.1 а.с.27-32);
- протоколі огляду та вилучення у ОСОБА_12 пістолета "Шмайсер" з п'ятьма набоями, цифрового фотоапарату "Nikon", відеокамери "JVC" та п'яти пачок мисливських набоїв (т.1 а.с.92);
- протоколах відтворення обстановки та обставин події від 18.07.2009 року, при проведенні яких ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на місці, тобто на території СТО, що на АДРЕСА_4 показали та розповіли про обставини вчинення ними разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_17 крадіжки, їхню роль у вчиненому, яка полягала у спостереженні ОСОБА_5 за навколишньою обстановкою, в той час як ОСОБА_4, якого впустили всередину ОСОБА_17 та ОСОБА_6, разом з останніми вчинював крадіжку, та як ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на автомобілі ОСОБА_12 залишили місце вчинення злочину, зустрівшись через деякий час з іншими співвиконавцями. Крім того, засуджені показали, де біля річки Десна закопали пістолет, камеру, фотоапарат та набої (т.1 а.с.110-115, 142-151);
- протоколах відтворення обстановки та обставин події від 29.01.2010 року, при проведенні яких ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на території СТО за згаданою адресою показали та розповіли більш детально про обставини вчинення ними разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_5 крадіжки (т.2 а.с.191-208, 211-230);
- протоколі відтворення обстановки та обставин події від 22.01.2010 року, в ході якого потерпілий показав, де знаходилися речі та гроші, які було викрадено (т.2 а.с.231-242).
До того ж, у суді першої інстанції засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у своїх показаннях підтвердили обставини вчинення крадіжки, виклавши їх так, як зазначено у мотивувальній частині вироку при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним. Зокрема, проїжджаючи біля СТО, всі погодилися на пропозицію ОСОБА_17 проникнути в приміщення та вчинити звідти крадіжку, оскільки ні у кого не було грошей, щоб повернутися додому в м. Запоріжжя. 7 червня 2009 року близько 1 години вчотирьох приїхали на автомобілі брата ОСОБА_4 до магазину "Сільпо", залишили автомобіль і пішки пройшли до станції. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишилися біля перехрестя неподалік СТО, а ОСОБА_17 і ОСОБА_6 пішли до станції, розбили вікно і, проникнувши в приміщення, зателефонували ОСОБА_5 та сказали, щоб ОСОБА_4 підійшов до воріт, що той і зробив. При цьому ОСОБА_5 залишився слідкувати за обстановкою, щоб попередити в разі небезпеки. ОСОБА_17 та ОСОБА_6 зсередини відчинили ОСОБА_4 двері, втрьох піднялися на другий поверх, де ОСОБА_17 за допомогою лому зламав двері кабінету. Там зі столу ОСОБА_4 викрав мобільний телефон, який потім викинув, а ОСОБА_6 в столі знайшов конверт з грішми в сумі 6 000 гривень та фотоапарат. Виламавши ще одні двері за допомогою лому, зайшли в кабінет, де забрали відеокамеру, а в ящику столу знайшли ключі від сейфу, за допомогою яких відчинили дверцята, а верхні дверцята всередині зламали ломом. У верхньому відділенні сейфу в коробочці були гроші в сумі приблизно 54 000 гривень купюрами по 500 гривень і пістолет з патронами, які також викрали. Під час перебування в приміщенні СТО ОСОБА_6 і ОСОБА_5 телефонували один одному. Викрадені речі поклали в пакет, ОСОБА_4 забрав гроші, і всі залишили місце вчинення злочину, домовившись зустрітись біля магазину "Метро". ОСОБА_5 і ОСОБА_4 їхали на автомобілі брата останнього, а ОСОБА_17 і ОСОБА_6 - в таксі. Зустрівшись, в автомобілі ОСОБА_12 порівну поділили гроші - по 13 000 гривень кожному, і ще залишилося 2 000 гривень. Пакет з викраденими речами залишили в автомобілі і наступного дня ОСОБА_5 і ОСОБА_4 заховали їх на березі річки, а через місяць забрали.
Судом першої інстанції у вироку зазначено, чому в його основу покладено показання засуджених частково, і цьому наведене відповідне мотивування, що спростовує доводи в апеляції захисника про протилежне.
Між тим, оспорюючи суму викрадених у ОСОБА_9 грошей, засуджені навіть суду давали суперечливі показання з цього приводу.
Тільки в судовому засіданні 26.11.2009 року ОСОБА_4 показав, що всього було 68 000 гривень - по 17 000 гривень кожному, всі викрадені гроші були у нього, і він особисто ділив їх, даючи по черзі кожному по 500 гривень, потім зазначив, що всього викрали 70 000 гривень. У цьому ж засіданні після допиту ОСОБА_6 ОСОБА_4 уточнив, що кожен отримав по 13 000 гривень (т.3 а.с.14, 16 зв., 17, 22). 15.09.2009 року ОСОБА_4 за питання суду відповів, що викрали 54 000 гривень (т.3 а.с.64).
ОСОБА_5 заперечив свою причетність до вчинення крадіжки та 26.11.2009 року дав суду показання про те, що на прохання ОСОБА_17 чекав на вулиці останнього, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, і про те, що відбувається в приміщенні СТО, не знав. Протягом цього часу йому двічі телефонували та питали, де він знаходиться. Засуджений не заперечував, що при поділі грошей отримав 13 000 гривень і зрозумів, що відбулася крадіжка, і що разом з ОСОБА_4 закопував та викопував пакет з викраденими речами, але не знав, що всередині (т.3 а.с.18-22).
ОСОБА_6 в засіданні 3.12.2009 року підтримав свої показання, які дав в ході досудового слідства під час допиту як обвинувачений, в яких, як і суду, зазначав, що після розподілу коштів кожен отримав по 13 000 гривень (т.1 а.с.188-191, т.3 а.с.34, 40 зв., 60)
Після повернення справи з додаткового розслідування ОСОБА_4 суду показав, що викрали 54 000 або 56 000 гривень, оскільки після поділу кожен отримав по 13 000 тисяч і ще 2 000 гривень залишилося, а потім на запитання суду відповів, що з СТО викрали 6 000 гривень і 54 000 гривень - з сейфу (т.7 а.с.9, 9 зв.). Відповідно до показань ОСОБА_6 кожен отримав по 13 000 гривень, по 1 000 гривень на дорогу дісталося ОСОБА_17 з ОСОБА_5 і йому з ОСОБА_4, і ще трохи залишалося, що становить близько 54 000 гривень, і на запитання суду відповів, що визнає викрадення 56 000 гривень (т.7 а.с.13 зв., 16).
Що стосується ОСОБА_5, то він категорично заперечив причетність до вчинення крадіжки за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, та показав, що ніяких коштів ні від кого не отримував.
Разом з тим, такі показання ОСОБА_5 суд першої інстанції обґрунтовано відкинув, мотивуючи тим, що вони спростовуються показаннями ОСОБА_4 і ОСОБА_6, які протягом провадження в справі давали показання про ступінь участі і роль ОСОБА_5 у вчиненні крадіжки. І підстави, з яких ОСОБА_4 і ОСОБА_6 могли б обмовити ОСОБА_5, судом першої інстанції встановлені не були.
Так, відповідно до показань засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_6, коли вони проїжджали біля СТО, ОСОБА_17 повідомив, що працював там, з ним не розрахувалися і запропонував вчинити крадіжку. В цей момент вони всі четверо знаходилися в автомобілі, чули пропозицію ОСОБА_17 і погодилися. Роль ОСОБА_5 зводилася до спостереження за обстановкою і ОСОБА_6 під час вчинення злочину кілька разів телефонував йому з цього приводу, оскільки тільки у них на рахунку були гроші. Після вчинення крадіжки гроші поділили порівну.
Як зазначено у вироку, і з цим погоджується колегія суддів, такі показання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 об'єктивно підтверджуються інформацією про з'єднання абонентів з прив'язкою до місцевості (т.6 а.с.165-167, 171-173).
Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що з наданої інформації вбачається, що в період з 0:23 по 4:21 годину 7.06.2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 телефонували один одному 31 раз. Територіально ОСОБА_5 весь час знаходився поблизу місця вчинення злочину в районі дії станцій за адресою: вул. Сергієнка, 18 в різних напрямках, у тому числі в напрямку до вул. Бутлерова, а місце вчинення злочину розташоване між вул. Сергієнка та вул. Бутлерова.
Аналізуючи показання ОСОБА_5 і доводи його апеляції, апеляційний суд вважає позицію захисту засудженого суперечливою і нелогічною, адже засуджений заперечує свою винуватість у вчиненні злочину і одночасно просить перекваліфікувати його дії.
Що стосується доводів в апеляціях захисника та засуджених про невідповідність висновків суду, які викладені у вироку, фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового та судового слідства, з огляду на те, що в основу вироку покладено суперечливі і неправдиві показання потерпілого, а докази наявності в сейфі ОСОБА_9 коштів у сумі 175 000 гривень відсутні, то вони є безпідставними.
Перевірці показань потерпілого в частині розміру, походження та призначення викрадених у нього коштів у сумі 175 000 гривень, які знаходилися в сейфі, та іншого належного йому майна судом першої інстанції приділено значну увагу.
Зокрема, з метою перевірки показань ОСОБА_9, що викрадені гроші збиралися на будівництво, оглянуто недобудований будинок на земельній ділянці, розташованій на АДРЕСА_6, яка належить дружині ОСОБА_9 ОСОБА_18, і було встановлено, що дійсно, за вказаною адресою знаходиться недобудований будинок та будівельні матеріали (т.2 а.с.262-265, 266).
На підтвердження наявності майна потерпілим надано копію дозволу на право зберігання та носіння пістолета № НОМЕР_1, номер якого збігається з вилученим у ОСОБА_12, копії документів стосовно відеокамери, мобільного телефону (т.2 а.с.268, 295-296, 297).
З копій звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку в період з першого кварталу 2007 року по другий квартал 2009 року, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідоцтва про сплату єдиного податку, договору оренди приміщення логічно випливає, що ОСОБА_9 з 2000 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, здійснював підприємницьку діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів за адресою: АДРЕСА_4, та мав значний обсяг виручки від реалізації робіт та послуг (т.2 а.с.269-274, 284-287, 288, 289, 292-293, 294).
До порушення кримінальної справи, протягом досудового та судового слідства потерпілий завжди вказував, що зберігав у сейфі 175 000 гривень, які було викрадено.
У протоколі заяви про злочин від 8.06.2009 року ОСОБА_9 зазначив про крадіжку грошей в сумі 175 000 гривень та пістолета, а в поясненнях - про крадіжку грошей у вказаній сумі (т.1 а.с.13, 14).
Будучи допитаним того ж дня, потерпілий ОСОБА_9 показав, що у нього було викрадено, знову ж таки, гроші в сумі 175 000 гривень, пістолет, а також золоті вироби, мисливські набої і гроші в сумі 6 000 гривень, що лежали в столі (т.1 а.с.70-72).
З протоколу додаткового допиту потерпілого від 22.07.2009 року слідує, що ОСОБА_9 повідомив про викладення у нього, крім зазначених коштів і речей, грошей в сумі 54 000 доларів США, відеокамери "JVC", цифрового фотоапарату "Nikon", мобільного телефону "Nokia 6220" (т.1 а.с.74-75).
ОСОБА_9 суду першої інстанції показав, що коли прибув на місце події, у нього піднявся тиск і йому було важко давати показання. Відсутність доларів США виявив через кілька днів після крадіжки, і з цього приводу його дочка телефонувала слідчому (т.3 а.с.24-25).
У подальшому у ОСОБА_12 було вилучено належне ОСОБА_9 майно, а саме, пістолет, набої, фотоапарат і відеокамеру, в тому числі й те, про крадіжку якого потерпілий повідомив через півтора місяці. І засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтвердили, що викрали мобільний телефон і гроші в сумі 6 000 гривень, які знаходилися в столі.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав не вірити потерпілому.
Посилання ж в апеляції захисника на те, що суперечності в показаннях потерпілого та засуджених не усунуті, оскільки не проведені очні ставки, а адреса домоволодіння в протоколі огляду та державному акті на земельну ділянку є різними, є непереконливими, оскільки сам захисник вказує, що потерпілий відмовився від проведення очної ставки, і це є його правом.
Стосовно місця розташування недобудованого будинку слідчий, який виконував судове доручення в порядку, визначеному ст.3151 КПК України, та здійснював огляд, виніс додаткову постанову, в якій уточнив, що в протоколі огляду адресу зазначено невірно, і будинок знаходиться на земельній ділянці за адресою, зазначеною в державному акті, тобто на АДРЕСА_6 (т.2 а.с.307).
Доводи захисту про суперечливість показань ОСОБА_9 у зв'язку з розбіжностями в кількості коробочок, в яких були гроші і які він зберіг, повідомлення потерпілим відомостей про повернення за два дні до вчинення крадіжки боргу в сумі 34 000 доларів США без зазначення осіб, яким він позичав гроші, джерела їх походження та призначення, а також відмову в позовній заяві від суми 54 000 доларів США та вартості золотих виробів, не свідчать про неправдивість таких показань.
Апелянт не наводить, яке значення для встановлення істини в справі має кількість збережених потерпілим коробочок.
Щодо показань ОСОБА_9 про крадіжку золотих виробів і грошей в сумі 54 000 доларів США, на які посилаються всі апелянти, колегія суддів зауважує, що постановою слідчого Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 11.07.2011 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в цій частині закрито, матеріали кримінальної справи виділено та направлено для проведення додаткової перевірки (т.5 а.с.88-89).
У зв'язку із зменшенням обсягу пред'явленого обвинувачення вказане питання не було предметом розгляду суду першої інстанції. А що стосується нібито легковажної відмови ОСОБА_9 від позовних вимог у цій частині, то це не відповідає дійсності. Адже в заяві про уточнення позовних вимог потерпілий вказує також про крадіжку іноземної валюти та золотих виробів, і не відмовляється від своїх показань, а зменшення позовних вимог мотивує зміненим під час додаткового розслідування обвинуваченням (т.6 а.с.68-70).
Такими, що не відповідають дійсності, є і посилання апелянтів на однобічність та неповноту досудового слідства у зв'язку з невиконанням вказівок, які містяться в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 1.12.2010 року, якою вирок Деснянського районного суду м. Києва від 22.03.2010 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасовано, а справу повернуто на додаткове розслідування.
Своє рішення апеляційний суд мотивував непослідовністю показань потерпілого в частині викрадення грошей в сумі 54 000 доларів США, оскільки про вказані обставини в поясненнях та протоколі допиту ОСОБА_9 не повідомив і зазначив різні причини, з яких відразу після вчинення злочину ці дані відсутні у відповідних процесуальних документах. Однак працівники міліції, які відбирали пояснення та показання у потерпілого, з цього приводу опитані не були.
Крім того, на переконання колегії суддів, в ході досудового слідства необхідно було усунути протиріччя в показаннях потерпілого, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 стосовно того, хто саме повідомив ОСОБА_9 про вчинення крадіжки, з'ясувати коли ОСОБА_14 прибув на місце події, хто викликав працівників міліції і чи були в сейфі трудові книжки, адже в протоколі огляду місця події це питання не відображено.
На виконання вказівок апеляційного суду під час додаткового розслідування було додатково допитано потерпілого, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_19 - слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який складав протокол допиту ОСОБА_9 від 8.06.2009 року та оглядав місце події, ОСОБА_20. - дізнавача ВД Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який того ж дня відбирав пояснення у потерпілого.
І за наслідками додаткового розслідування зменшено обсяг пред'явленого засудженим обвинувачення, про що в ухвалі викладено раніше.
Необґрунтованими колегія суддів вважає і доводи захисту про те, що досудовим слідством та судом не усунуті протиріччя між показаннями свідків ОСОБА_15, яка прибирала по п'ятницях та понеділках, та ОСОБА_14, який нібито показав, що впевнений у тому, що крадіжку виявлено в неділю, що має значення для встановлення дати вчинення злочину, а в ході додаткового розслідування не виконані вказівки відповідно до постанови заступника прокурора Деснянського району м. Києва від 6.07.2011 року з'ясувати можливість доступу до СТО сторонніх осіб після вчинення крадіжки засудженими.
Всі засуджені показали, що прибули до станції близько 1 години 7 червня 2009 року (неділя). Як зазначено раніше, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 телефонували один одному з 0:23 по 4:21 годину 7.06.2009 року. З показань засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 випливає, що коли проникли в приміщення СТО, двері офісу були зачинені, вони зламали їх, відчинили ключем одні дверцята сейфу та зламали інші. І, як логічно показав з приводу цього потерпілий, навряд чи особа, яка вчиняє крадіжку, залишатиме щось цінне (т.5 а.с.72-73).
З метою встановлення режиму охорони території станції було додатково допитано потерпілого, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_14 (т.5 а.с.72-73, 76-77, 78-79).
А в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 стверджував тільки про те, що, скоріш за все, того дня, коли йому зателефонувала ОСОБА_15, на станції був вихідний, так як він не працював. І його показання не свідчать про те, що крадіжку виявлено в неділю, а також про наявність суперечностей між показаннями свідків, які допитувалися в судовому засіданні більше ніж через два роки після розглядуваних подій, тим більше, що, будучи допитаним 8.06.2009 року, свідок зазначав, що ОСОБА_15 зателефонувала йому, коли він їхав на роботу (т.1 а.с.84-85).
До того ж, відразу після виявлення крадіжки було викликано працівників міліції та опитано потерпілого, і відповідні процесуальні документи датовані саме 8.06.2009 року.
Таким чином суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім доказам у їх сукупності, дійшовши до правильного висновку про те, що загальна вартість викраденого у ОСОБА_9 майна становить 185 500 гривень. А тому дії ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч.5 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення та сховище, в особливо великих розмірах.
Достатньо уваги приділено судом першої інстанції і перевірці показань засуджених про застосування до них працівниками міліції незаконних методів під час досудового слідства.
Суд допитав як свідків слідчого ОСОБА_13., в провадженні якого перебувала кримінальна справа, працівників ВКР Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які брали участь у затриманні засуджених. Свідки категорично заперечили застосування до засуджених чи то фізичного, чи то психологічного впливу, і з їхніх показань вбачається, що явки з повинною, пояснення та показання засуджені давали добровільно і добровільно брали участь у проведенні слідчих дій.
Про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 при відтворенні обстановки та обставин події, що відбувалося наступного дня після затримання, добровільно на місці показали та розповіли про обставини вчинення крадіжки, де заховали викрадені речі, дали показання і допитані як свідки поняті ОСОБА_11, ОСОБА_10
За скаргами ОСОБА_4 на незаконні дії працівників міліції проводилися перевірки, за наслідками яких постановами помічників прокурора Деснянського району м. Києва від 26.10.2009 року, 16.01.2012 року в порушенні кримінальної справи щодо працівників Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, в тому числі ОСОБА_21, ОСОБА_22 відмовлено за відсутністю в їхніх діях складу злочинів, передбачених ст.ст.364, 365 КК України (т.2 а.с.328-329, т.6 а.с.132-133).
До того ж, судом першої інстанції дані, які містяться в явках з повинною засуджених, їхніх поясненнях та показаннях в ході досудового слідства і не покладалися в обґрунтування обвинувального вироку.
Не знайшли свого підтвердження і доводи засудженого ОСОБА_5 про порушення його прав при вилученні особистих речей під час затримання, серед яких суд першої інстанції відмовив надати для впізнання належний йому мобільний телефон, а також про порушення при вилученні речей у ОСОБА_12
Ці слідчі дії проведено в присутності понятих, заяв чи скарг від ОСОБА_12 не надходило, тим більше, що інші засуджені не оспорюють, що вилучені речі викрадені з приміщення СТО.
Також матеріали справи не містять даних до примушування ОСОБА_5 підписати розпорядження про створення слідчо-оперативної групи від 17.07.2009 року. ОСОБА_5 відмовився підписати розпорядження, а наявність підпису ОСОБА_6, який затриманий 21.07.2009 року, без зазначення дати підписання, підтверджує, що останній був належним чином ознайомлений з процесуальним документом.
На переконання колегії суддів, надуманими є твердження ОСОБА_5 про проведення відтворення обстановки та обставин події з порушенням вимог ст.ст.85, 194, 195 КПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 18.07.2009 року проводилося із залученням понятих ОСОБА_11, ОСОБА_10 Відсутність на фотознімках зображень понятих не свідчить про їх відсутність при проведенні слідчої дії. Цілком зрозуміло, що під час проведення слідчої дії неможливе синхронне ведення протоколу, який по закінченню відтворення було складено в приміщенні ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що випливає з його змісту, і підписано ОСОБА_5 та понятими, зауважень від яких не надходило. І такі дії слідчого не суперечить вимогам закону.
У судовому засіданні суду першої інстанції до повернення справи на додаткове розслідування на запитання суду ОСОБА_5 відповів, що відомості в протоколі зазначені вірно, він все правильно показував, як зафіксовано на фотознімках, в присутності понятих - працівників СТО (т.3 а.с.53-54).
Як зазначено раніше, свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_10 дали показання про те, що ОСОБА_5 добровільно давав показання про обставини вчинення крадіжки та показав, де заховав викрадені речі, і підтвердили, що відомості, зазначені в протоколі, відповідають дійсності. В ході очної ставки з ОСОБА_5 ОСОБА_11 також спростував його показання про допущені порушення (т.5 а.с.106-107).
Посилання ОСОБА_5 на те, що відповідно до показань свідка ОСОБА_10 той не бачив його, не відповідають дійсності, так як з показань свідка випливає, що він був присутній при відтворенні обстановки та обставин події за участю двох осіб, які по черзі показували, яким чином вчинили крадіжку з приміщення СТО і де заховали викрадене. При цьому свідок зазначив, що події пам'ятає погано, оскільки минув значний період часу, але добре запам'ятав засудженого ОСОБА_4, який був найвищий за зростом. З цих же об'єктивних причин, враховуючи деякі розбіжності в показаннях ОСОБА_11, немає підстав вважати їх неправдивими.
Зі змісту протоколу відтворення обстановки та обставин події від 20.01.2010 року слідує, що ОСОБА_5 скористався своїм правом робити зауваження і повністю заперечив зміст протоколу, а тому за наявності відповідних підстав мав можливість зазначити про присутність одного понятого, чого зроблено не було (т.2 а.с.182-188).
Доводи ОСОБА_5 про порушення його прав слідчим Семенютою С.В., що виразилося у відмові надати побачення із захисником, недопущенні захисника до участі при проведенні очних ставок, позбавленні можливості ознайомитися з матеріалами справи, не знайшли свого підтвердження і справа таких даних не містить.
Про закінчення слідства ОСОБА_5 оголошено 12.07.2011 року, роз'яснено право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також заявляти клопотання про доповнення досудового слідства. Однак скористатися наданими йому правами, на відміну від інших засуджених, ОСОБА_5 не забажав і від підписів у протоколах відмовився (т.5 а.с.135, 138).
Під час розгляду справи судом першої інстанції судове слідство проводилося в повному обсязі, а тому порушень вимог ст.299 КПК України, якою передбачено визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, на що вказує засуджений ОСОБА_5, у тому числі щодо розміру цивільного позову, допущено не було.
Протокол судового засідання не містить й інших даних про порушення судом прав учасників судового розгляду.
Отже, істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль та ступінь участі кожного із засуджених, їхні особи, в тому числі рід занять, вік та сімейний стан, стан здоров'я, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. У вироку вказано, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 судимостей не мають, однак притягувалися до кримінальної відповідальності, мають на утриманні малолітніх дітей, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково відшкодували завдані збитки - по 1 000 гривень, тобто суд урахував всі дані про особи винних, у тому числі й ті, на які є посилання в апеляціях захисника та засудженого ОСОБА_4
Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 тільки в умовах ізоляції від суспільства і правильно призначив їм основне покарання у виді позбавленні волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини статті кримінального закону, за якою вони засуджені, а також додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Твердження в апеляції захисника та засудженого ОСОБА_4, що суд мав урахувати як обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_4, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також ОСОБА_6 - вчинення злочину у зв'язку з скрутним матеріальним становищем та часткове відшкодування завданого збитку, необґрунтовані.
Засуджені свою винуватість у вчиненні злочину в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним, не визнали. А сплачена родичами ОСОБА_6 сума, є мізерною по відношенню до завданого потерпілому збитку, і в даному конкретному випадку немає підстав визнавати це обставиною, яка пом'якшує покарання.
Таким чином вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни, як про це ставиться питання в апеляціях, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2012 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляції захисника ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - без задоволення.
Судді:
Тютюн Т.М. Стрижко С.І. Журавель О.О.