АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
_________________________
Справа № 22-11119/12 р. Головуючий в 1 інстанції: Яценко Н.О.
Доповідач - Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 вересня 2012 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Соколової В.В., Невідомої Т.О.
при секретарі - Штефюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 01 червня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про поділ майна подружжя, визнання квартири особистою власністю, визнання грошових коштів борговими зобов'язанням подружжя,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2011 р. ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому з урахуванням уточнень просила визнати за нею право власності на:
- 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв.м.;
- 1\2 частину земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,0430 га по АДРЕСА_2;
- 1\2 частину садового будинку загальною площею - 189,5 кв. м, розташованого на земельній ділянці НОМЕР_2 по АДРЕСА_2.
- легковий автомобіль марки Chevrolet Aveo 2005 р. випуску, р. н. НОМЕР_3;
А всього майна на загальну суму - 1 012 696 грн.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на:
- 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв. м.;
- 1\2 частину земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,0430 га по АДРЕСА_2;
- 1\2 частину садового будинку загальною площею - 189,5 кв. м, розташованого на земельній ділянці НОМЕР_2 по АДРЕСА_2.
- 76 260 грн. суму виплаченого кредиту за автомобіль марки Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 р. випуску р.н.НОМЕР_1.
Всього майна на загальну суму - 1 048 392 грн.
Також просила стягнути з відповідача грошову компенсацію різниці вартості виділеного їй майна в розмірі 17 848 грн. та анулювати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №030006 на ім'я ОСОБА_1, виданий 21.04.2008 р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 від 25.05.2007 р., та реєстрацію цього акту в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за №04-7-01937.
19.05.2011 р. ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «Укрсоцбанк» в якому з урахуванням уточнень просив:
- визнати за ним право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1;
- визнати грошову суму у розмірі 111 908,67 грн. борговим зобов'язанням подружжя перед ПАТ «Укрсоцбанк», що виникли в інтересах сім'ї на підставі укладеного між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» кредитного договору №031.29-08\219 на купівлю автотранспортних засобів від 21.03.2008 р., та в рівних частинах розподілити його між сторонами;
- визнати за ним право власності на 54/100 частини земельної ділянки площею 0,0430 га та побудованого на ній садового будинку загальною площею 189,5 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_2;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 46/100 частини земельної ділянки площею 0,0430 га та побудованого на ній садового будинку загальною площею 189,5 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_2;
Визнати за ОСОБА_2, право власності на легковий автомобіль моделі Chevrolet Aveo, 2005 р. випуску, д.з. НОМЕР_3.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01.06.2012 р. позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на наступне майно:
- 1\2 частину АДРЕСА_1;
- 1\2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_2, кадастровий номер №8 000 000 000:78:267:0009, та на 1/2 частину садового будинку розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2;
- автомобіль автомобіль марки Chevrolet Aveo 2005 р. випуску, р.н. НОМЕР_3.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
- 1\2 частину АДРЕСА_1;
- 1\2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_2, кадастровий номер №8 000 000 000:78:267:0009, та на 1/2 частину садового будинку розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2.
Виділено у власність ОСОБА_1 автомобіль марки Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 р. випуску р.н.НОМЕР_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості майна в розмірі 11 107 грн.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічний позов в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що рішенням суду не лише не вирішено по суті майновий спір між колишнім подружжям, але й унеможливлено подальше користування кожним із них спірним майном.
При цьому суд не звернув увагу на положення ч.1, ч.2 ст. 71 СК України та на роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відповідно до яких належне на праві спільної сумісної власності майно подружжя підлягає поділу в натурі, і лише у разі неподільності речі, суд визначає ідеальні частки подружжя в цьому майні.
Крім того, суд не ураховував, що станом на вересень 2009 р. сімейно-шлюбні відносини між ним та ОСОБА_2 вже були припинені, що підтверджується рішеннями Оболонського районного суду м. Києва від 09.02.2011 р. та 06.04.2011 р., а тому квартира АДРЕСА_1, що придбана ним за договором міни від 05.08.2010 р. не є спільним сумісним майном подружжя.
Поза увагою суду залишились і надані ним докази на підтвердження того, що земельна ділянка НОМЕР_4 площею 0,0399 га по АДРЕСА_2 фактично належала його батькам, оскільки була придбана за кошти його матері ОСОБА_4, що були отримані нею за кредитним договором від 05.09.2007 р. в розмірі 505 000 грн., що підтверджується договором іпотеки від 05.09.2007 р. Стверджував, що також доказом визнання ОСОБА_2 того, що зазначена земельна ділянка належить його батькам, є надання нею письмової згоди на її відчуження всіма можливими способами.
Крім того, відмовляючи у визнанні за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції не урахував, що ОСОБА_2 належить на праві власності 1/3 частина трикімнатної квартири АДРЕСА_3, а він іншого житла немає.
Посилався і на те, що суд першої інстанції не неправильно застосував ч.2 та ч.4 ст.65 СК України та роз'яснення, викладені у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.112.2207 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відповідно до яких при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
На думку апелянта суд дійшов неправильного висновку про те, що у ОСОБА_2 відсутні будь-які зобов'язання по кредитному договору перед Банком, а укладений одним із подружжя договір не породжує будь-яких зобов'язань для іншого подружжя, оскільки автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 р. випуску р.н.НОМЕР_1 був придбаний за кошти, отримані ним за кредитним договором №031.29-08/219 від 21.03.2008 р. в ПАТ «Укрсоцбанк».
Вважає, що оскільки зазначений кредитний договір був укладений виключно в інтересах сім'ї, то відповідно і боргові зобов'язання сторін за вказаним договором суд повинен був поділити порівну.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 та її представник просили апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними.
Представник ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З 20.10.2001 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.02.2011 р.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не передбачено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч.1 ст.71 цього Кодексу майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Відповідно до частини 2 цієї статті неподільні речі присуджуються одному з подружжя якщо інше не визначено домовленістю між ними.
За змістом ч.4 та ч.5 зазначеної норми присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків передбачених ЦК. При цьому присудження одному з подружжя грошової компенсації можливо лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За час шлюбу сторонами придбане наступне майно:
- легковий автомобіль марки Chevrolet Aveo 2005 р. випуску, д.н. НОМЕР_3, вартістю 40564,00 грн.
- земельну ділянку АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2007 р. площею 0,0430 га, та побудований на ній садовий будинок площею 189,5 кв.м., що зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_1, загальною вартістю 1 516 017,00 грн.
- квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 31,5 кв.м., яка придбана ОСОБА_1 за договором міни від 05.08.2010 р., в обмін на земельну ділянку АДРЕСА_4, що була придбана ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 14.11.2007 р., вартістю 428249,00 грн.
Крім того, 08.01.2008 р. ОСОБА_1 був придбаний автомобіль марки Mitsubishi Pajero Wagon, вартістю 284 098,00 грн.
21.03.2008 р. між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №031.29-08\219 на купівлю автотранспортних засобів, за яким були отримані грошові кошти у розмірі 43 219 доларів США.
На виконання взятих зобов'язань за вказаним кредитним договором подружжям в період шлюбу сплачено 62 778 грн.
За змістом ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на АДРЕСА_1, та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за кожним з подружжя по Ѕ частині цієї квартири, суд першої інстанції правильно виходив з того, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Так, з договору міни від 05.08.2010 р. убачається, що зазначена квартир була придбана ОСОБА_1 внаслідок передачі ним стороні два цього договору земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,0399 га по АДРЕСА_2, яка була придбана ним в період шлюбу з ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2007 р. Крім того за умовами договору ОСОБА_1 отримав грошову доплату в розмірі 115 570,00 грн.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги надані ним докази на підтвердження того, що земельна ділянка НОМЕР_4 площею 0,0399 га по АДРЕСА_4 була придбана його матір'ю ОСОБА_4 за кошти отримані нею за кредитним договором від 05.09.2007 р. в розмірі 505 000,00 грн., є безпідставними з наступних підстав.
В матеріалах справи відсутній кредитний договір на який посилається апелянт, а сама по собі наявність договору іпотеки, укладеного на забезпечення повернення ОСОБА_4 кредитних коштів не підтверджує передачу цих коштів ОСОБА_1 для придбання ним земельної ділянки у листопаді 2007 р.
Посилання на те, що ОСОБА_2 фактично визнавала належність цієї земельної ділянки його батькам, з посилання на її письмову згоду на її відчуження земельної ділянки всіма можливими способами, також є безпідставними, оскільки відповідачка за зустрічним позовом стверджувала, що письмову згоду на відчуження земельної ділянки вона надавала з урахуванням того, що цей правочин укладається в інтересах сім'ї. Зазначене підтверджується текстом згоди, наданої ОСОБА_2 13.07.2010 р.
Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції не урахував відсутність у нього іншого житла та наявність на праві власності ОСОБА_2 1/3 частини квартири АДРЕСА_3, то зазначена обставина судом правильно не прийнята до уваги, оскільки частка в цій квартирі була набута ОСОБА_2 внаслідок приватизації разом з її батьками, які в цій квартиру проживають.
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд в порушення вимог ст. 71 СК України не вирішив поділ спірного майна в натурі є необґрунтованими, оскільки він взагалі не визнавав право спільної сумісної власності подружжя на цю квартиру, і вважав, що вона не підлягає поділу.
Що стосується виділеного у власність ОСОБА_2 автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 р. випуску р.н.НОМЕР_1, вартість якого на час розгляду справи становить 209 334,00 грн., то суд першої інстанції правильно керувався тим, що зазначений автомобіль був придбаний подружжям за кредитні кошти в період їх шлюбу в інтересах сім'ї. На виконання зобов'язань за кредитним договором ними в період шлюбу сплачено 62778,00 грн. Після припинення шлюбно-сімейних відносин у вересні 2009 р. вказаним автомобілем користується ОСОБА_1 З вказаного періоду ним нерегулярно вносились кошти на повернення кредиту та сплату відсотків за його користування, внаслідок чого станом на 15.04.2011 р. існує заборгованість по кредиту в розмірі 27 269 доларів США та 9539,34 грн., що становить загальну суму 321 242,67 грн.
Ураховуючи, що зазначеним автомобілем після припинення шлюбно-сімейних відносин користується ОСОБА_1, суд правильно виділив його у власність позивача за зустрічним позовом, залишивши за ним боргові зобов'язання по погашенню кредиту.
З урахуванням виділеного у власність ОСОБА_2 автомобіля Chevrolet Aveo 2005 р. випуску, р.н. НОМЕР_3, вартістю 40 564,00 грн., а також суми сплаченого сторонами кредиту 62 778,00 грн., суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача на користь позивачки різницю вартості виділеного кожному з них майна в розмірі 11 107,00 грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому вона задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 червня 2012. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду
касаційної скарги.
Головуючий: Судді: