АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Ященка М.А.,

суддів - Журавля О.О., Тютюн Т.М.,

за участю прокурора - Карпука Ю.А.,

засудженого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 01 серпня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

09 липня 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі. Звільнений 31 серпня 2011 року на підставі Закону України «Про амністію», -

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. Судом вирішено питання про речові докази по справі.

Згідно з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно, за наступних обставин.

Так, 17 квітня 2012 року близько 21-10 год., ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в коридорі на одинадцятому поверсі будинку АДРЕСА_2 з метою повторного відкритого викрадення чужого майна, підійшов до потерпілої ОСОБА_2 та повторно відкрито викрав належне їй майно, а саме: сумку, в якій знаходились мобільний телефон «LG Gx500» з сім-картками операторів мобільного зв'язку «МТС» та «Київстар» без залишку коштів на рахунках, гаманець з грошима в сумі 620,00 грн., паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про освіту на ім'я ОСОБА_2, 4 кулькові ручки, 14 металевих ключів, а всього майно загальною вартістю 3405,00 грн., після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію злочину, просить вирок змінити у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання його особі внаслідок суворості; пом'якшити йому покарання шляхом звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, так як його виправлення і попередження вчинення нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства. Як зазначає апелянт, судом першої інстанції не враховані обставини, що пом'якшують покарання, а саме: вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, оскільки у його дитини тяжка вроджена хвороба, яка потребує постійного лікування, на що необхідні значні суми грошових коштів, а знайти роботу він не може через те, що раніше судимий; усунення заподіяної шкоди, оскільки викрадене майно було повернено потерпілій. Під час досудового і судового слідства по справі, перебуваючи на підписці про невиїзд, він жодного разу не намагався ухилитися від слідства й суду, що також не враховано судом.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, пояснення засудженого, який просив задовольнити його апеляцію, провівши судові дебати, надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Дана кримінальна справа розглянута судом першої інстанції із застосуванням положень ч. 3 ст. 299 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи апелянтом не оспорюються, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин апеляційним судом не перевіряються.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, є вірною.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, при цьому судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який є тяжким, конкретні обставини його вчинення, кількість та вартість викраденого майна; відомості про особу засудженого, який має непогашену судимість за вчинення аналогічного злочину, офіційно не працює, його вік, сімейний стан, позитивну характеристику з місця проживання. Судом також враховано й ті обставини, на які посилається засуджений у своїй апеляції, а саме: що на його утриманні перебувають троє дітей, в тому числі дитина-інвалід ІНФОРМАЦІЯ_3 а також те, що він повернув викрадене майно потерпілій. Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, судом визнано щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Посилання засудженого на те, що він не намагався ухилитися від слідства та суду свідчить про його щире каяття, тобто ця обставина також вже врахована судом.

Правильно врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, з урахуванням того що невдовзі після застосування акту амністії ОСОБА_1 знову вчинив тяжкий злочин аналогічний попередньому, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що виправлення, перевиховання засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів неможливе без його ізоляції від суспільства, і обґрунтовано обрав ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі, призначивши його мінімальний строк, передбачений санкцією зазначеної норми кримінального закону.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни законного і обґрунтованого вироку суду та пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання шляхом застосування ст. 75 КК України, а тому апеляція засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 01 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

Судді:

_______________ _______________ _______________

М.А. Ященко О.О. Журавель Т.М. Тютюн