Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12228/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 година 35 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

представника позивача Кучеренко О.Ю.- на підставі довіреності,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Слов'янського міського центру зайнятості - робочого органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3 214,30 грн., -

встановив:

18 вересня 2012 року Слов'янський міський центр зайнятості - робочий орган Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, (далі - Позивач або Центр зайнятості), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, (далі - Відповідач), в якому просив стягнути з Відповідача безпідставно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3 214,30 грн.

В обґрунтування позову Позивач зазначив, що 9 грудня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Відповідачу був наданий статус безробітного, призначене і фактично виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття. При розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення за результатами звіряння даних з органами Державної податкової служби Позивачем встановлено, що ОСОБА_2 була зарахована до складу учнів, прийнятих на навчання за державним замовленням до Слов'янського професійного аграрного ліцею з 1 вересня 2011 року за професією кухар та отримувала стипендію, одночасно перебуваючи на обліку в Центрі зайнятості і отримуючи допомогу по безробіттю.

За відсутності правових підстав в період з 9 грудня 2011 року по 5 червня 2012 року Відповідач отримала допомогу по безробіттю в сумі 3 214,30 грн.

Центром зайнятості були вжиті заходи, спрямовані на стягнення вказаної суми в позасудовому порядку, проте станом на 18 вересня 2012 року безпідставно отримана допомога по безробіттю Відповідачем повернута не була.

Посилаючись на порушення ОСОБА_2 вимог законів України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Центр зайнятості просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник Позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надала пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві та додатково пояснила, що на час розгляду справи допомога по безробіттю в сумі 3 214,30 грн. Відповідачем не повернута, просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, (а.с.41), про причини неявки суд не повідомила, доказів поважності причин неявки суду не надала, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловила.

Приймаючи до уваги положення ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а також те, що відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача на підставі наявних в ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

9 грудня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного до вирішення питання про його працевлаштування з виплатою допомоги про безробіттю. Відповідач зазначив, що на час звернення до Центру зайнятості не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, не є членом особистого селянського господарства. Крім того, ОСОБА_2 підтвердила особистим підписом, що в разі подання до Центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості зобов'язується добровільно повернути зайво виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Зазначені обставини встановлені на підставі заяви Відповідача та даних персональної картки особи, яка звернулася до Центру зайнятості, (а.с.7, 14).

У зв'язку з надходженням до Центру зайнятості інформації від органів Державної податкової служби про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг особі, яка перебуває на обліку як безробітна, Позивачем проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», про що складений акт за № 22 від 3 липня 2012 року, (а.с.16).

Під час розслідування встановлено, що ОСОБА_2 в період з 1 вересня 2011 року по 5 червня 2012 року, перебувала у складі учнів, прийнятих на навчання за державним замовленням до Слов'янського професійного аграрного ліцею за професією кухар та отримувала доход у вигляді стипендії. Зазначені обставини підтверджуються актом № 22 від 3 липня 2012 року, (а.с.16), книгою наказів про контингент учнів (З-УДЗ) №1, (а.с.17-20), книгою наказів про контингент учнів (З-УДЗ) № 2, (а.с.21-22), поіменною книгою обліку особового складу учнів (П-УДЗ) № 2, (а.с.23-25).

Факт отримання Відповідачем в період перебування на обліку в Центрі зайнятості доходу в сумі 546,80 грн. підтверджується довідкою, виданою Слов'янським професійним аграрним ліцеєм, (а.с.26).

За результатами розслідування комісія дійшла висновку про необхідність повернення нарахованої та виплаченої ОСОБА_2 на підставі документів, що містять неправдиві відомості з вини особи, допомоги по безробіттю за період з 9 грудня 2011 року по 5 червня 2012 року в сумі 3 214,30 грн., (а.с.16).

У зв'язку з підтвердженням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування ОСОБА_2 на обліку як безробітного, 25 липня 2012 року Центром зайнятості виданий наказ № 13 про повернення Відповідачем коштів, отриманих як допомога по безробіттю в період з 9 грудня 2011 року по 5 червня 2012 року, в сумі 3 214,30 грн., (а.с.28).

На підтвердження факту вжиття Позивачем позасудових заходів, спрямованих на стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, свідчить відповідна претензія, (а.с.29), яка надіслана Відповідачу та отримана нею 20 вересня 2012 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, (а.с.46).

Факт виплати Відповідачу допомоги по безробіттю в сумі 3 214,30 грн. за період з 9 грудня 2011 року по 2 червня 2012 року підтверджується розрахунком, (а.с.27).

Отже судом встановлено, що на час перебування на обліку в Центрі зайнятості у якості безробітного, Відповідач була зарахована до складу учнів, прийнятих на навчання за державним замовленням до Слов'янського професійного аграрного ліцею за професією кухар, отримувала дохід у вигляді стипендії, одночасно отримуючи допомогу по безробіттю.

Докази, які б спростовували зазначені обставини, суду не надано.

До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відносини зайнятості в Україні регулюються Законом України «Про зайнятість населення» від 1 березня 2003 року № 803-ХІІ, (далі - Закон № 803-ХІІ), та іншими законодавчими актами України, прийнятими відповідно до цього Закону, що передбачено ч.1 ст.6 Закону № 803-ХІІ.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону № 803-ХІІ для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Ч.2 ст.19 Закону № 308-ХІІ визначено, що Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III, (далі - Закон № 1533-ІІІ), право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Допомога по безробіттю є одним з видів забезпечення, що надаються згідно з Законом № 1533-ІІІ, про що свідчить зміст абз.2 ч.1 ст.7 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, що передбачено абз.1 ч.3 ст.36 Закону № 1533-ІІІ.

Ст.39 Закону № 1533-ІІІ визначено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

На підставі системного аналізу наведених вище правових норм, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах Центр зайнятості виступає у якості суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого у сфері публічно-правових відносин поданий адміністративний позов.

Відповідно до ст. 1 Закону № 803-ХІІ, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб т така, що приносить доход у грошовій або іншій формі.

Згідно з ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 затверджений Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, (далі - Порядок).

Згідно з п.2 Порядку незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації.

Під час проведення реєстрації громадянина працівник центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи заповнює персональну картку особи, що звернулася до центру зайнятості, в якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові, інформація про реєстрацію місця проживання, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений п.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально, та ознайомлює громадянина з пам'яткою «Ваші права - Ваші обов'язки».

Достовірність внесених до картки даних та згоду на їх обробку громадянин засвідчує особистим підписом.

Відповідно до п.12 Порядку для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах.

Отже, ОСОБА_2 внаслідок набуття статусу безробітного зобов'язана була повідомляти Центр зайнятості про наявність обставин, які впливають на надання їй матеріального забезпечення та соціальних послуг як безробітній особі.

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 затверджений Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, (далі - Порядок № 60/62).

Цей Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.16 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ч.3 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, що передбачено п.п.1-2 Порядку № 60/62.

Згідно з п.п.6-8 Порядку № 60/62 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п.7 цього Порядку.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абз.1 п.132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що Відповідач, перебуваючи на обліку в Центрі зайнятості як безробітна, навчалася за державним замовленням і отримувала дохід у вигляді стипендії, про що Позивача не повідомляла.

Доказів оскарження наказу про повернення грошових кошті, рівно як і доказів повернення Відповідачем Центру зайнятості безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, суду не надано.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову в повному обсязі, оскільки вимоги Позивача є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення увалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки Позивачем - суб'єктом владних повноважень не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Слов'янського міського центру зайнятості - робочого органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3 214,30 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІПН НОМЕР_1), на користь Слов'янського міського центру зайнятості безпідставно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3 214 (три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок № 37172001004278 ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 23781904.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 18 жовтня 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 22 жовтня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.