УХВАЛА

іменем                    України

14 вересня 2007 року                                                                                           м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

Головуючого:    Леся В.І.,

суддів :                      Купельського А.В.,

Саліхова В.В.,

за участю старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону ШУМОВСЬКОГО М.П., підозрюваногоОСОБА_1. його захисника ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні апеляцію прокурора на постанову судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 7 вересня 2007 р. про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно підозрюваного - військовослужбовця військової частини 2382 капітан-лейтенанта

ОСОБА_1,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополі, українця , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не судимого, який має на утриманні неповнолітню дитину, на військовій службі з 1994 року, проживає за адресою: АДРЕСА_2

в с тан овила:

ОСОБА_1 підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.410 КК України, а саме втому, що будучи військовою посадовою особою заступником командира-начальником штабу дивізіону катерів Севастопольського загону морської охорони, з метою особистого збагачення, шляхом зловживання

Справа № 10-6 - 2007                                         Головуючий у суді 1-ї інстанції Лушніков В.Ф.

2 заступником командира-начальником штабу дивізіону катерів Севастопольського загону морської охорони, з метою особистого збагачення, шляхом зловживання службовим становищем 15, 28 лютого 2007 року та 7 березня 2007 року викрав з катера морської охорони МКаМО-09 2377 кг дизельного пального на загальну суму 10339 грн. 95коп., яке продав капітану риболовецького судна PC „Ловкий" ОСОБА_3

Прокурором-криміналістом військової прокуратури Севастопольського гарнізону, за згодою з ТВО військового прокурора гарнізону, 7 вересня 2007 року було внесено подання до військового суду з проханням обрати стосовноОСОБА_1. запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Постановою судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 7 вересня 2007 року в обрані запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відмовлено.

В апеляції прокурор, який приймав участь у справі, просить скасувати постанову судді та обрати відносноОСОБА_1. запобіжний захід у вигляді взяття під варту, оскільки вважає, що висновки суду, які наведені у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи.

В обгрунтуванні своїх вимог апелянт вказує на те, що суддя при вирішенні питання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу не прийняв до уваги докази, які вказують, що підозрюваний мав намір ухилитися від слідства, в травні 2007 року особисто в погрозливій формі, а в вересні через своїх знайомих та родичів здійснював тиск на свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Крім того, прокурор вважає, що відмовляючи в задоволені подання, суддя безпідставно зазначив, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання в м. Севастополі, оскільки останній не має житла у власності.

Заслухавши доповідь судді САЛІХОВА, пояснення прокурора, який підтримав подану ним апеляцію, думку заявника та його захисника, які просили суд залишити постанову судді без змін, розглянувши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ст.ст. 148,150 Кримінально-процесуального кодексу України запобіжний захід застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, з метою запобігти спробам ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

3

З матеріалів справи вбачається, що кримінальна справа відносноОСОБА_1. за ч.2 ст.410 КК України була порушена 31 серпня 2007 року. За змістом Кримінально-процесуального кодексу України особа набуває процесуального статусу свідка лише з моменту її офіційного виклику для допиту по конкретній справі, отже в травні 2007 року ОСОБА_4. не був свідком по цій справі, тому суд першої інстанції обгрунтовано не сприйняв вищезгадану обставину як причину застосування, щодоОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Що стосується погроз в адрес ОСОБА_4 з боку рідних та друзів ОСОБА_1, які, як зазначено в поданні, здійснювали тиск на свідка за допомогою мобільного телефону, то ці факти не підтверджуються будь-якими доказами по справі крім пояснень самого ОСОБА_4 Більш того, в матеріалах справи відсутні данні про те, що слідчий, який розслідує дану справу, відповідно до вимог ст. 52-1 КПК України приймав заходи на забезпечення безпеки свідка, в зв'язку з чим зазначені обставини не можуть не викликати певні сумніви, щодо реальності цього самого тиску.

Крім того, в матеріалах справи висновок слідчого про те, що старшина першої статі контрактної служби ОСОБА_5. тривалий час не з'являється на службу побоюючись впливу на нього ОСОБА_1 не підтверджено будь-якими доказами.

Посилання в апеляції на те, що суддя безпідставно не врахував факту ухилення ОСОБА_1 від досудового слідства, є також необгрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 належним чином був викликаний на допит до військової прокуратури, але ухилився від нього.

Що стосується обгрунтування прокурором своєї позиції про обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відсутністю у підозрюваного постійного місця проживання, то колегія суддів вважає її хибним, оскільки законодавець не пов'язує факт наявності у фізичної особи житла у власності до поняття постійного місця проживання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина і на даний час не має підстав вважати, що він буде ухилятися від слідства та суду, чи буде перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що постанова судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону є законною та обґрунтованою, а апеляцію прокурора такою, що не підлягає задоволенню.

4

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366 і 382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил

ухвалила:

Постанову судді військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 7 вересня 2007 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно підозрюваного ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, без задоволення.