УХВАЛА

іменем                         України

28 серпня 2007 року                                                                                      м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

Головуючого:    Леся В.І.,

суддів :                    Юненка М.О.,

Саліхова В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в апеляційному порядку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Роздільнянського району Одеської області на постанову військового місцевого суду Одеського гарнізону від 12 липня 2007 року, якою кримінальна справа відносно колишнього військовослужбовця Управління Південного територіального командування ВВ МВС України

ОСОБА_1

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1в АДРЕСА_1українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, не судимого, проходить службу за контрактом з грудня 2006 року, проживає за адресою: АДРЕСА_2

за обвинуваченням  у  скоєнні  злочину,  передбаченого  ч.1   ст.122   КК України, направлена на додаткове розслідування

встановила:

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що ЗО червня 2006 року приблизно о 23 годині біля бару «Колиба», розташованого по АДРЕСА_2, умисно заподіяв громадянину ОСОБА_2 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Справа № 11-51 /2007   Головуючий у суді 1 -ї інстанції Деркачов О.В.

2

На стадії попереднього слухання справи, 12 липня 2007 року, суддя дійшов висновку про те, що орган досудового слідства під час розслідування даної справи порушив вимоги ст. 120 КК України щодо строків провадження досудового слідства, внаслідок чого справу неможливо призначити до судового розгляду, а тому повернув її на додаткове розслідування.

В апеляції помічник прокурора, який приймав участь у справі, просить скасувати постанову судді та повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, оскільки вважає, що перешкод для призначення справи до судового розгляду не має, а рішення судді про повернення справи на додаткове розслідування, є помилковим.

В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує на те, що сам факт розслідування цієї кримінальної справи більш як 10 місяців без відповідного вирішення питання про продовження строку досудового слідства не є суттєвим порушенням КПК України, яке неможливо усунути у суді. Крім того, він вважає, що на стадії попереднього слухання справи суддя, в порушення вимог кримінально-процесуального кодексу, дав оцінку доказів, зібраних слідчими поза межами строку, який відведено на попереднє слідство, тим самим фактично вирішив питання щодо їх допустимості.

Заслухавши доповідь судді САЛІХОВА та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил вважає, що вона не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 КПК України, суддя при попередньому розгляді справи може повернути її на додаткове розслідування за власною ініціативою лише в тому разі, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 5 липня 2006 року постановою начальника СВ Роздільнянського РВ УМВС України в Одеській області відносно ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

1 вересня 2006 року прокурор Роздільнянського району Одеської області продовжив строк досудового слідства по цій справі до трьох місяців, тобто до 5 жовтня 2006 року.

В подальшому, всупереч вимогам ст. 120 КПК України, строк досудового слідства по даній справі більше не продовжувався.

10 квітня 2007 року, в межах порушеної кримінальної справи, слідчим була винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 у якості обвинуваченого і обрано відносно нього запобіжний захід. Таким чином,

3

і висунення обвинувачення, і обрання запобіжного заходу відбувалося поза межами строку досудового слідства, встановленого кримінально-процесуальним законом. Ці обставини безумовно потягнули за собою порушення прав ОСОБА_1 на захист та на розгляд його справи в розумні строки без відповідної затримки.

Оскільки процесуальний строк на провадження досудового слідства є різновидом процесуальної гарантії, яка забезпечує учаснику процесу реальну можливість використати всі передбачені законом права та засоби захисту від обвинувачення, то його порушення є суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону, без усунення якого справа не може бути призначена до судового розгляду.

Крім того, колегія суддів вважає, що при попередньому розгляді цієї справи суддя не вдавався в оцінку доказів, а в своїй постанові лише констатував сам факт їх збирання поза межами процесуального строку, відведеного на попереднє слідство, не оцінюючи наперед їх допустимість та достовірність. Тому доводи апелянта про те, що суддя під час попереднього розгляду справи дав оцінку доказам, є безпідставними.

За даних обставин висновки суду першої інстанції щодо направлення даної справи на додаткове розслідування є правильними, а доводи прокурора, про можливість її розгляду в суді, необгрунтованими.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Постанову судді військового місцевого суду Одеського гарнізону від 12 липня 2007 року про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 на додаткове розслідування залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.