ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2012 р. № 2а-4631/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря - Процько Ю.В.,

за участю представників позивача Фарйона Т.С., Стецько Г.Є., представників відповідача Назарко В.Г., Татчина І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Інституту біології тварин Української академії аграрних наук до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Інститут біології тварин Української академії аграрних наук звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Контрольно-ревізійного управління у Львівській області та згідно поданих уточнень, просив визнати протиправною та скасувати вимогу № 07-15м/6090 від 31.10.2008 року в частині відшкодування незаконних видатків активів внаслідок завищення вартості науково-дослідних робіт в розмірі 14 149, 57 гривень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року в позов задоволено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 08 травня 2012 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 року у справі скасовано, справу за позовом Інституту біології тварин Української академії аграрних наук до Контрольно-ревізійного управління у Львівській області про визнання незаконним рішення направлено на новий розгляд. Згідно висновків Вищого адміністративного суду, судами надано неправильну оцінку природі спірних правовідносин та змісту вчиненого позивачем порушення, також не дано оцінку правомірності застосування відповідачем у спірних відносинах механізму повернення коштів, який ним вказано у вимозі від 16 лютого 2009 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. Зазначили, що кошти, передбачені на певні витрати згідно кошторису, зекономлено шляхом використання для виконання завдання власних засобів; проте, передбачені кошти використані для виконання цього ж завдання шляхом придбання комп'ютера, монітора, принтера, використання послуги зв'язку. Вважають, що підстав для повернення зекономлених коштів не було, а тому вимога 07-15м/6090 від 31.10.2008 року в частині відшкодування незаконних видатків активів внаслідок завищення вартості науково-дослідних робіт в розмірі 14 149, 57 гривень є протиправною та підлягає скасуванню. Просили позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили. Зазначили, що під час здійснення робіт з утворення НТП позивач не вийшов за межі затверджених кошторисів, проте ним завищено вартість виконаних робіт у зв'язку із включенням до собівартості робіт витрат на їх виконання (до кошторисної вартості робіт), які фактично понесені Інститутом не були. Щодо механізму повернення коштів, який вказано у вимозі від 16 лютого 2009 року, у додаткових поясненнях зазначили, що оскільки джерелами надходження до спецфонду Інституту можуть бути надходження від виконання робіт (послуг) для інших суб'єктів господарювання, або ж надходження коштів як оплату за оренду майна, тому одним із шляхів усунення встановленого в ході ревізії порушення, є перерахування отриманих коштів до державного бюджету, що буде відповідати положенням Бюджетного кодексу України. Просили у задоволенні позову відмовити.

У відповідності до ст.55 КАС України судом здійснено заміну відповідача-Контрольно-ревізійне управління у Львівській області на правонаступника -Державну фінансову інспекцію у Львівській області.

Заслухавш пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 2 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні»головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до п. 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

З матеріалів справи встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Інституту біології тварин Української академії аграрних наук за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2008 року.

Ревізією виявлені порушення вимог законодавства України, зокрема: по НТП 29 Інститутом біології тварин Української академії аграрних наук завищено вартість матеріалів і виконаних робіт; за договором № 81с/11 від 16 липня 2007 року планувалась закупівля рН-метра та процесора, проте, фактично вказані витрати позивачем не понесені.

16 лютого 2009 року Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області позивачу надіслано вимогу про усунення виявлених порушень, зокрема, в частині повернення зайво отриманих фінансових ресурсів за виконані науково-дослідні роботи за держзамовленням.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що між УААН та Інститутом біології тварин укладені державні контракти по КПКВ 6591030 та КПКВ 6591040 на створення науково-технічної продукції від 15 березня 2007 року. В результаті перевірки їх виконання відповідач вважає, що позивачу слід повернути 4 622,92 грн. витрат за невикористані відрядження. Також під час виконання цих контрактів згідно з кошторисом вартості робіт позивач зобов'язаний придбати матеріалів на суму 5 000,00 грн., проте, використав на матеріали 1 023,75 грн.

Між Інститутом біології тварин та Міністерством аграрної політики України укладено договір від 16 липня 2007 року № 81с/12 на виконання розробок (передачу) наукової, науково-технічної продукції (НТП). Кошторисна вартість робіт за цим договором передбачала прямі матеріальні витрати на придбання процесора, вартістю 3 200,00 грн., та рН-метра, вартістю 2 350,00 грн. Ревізією встановлено, що кошти на це обладнання позивачем не витрачені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року № 830 затверджено Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

Відповідно до пункту 2 Типового положення до науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (далі - НДДКР) належать науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій

Планування собівартості НДДКР здійснюється під час розроблення перспективних, річних і квартальних планів.

Об'єктом планування, обліку, калькулювання є НДДКР в цілому або їх окремі теми (етапи).

Проведення НДДКР затверджується відповідним тематичним планом організації, за яким складається науковий звіт та здійснюється державна реєстрація.

Відповідно до п.26 Положення метою планування собівартості НДДКР є економічно обґрунтоване визначення витрат на їх виконання. Воно здійснюється шляхом розроблення калькуляцій кошторисної вартості за кожною темою (етапом), на підставі нормативних і розрахункових даних. Одночасно проводиться аналіз збалансованості обсягів розрахованих витрат з наявними виробничими ресурсами і спроможності їх використання для проведення НДДКР.

Облік витрат на проведення НДДКР здійснюється згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року N 250, на підставі документів первинного обліку. Метою обліку витрат на проведення НДДКР є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат за місцем їх здійснення (відділ, лабораторія), контроль за термінами виконання етапів робіт та джерелами фінансування. Дані цього обліку використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників та аналітичних розрахунків (п. 38 Положення).

Згідно п. 39 Положення витрати на проведення НДДКР включаються у їх собівартість за той звітний період, у якому вони здійснені незалежно від часу їх оплати, якщо інше не передбачене Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Облік фактичних витрат ведеться по кожній НДДКР окремо. На документах первинного обліку обов'язково зазначається код (шифр) НДДКР, за допомогою якого ведеться облік витрат у межах статей калькуляції.

З метою достовірності відображення в бухгалтерському обліку витрат, що включаються у собівартість НДДКР, організація забезпечує контроль за складанням первинних документів згідно з встановленим порядком (п. 40 Положення).

Відповідно до пункту 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, проекти кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів установ у разі потреби розглядаються головним розпорядником в присутності керівників цих установ. Головні розпорядники під час розгляду проектів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів зобов'язані: забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік; додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів асигнувань, не зумовлених потребою; забезпечити в проектах кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів додержання доведених у лімітних довідках річних обсягів асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків або надання кредитів з бюджету протягом року; не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.

Крім того, відповідно до пункту 9 Порядку формування і виконання замовлення на проведення фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та виконання науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого постановою КМ України від 25 серпня 2004 року № 1084, фінансове забезпечення виконання замовлення здійснюється в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на виконання державних науково-технічних програм та наукових частин державних цільових програм, фундаментальних досліджень, прикладних наукових та науково-технічних розробок з пріоритетних напрямів, прикладних розробок, розробок найважливіших новітніх технологій у відповідних галузях економіки.

Кошти, виділені на виконання замовлення з державного бюджету, є цільовими асигнуваннями і не можуть бути використані виконавцями замовлення на інші цілі.

Із змісту перелічених норм законодавства вбачається, що головні розпорядники бюджетних коштів у межах видатків державного бюджету мають право здійснювати замовлення проведення наукових досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт. При здійсненні науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт виконавець проводить планування собівартості НДДКР з метою економічнообґрунтованого визначення витрат на їх виконання. Крім того, виконавець веде облік фактичних витрат по кожній НДДКР, які включаються в їх собівартість, на підставі первинних документів. При складанні кошторисів виконавець повинен додержуватися режиму економії та не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.

Ревізією встановлено, що витрати за договорами на здійснення НДДКР, які передбачалися кошторисом, не підтверджені первинними документами, на підставі чого відповідач дійшов висновку, що такі витрати позивачем не понесені. Проте при цьому, позивачем зміни в кошторис щодо використання коштів на такі цілі не вносилися.

Таким чином, позивач з власної ініціативи використав кошти за вказаними договорами на витрати, не передбачені кошторисом. Доводи позивача, що ці кошти використані в межах укладених договорів, не спростовують допущеного ним порушення.

Щодо механізму повернення коштів, що визначений спірною вимогою суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України бюджетні установи є неприбутковими.

Відповідно до п.12 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Згідно п.15 ст. 2 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ - кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 7 Бюджетного кодексу України одним із принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Згідно ст.119 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України. У разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідні посадові особи притягаються до відповідальності згідно з законом.

Враховуючи вищевикладене кошти, що використані позивачем не за цільовим призначенням повинні бути повернені ним на рахунки бюджету, з яких вони перераховувалися.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, норми чинного законодавства, та приймаючи до уваги що відповідач є органом державної виконавчої влади, який уповноважений здійснювати державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів і у правовідносинах з державними підприємствами реалізує владні функції, тобто, здійснюючи перевірку позивача, складаючи акт та направляючи йому вимогу про усунення недоліків, встановлених під час перевірки, відповдач діяв в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України, вимоги КРУ щодо усунення виявлених порушень ґрунтуються на законі і підлягають обов'язковому виконанню.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийнятого ним рішення.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги Інституту біології тварин Української академії аграрних наук є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України, такі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19.10.2012 року.

Суддя Журомська М.В.