ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" серпня 2012 р. Справа № 5016/980/2012(9/9)
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" /04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5; адреса кореспонденції: ОСОБА_1, АДРЕСА_2/
до відповідача-1: Приватного підприємства "Укр-Нива" /АДРЕСА_4, офіс 402/
до відповідача-2: Приватного підприємства "Укр-Нива Трейдінг" /АДРЕСА_4, адреса для кореспонденції: Кіровоградська обл., Вільшанський район, смт. Вільшанка, вул. Кірова, 65/
третя особа на стороні відповідача-1: ОСОБА_2 /АДРЕСА_1; АДРЕСА_3/
про визнання правочину недійсним
Суддя Бездоля Д.О.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача: Коваль К.П. (довіреність від 18.06.12р.)
від 1-го відповідача: Краснобаєв В.С. (довіреність від 01.07.12р.)
від 2-го відповідача: Балєва О.О.
від третьої особи: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним правочину (рішення власників відповідача-1 від 29.05.09р. № 5), вчиненого 29 травня 2009 року відповідачем-1, яким затверджений розподільчий баланс щодо переведення прав та обов'язків за кредитним договором від 26.12.07р. № 24/К-О від відповідача-1 до відповідача-2.
Заявлений позов позивач обґрунтовує тим, що прийняте в процесі виділу з відповідача-1 відповідача-2 рішення власників відповідача-1 від 29.05.09р. № 5 про затвердження розподільчого балансу в частині передачі від відповідача-1 до відповідача-2 прав та обов'язків за кредитним договором від 26.12.07р. № 24/К-О є правочином, який вчинений, в порушення приписів ст. 520 ЦК України, без отримання згоди позивача як кредитора, а тому даний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України як такий, що суперечить вимогам закону. Даним правочином порушене право позивача на поруку третьої особи, оскільки поручитель не поручався за нового боржника.
Відповідач-1 проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи це наступним: господарськими судами вже неодноразово досліджувались спірні правовідносини сторін, встановлено законність дій відповідача-1 щодо заснування відповідача-2 шляхом виділу; затвердження розподільчого балансу є вимогою ст. 107 ЦК України; стаття 520 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки рішення відповідача-1 від 29.05.09р. № 5 не є правочином, а відповідач-2 станом на час прийняття цього рішення не набув статусу юридичної особи і відповідно не міг бути стороною жодного правочину; законодавство України не вимагає від відповідача-1 під час проведення реорганізації шляхом виділу отримувати згоду позивача як кредитора.
Відповідач-2 відзив на позов не надав, проте в судовому засіданні проти задоволення позову позивача заперечив.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явилась, пояснень по суті позову не надала. При цьому, судом було встановлено належність повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання, оскільки ухвала суду направлялась: 1) за адресою, вказаною в договорі поруки від 26.12.07р.; 2) за адресою, вказаною самою третьою особою в позовній заяві від 27.02.12р., яка подавалась до Заводського райсуду м. Миколаєва. Крім цього, третя особа є директором відповідача-1, представник якого в судовому засіданні підтвердив обізнаність третьої особи про час та місце судового засідання.
Ухвалою суду від 08.06.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 25.06.12р. о 14 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 25.06.12р. розгляд справи був відкладений на 16.07.12р. о 14 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін та неподанням сторонами витребуваних судом доказів.
Ухвалою суду від 16.07.12р. розгляд справи був відкладений на 30.07.12р. о 15 год. 45 хв. у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом доказів.
Ухвалою суду від 30.07.12р. до участі у справі на стороні відповідача-1 була залучена третя особа без самостійних вимог на предмет спору -фізична особа ОСОБА_2, а розгляд справи відкладений на 14.08.12р. о 14 год. 00 хв. у зв'язку з неподанням позивачем усіх витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -
ВСТАНОВИВ:
Відносини виділу з відповідача-1 відповідача-2 та відносини сторін, які виникли на підставі договору про надання овердрафту від 26.12.07р. № 24/К-О та договору поруки від 26.12.07р., були та є предметом дослідження різних судових інстанцій.
Станом на час вирішення даного спору законну силу (чинність) мають рішення господарських судів у справах господарського суду Миколаївської області № 3/99/10 та № 3/153/10.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.10.10р. у справі № 3/99/10 позивачу було повністю відмовлено в позові до відповідачів про: 1) відновлення становища, яке існувало до порушення відповідачами норм діючого законодавства, шляхом скасування державної реєстрації відповідача-2; 2) визнання недійсним рішення власника відповідача-1 від 26.03.09р. № 2, яким заснований відповідач-2 шляхом виділу з відповідача-1.
Даним рішенням суду встановлені наступні обставини:
- 26.12.07р. між позивачем та відповідачем-1 (позичальник за договором) був укладений договір про надання овердрафту № 24/К-О, ліміт якого складає 340000,00 грн. та термін користування яким закінчується 25.12.08р.;
- 26.03.09р. власник відповідача-1 рішенням № 2 вирішив: заснувати відповідача-2 шляхом виділу його з відповідача-1; затвердити статут відповідача-2; призначити директора відповідача-2; визначити юридичну адресу відповідача-2; призначити комісію з виділу відповідача-2 з відповідача-1;
- 19.06.09р. державним реєстратором виконкому Миколаївської міської ради була здійснена державна реєстрація відповідача-2 та видано свідоцтво про державну реєстрацію № 125617, а також внесено запис до ЄДР про державну реєстрацію відповідача-2;
- на виконання приписів ст. 105 ЦК України, відповідач-1 надав суду докази (лист -повідомлення № 17/01 від 07.04.09р. з описом вкладення від 07.04.09р.) того, що позивач був повідомлений про виділ з відповідача-1 нового підприємства -відповідача-2.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.10р. у справі № 3/99/10 вищевказане рішення місцевого господарського суду від 21.10.10р. було залишено без змін.
В даній постанові апеляційний господарський суд вказав:
- посилання на порушення ст. 520 ЦК України у зв'язку з переведенням боргу за кредитним договором без згоди кредитора (позивача) є безпідставними в тому сенсі, що розподільчий баланс, складений при виділі з відповідача-1 відповідача-2, не є угодою про переведення боргу відповідача-1 на відповідача-2 у розмінні ст.ст. 520, 202, 513, 521 ЦК України. Станом на 27.05.09р. (дата складання розподільчого балансу) відповідач-2 не був зареєстрований як юридична особа, тобто не був наділений цивільною дієздатністю для укладення будь-яких угод, у т.ч. й переведення боргу, що вчиняється у тій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов'язання (ст. 513 ЦК України);
- аналогічно, безпідставною та хибною є правова позиція позивача, котрий вважає, що розподільчий баланс є правочином, укладеним між відповідачами.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.11р. у справі № 3/99/10 вищезазначені рішення апеляційного та місцевого господарських судів були залишені без змін.
В даній постанові суд касаційної інстанції вказав:
- пред'явлений позивачем позов про скасування державної реєстрації та визнання недійсним рішення власника відповідача-1 про заснування шляхом виділу відповідача-2 не відповідає способам захисту цивільних прав, передбаченим статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, а тому не призводить до поновлення порушених прав позивача.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.12.10р. у справі № 3/153/10 позивачу було повністю відмовлено в позові до відповідачів про визнання недійсним розподільчого балансу від 27.05.09р. в частині переведення боргу по кредитному договору від 26.12.07р. № 24/К-О.
Даним рішенням суду встановлені наступні обставини:
- 27.05.09р. комісією з виділу відповідача-2 з відповідача-1 було складено розподільчий баланс, яким відповідно до статті 105 ЦК України та рішення власників відповідача-1 від 26.03.09р. №2, розподілено майно, права та обов'язки (за договорами) між відповідачем-1 та відповідачем-2, зокрема, за кредитним договором від 26.12.07р. № 24/К-О.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.11р. у справі № 3/153/10 вищевказане рішення місцевого господарського суду від 23.12.10р. було залишено без змін.
В даній постанові апеляційний господарський суд встановив:
- відповідач-1, як юридична особа, зареєстрований Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 20.07.01р.;
- відповідно до статуту, зареєстрованому 06.09.02р., відповідач-1 зареєстрований на приватній власності громадянина ОСОБА_2;
- 26.12.07р. між відповідачем-1 та позивачем був укладений договір про надання кредиту у формі овердрафту № 24/К-О, згідно з яким відповідчу-1 був наданий кредит в сумі 340000 грн. строком до 28.12.08р.;
- 26.03.09р. власник відповідача-1 прийняв рішення № 2 про: заснування відповідача-2 з єдиним засновником -ОСОБА_2 шляхом виділу його з відповідача-1; затвердження статуту відповідача-2; призначення директором відповідача-2 ОСОБА_2; визначення юридичної адреси: АДРЕСА_4; призначення складу комісії з виділу з відповідача-1 відповідача-2;
- 27.05.09р. комісією з виділу відповідача-2 з відповідача-1 складено розподільчий баланс, яким визначені права та обов'язки за договорами, що переходять до відповідача-2, у т.ч. за кредитним договором позивача від 26.12.07р. № 24/К-О;
- рішенням власника відповідача-1 від 29.05.09р. № 5 затверджено вищезазначений розподільчий баланс;
- статут відповідача-2 зареєстрований Виконкомом Миколаївської міської ради 19.06.09р.
В цій же постанові апеляційний господарський суд вказав, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, враховуючи приписи ст.35 ГПК України, виходив з тих фактів, які були встановлені судовими рішеннями у справі №3/99/10 щодо відсутності будь-яких порушень стосовно створення та державної реєстрації відповідача-2; обґрунтовано зазначив про безпідставність посилання позивача на порушення ст.520 ЦК України у зв'язку з переведенням боргу за кредитним договором без згоди позивача, оскільки розподільчий баланс, складений при виділі з відповідача-1 відповідача-2, не є угодою про переведення боргу у розумінні ст.ст. 202, 513, 520, 521 ЦК України. Станом на день складання розподільчого балансу 27.05.2009р. відповідач-2 не був зареєстрований як юридична особа, тобто не був наділений цивільною дієздатністю для укладення будь-яких угод, у т.ч. і переведення боргу, що вчиняється у тій самій формі, що і правочини, на підставі якого виникло зобов'язання. Аналогічно безпідставними є посилання позивача на те, що розподільчий баланс є правочином, укладеним між відповідачами.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.11р. у справі № 3/153/10 вищезазначена постанова апеляційного господарського суду була залишена без змін.
В даній постанові суд касаційної інстанції вказав:
- суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову та враховуючи приписи ст.35 ГПК України, обґрунтовано виходили з тих фактів, які були встановлені судовими рішеннями у справі №3/99/10 щодо відсутності будь-яких порушень стосовно створення та державної реєстрації відповідача-2; та вірно зазначили про безпідставність посилання позивача на порушення ст. 520 ЦК України у зв'язку з переведенням боргу за кредитним договором без згоди позивача, оскільки розподільчий баланс, складений при виділі з відповідача-1 відповідача-2, не є угодою про переведення боргу у розумінні ст.ст. 202, 513, 520, 521 ЦК України;
- висновок суду апеляційної інстанції, що станом на день складання розподільчого балансу 27.05.09р. відповідач-1 не був зареєстрований як юридична особа, тобто не був наділений цивільною дієздатністю для укладення будь-яких угод, у т.ч. і переведення боргу, що вчиняється у тій самій формі, що і правочини, на підставі якого виникло зобов'язання, є обґрунтованим і відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства;
- апеляційний суд обґрунтовано визнав безпідставними і посилання позивача на те, що розподільчий баланс є правочином, укладеним між відповідачами.
26.12.07р. між позивачем, відповідачем-1 та третьою особою був укладений договір поруки, за яким третя особа, солідарно з відповідачем-1, поручилась всім своїм майном перед позивачем за виконання відповідачем-1 в повному обсязі зобов'язань, що виникають з договору про надання овердрафту від 26.12.07р. № 24/К-О.
Згідно з статутом відповідача-1, в редакції станом на травень 2009 року, відповідач-1 заснований на приватній власності громадян України: ОСОБА_2 та ОСОБА_6.
Рішенням від 29.05.09р. № 5 власники відповідача-1 затвердили розподільчий баланс «Про виділ приватного підприємства «Укр-Нива Трейдінг»з приватного підприємства «Укр-Нива»від 27 травня 2009 року». Саме дане рішення позивач вважає правочином та просить суд визнати його недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України.
Згідно з затвердженим вказаним рішенням розподільчим балансом від 27.05.09р. до відповідача-2 перейшли права та обов'язки відповідача-1 за договором про надання овердрафту від 26.12.07р. № 24/К-О.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.04.11р. у справі № 2/47/10 про банкрутство відповідача-2, останній був ліквідований, провадження у справі припинено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.12р. у справі № 2/47/10 вказану ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.04.11р. скасовано, а справу направлено на розгляд до місцевого господарського суду.
Станом на час вирішення даного спору справу про банкрутство відповідача-2 не припинено.
За цих обставин, провадження у справі в частині позовних вимог позивача до відповідача-2 не припинялось на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Спір у справі виник з причин того, що позивач не одержав виконання зобов'язань на свою користь за договором про надання овердрафту від 26.12.07р. № 24/К-О.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до 109 ЦК України, в редакції станом на 29.05.09р., виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 107 ЦК України кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.
Отже, вищенаведеними нормами права передбачено право кредитора вимагати від боржника, у разі прийняття власником (органом управління) останнього рішення про виділ з його складу нової юридичної особи, дострокового виконання зобов'язання протягом строку, встановленого для пред'явлення вимог кредиторами, і лише після задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення складає розподільчий баланс, який затверджується власником (органом управління) боржника, який прийняв рішення про виділ.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Отже, у разі звернення кредитора у встановлений строк до боржника з вимогою про дострокове виконання зобов'язання та невиконання останнім цього зобов'язання, дане зобов'язання боржника вважається порушеним і кредитор має право звернутись з відповідною вимогою до поручителя.
Таким чином, законодавець чітко визначив спосіб та порядок отримання кредитором виконання на свою користь зобов'язання у разі прийняття власником (органом управління) боржника рішення про виділ з останнього нової юридичної особи та невиконання боржником цього, забезпеченого порукою, зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено судом рішенням від 29.05.09р. № 5 власники відповідача-1 затвердили розподільчий баланс «Про виділ приватного підприємства «Укр-Нива Трейдінг»з приватного підприємства «Укр-Нива»від 27 травня 2009 року». Саме дане рішення позивач вважає правочином та просить суд визнати його недійсним в частині передачі прав та обов'язків від відповідача-1 відповідачу-2 за договором про надання овердрафту від 26.12.07р. № 24/К-О на підставі ст. 203, 215 ЦК України.
Господарський суд вважає, що дане рішення власників відповідача-1 за своєю правовою природою не є правочином, а є актом, прийнятим власниками відповідача-1 на виконання ч. 3 ст. 107 ЦК України, а тому назване рішення не може бути визнане судом недійсним за правилами недійсності правочинів.
З цього приводу, Верховний суд України в Узагальненнях судової практики «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначає, що за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек).
Дана обставина є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову повністю.
Далі, підставою для визнання недійсним рішення власників відповідача-1 від 29.05.09р. № 5 позивач визначив ст. 520 ЦК України.
Відповідно до ст. 520, 521 ЦК України, в редакції станом на 29.05.09р., боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Згідно з ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Господарський суд вважає, що вищевказане рішення власників відповідача-1 від 29.05.09р. № 5 не є правочином про переведення боргу відповідача-1 на відповідача-2 у розмінні ст.ст. 202, 520, 521, 513 ЦК України. Станом на 29.05.09р. відповідач-2 не був зареєстрований як юридична особа, тобто не був наділений цивільною дієздатністю для укладення будь-яких угод, у т.ч. й переведення боргу, що вчиняється у тій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.
Дана обставина є окремою підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 17.08.2012р.
Суддя Д.О.Бездоля