1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д

суддів Бойчук І.В., Меленко О.Є.

секретаря Городецької У.С.

з участю: апелянт ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2

представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Рокетської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитно-заставного договору недійсним - за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 18 вересня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

В березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитно-заставного договору №IFN0АЕ0000003 від 21.03.2008 року.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 18.09.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що 21.03.2008 року між ним та банком укладено кредитно-заставний договір, відповідно до якого банк надав йому кредит в розмірі 8016,73 доларів США в тому числі 7000 доларів США для придбання транспортного засобу, терміном на 60 місяців, з щомісячним погашенням кредиту та сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,56% річних та комісійних винагород з датою остаточного погашення 20.03.2013 року. _____________________________________________________________________________

Справа №0911/1928/2012 Головуючий у 1 інстанції - Флоряк Д.В.

Провадження №22ц/0990/2040/2012

Категорія - 27 Суддя - доповідач - Горблянський Я.Д.

Вважає, що даний договір повинен бути визнаним недійсним, оскільки при його укладенні порушені вимоги діючого законодавства.

Суд неправильно встановив характер правовідносин та неправильно застосував норми валютного законодавства, так як відповідно до ст.5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у випадку використання валюти як засобу платежу необхідно отримати індивідуальну ліцензію, якої на момент укладення договору не було.

Крім того, умови кредитного договору всупереч загальним засадам цивільного законодавства, є несправедливими, оскільки надання та погашення кредиту відбувалось в доларах США і всі ризики знецінення національної валюти покладені на позичальника.

Тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам законодавства відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитно-заставного договору недійсним, мотивуючи тим, що банк не мав передбачених спеціальним законодавством прав на видачу кредиту в іноземній валюті.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд керувався тим, що при укладенні договору було дотримані всі вимоги закону, а посилання позивача на відсутність в ПАТ КБ «ПриватБанк» на час укладення договорів індивідуальної ліцензії є безпідставним.

Таке рішення є обґрунтованим, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 21.03.2008 року між позивачем та банком укладено кредитно-заставний договір, відповідно до якого банк надав йому кредит в розмірі 8016,73 доларів США для придбання транспортного засобу, з щомісячним погашенням кредиту та сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,56% річних та комісійних винагород з датою остаточного погашення 20.03.2013 року. В забезпечення виконання договору ОСОБА_1 передав в заставу банку транспортний засіб марки «Opel Vectra», 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судом належно досліджувалися всі питання, пов'язані із відповідністю даного договору вимогам чинного законодавства. Між сторонами був укладений кредитний договір в письмовій формі, підписаний та скріплений печаткою, та погоджено всі істотні умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, передбачених ч.1 ст.628 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами умови договору виконувалися, боржник кредит погашав, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав, визначених ст.ст.215-216 ЦК України для визнання правочину недійсним.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача про визнання недійсним кредитного договору з тих підстав, що зобов'язання банку щодо надання кредиту, всупереч законодавству, виражені у доларах США та відсутності у банку індивідуальної ліцензії, оскільки відповідно до вимог ЦК України та вимог ст. 47 Закону України ''Про банки і банківську діяльність'', ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ''Про систему валютного регулювання і валютного контролю'' сторонами при підписанні оскаржуваного договору було дотримано всіх істотних його умов, учасники цього договору жодних претензій з приводу його укладення чи виконання не мали, п.17.4.3 цього договору розмір кредиту визначено також в національній валюті. Судом вірно встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав ліцензію на право здійснювати банківські операції з валютними цінностями відповідно до вимого законодавства.

Оскільки на час укладення договору законодавством не було визначено межі термінів і сум надання кредитів в іноземній валюті, тому операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребували отримання відповідачем індивідуальної ліцензії.

Зважаючи на те, що апелянтом не наведено вагомих підстав незаконності кредитно-заставного договору, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення за доводами апеляційної скарги не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 18 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

І.В. Бойчук

О.Є. Меленко