2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-

Франківської області в складі :

головуючого Меленко О.Є.

суддів Бойчука І.В., Горблянського Я.Д.

секретаря Кіндрата В.П.

з участю: ОСОБА_1,представника ПАТ КБ «Приват Банк» Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про визнання дій, що виражаються у визначенні суми винагороди за резервування ресурсів за кредитним договором за період після оплати дострокового погашення кредиту, протиправними, визнання зобов`язань виконаними в повному обсязі, зобов`язання видати довідку (розписку) про одержання в повному обсязі виконання зобов`язання, визнання кредитного договору та договору іпотеки квартири такими, що припинили свою дію, зобов`язання повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, стягнення судових витрат по справі, за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 серпня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 серпня 2012 року задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приват Банк» - визнано дії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», що виражаються у визначенні до сплати ОСОБА_1 сум винагороди за резервування ресурсів (комісії за дострокове погашення) за кредитним договором №IFU0GA0000000017 від 03.07.2008 року

_____________________________________________________________________________

Справа №0907/10448/2012 року Головуючий у 1 інстанції: Бабій О.М.

Провадження № 22ц/0990/1989/2012 Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Категорія 27

в розмірі 1800 євро за період після 10.04.2012 року - протиправними.

Визнано зобов'язання ОСОБА_1 по кредитному договору №IFU0GA0000000017 від 03.07.2008 року виконаними в повному обсязі.

Зобов'язано ПАТ КБ «Приват Банк» видати ОСОБА_1 довідку (розписку) про одержання в повному обсязі виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором №IFU0GA0000000017 від 03.07.2008 року.

Визнано кредитний договір №IFU0GA0000000017 від 03.07.2008 року, укладений між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 таким, що припинив свою дію.

Визнано договір іпотеки квартири від 04.07.2008 року, укладений між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за №3254 таким, що припинив свою дію.

Зобов'язано ПАТ КБ «Приват Банк» повернути ОСОБА_1 оригінали правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2000 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приват Банк» в спеціальний фонд Державного бюджету України 107 грн. 30 коп. судового збору.

На дане рішення представник ПАТ КБ «Приват Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що при достроковому погашенні кредиту, позичальник повинен сплатити банку винагороду за резервування ресурсів у сумі, яка визначена в Додатку №2 до договору у повному розмірі, тобто за весь час резервування ресурсів. Така винагорода за резервування ресурсів сплачується позичальником не одноразовим платежем, а щомісячно у відповідності до Додатку №2 та графіку, який погодили сторони.

Щомісячна розбивка винагороди не дає підстав вважати, що при достроковому погашенні кредиту позивач звільняється від обов'язку сплатити суму винагороди за весь час резервування ресурсів.

Оскільки отримання такої винагороди було передбачено умовами договору і вони є обов'язковими для виконання сторонами в силу ст.ст. 626,629 ЦК України, то вимога банку про сплату відповідачем 1 800 євро є обґрунтованою, а зобов'язання ОСОБА_1 перед банком не слід вважати припиненими.

Крім цього не погоджується з висновком суду щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу. Вважає, що квитанція про оплату послуг представника не є належним підтвердженням витрат, оскільки не надано відповідного розрахунку вартості години надання правової допомоги та підтвердження фактичного виконання робіт.

З цих підстав рішення суду першої інстанції просить скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог ОСОБА_1- відмовити.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ КБ «Приват Банк» доводи апеляційної скарги підтримала, просить її задовольнити.

ОСОБА_6 просить відхилити апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приват Банк», вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 липня 2008 року сторони уклали кредитний договір №IFU0GA0000000017 (а.с.7-13) на суму 16187,64 євро, строком з 03.07.2008 року по 03.07.2011 року включно з процентною ставкою 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу.

Кредит видавався готівкою на споживчі цілі.

20 березня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №IFU0GA0000000017 від 03.07.3008 року (а.с.16), якою продовжено строк надання кредиту до 03 липня 2018 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору №IFU0GA0000000017 від 03.07.3008 року, між ПАТ КБ «Приват Банк» (відповідачем), позивачем та ОСОБА_4 04.07.2008 року було укладено договір іпотеки квартири (а.с.17-19), яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Згідно кредитної виписки по договору ( а.с. 22-23) станом на 10.04.2012 року позивач повністю ( достроково) погасив заборгованість по кредиту та відсотках і зазначеної обставини представник ПАТ КБ «Приват Банк» не спростовує, як і того, що на даний час позивачу нараховано заборгованість по платі за резервування ресурсів в сумі 1 800 євро. Вказана сума обрахована банком із розміру зарезервованих коштів за весь час резервування , до дати погашення кредиту згідно графіку погашення кредиту в термін до 03.07.2018 року.

Враховуючи встановлені обставини справи , суд першої інстанції з посиланням на ст. ст. 531, 545, 599, 610, 611, 612, 614, 1048-1050, 1054 ЦК України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому суд зазначив, що згідно п.3.6 кредитного договору від 03.07.2008 року, укладеного між сторонами, щомісячна сплата винагороди, встановлюється у фіксованому розмірі ( зазначеному в п.8.1) від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення кредиту, а не до кінцевої дати, визначеної графіком погашення кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з кредитної виписки по договору і не заперечується представником відповідача позивач станом на 10.04.2012 року заборгованості по кредиту не має.

Разом з тим за твердженням позивача йому нараховано плату за резервування ( комісія за дострокове погашення) у сумі 1 800 євро.

Зазначеної обставини представник ПАТ КБ «Приват Банк» не спростовує.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року , справа № 1-26/2011 встановлено, що п.22,23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюєюься на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту , що виникають як під час укладення , так і виконання такого договору.

Пунктом 8 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, повязану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення кредиту , є нікчемною.

Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним , є недійсним з моменту його вчинення. Таким чином висновок суду першої інстанції про відсутність в Банку підстав для нарахування плати за дострокове повернення кредиту також підтверджується і вищезазначеними нормами матеріального права, відповідно до яких умови договору щодо встановлення плати за дострокове повернення кредиту є нікчемними.

При цьому дані норми відповідно до ст. 236 ЦК України розповсюджуються на необмежене коло договорів та незалежно від дати їх укладення , у тому числі і на кредитний договір, укладений між сторонами по справі.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при розгляді даного спору способом захисту від пред'явленого позову може бути тільки подання зустрічного позову про стягнення нарахованої суми, у межах якого суд першої інстанції і повинен був перевірити законність таких нарахувань.

Зустрічний позов Банком не подано , а тому суд першої інстанції розглядав позов ОСОБА_6 у межах доводів, викладених у ньому.

Доводи , викладені у апеляційній скарзі у основному зведено до тлумачення змісту кредитного договору та норм ЦК України.

Судом першої інстанції дано аналіз пунктів кредитного договору які передбачають право позичальника на дострокове повернення кредиту, які по різному регулюють це питання . Банк у апеляційній скарзі посилається на пункти договору, які підтверджують його доводи, не звертаючи уваги на інші умови договору які підтверджують правильність доводів позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом України 12 вересня 2012 року у справі № 6-80 цс 12. Так Верховний Суд України зробив правовий висновок, згідно з яким за положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Верховний Суд, зокрема зазначив, що аналіз указаних норм дав підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, за обслуговування кредиту та за дострокове погашення кредиту, якщо вони визначені формулою зі змінними величинами, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Оскільки за умовами спірного кредитного договору плата за резервування ресурсів не є конкретною сумою, а формулою зі змінними величинами, така умова суперечить ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Що ж до відшкодування судових витрат, то висновок суду у цій частині ґрунтується на вимогах ст.ст. 84,88 ЦПК України і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307; 308; 313- 315; 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 серпня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: І.В. Бойчук

Я.Д. Гоблянський