Справа №1490/3389/12 02.08.2012 02.08.2012 02.08.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
провадження № 11/1490/577/12 головуючий суду 1-ї інстанції
Олефір М.В.
категорія: ч.5 ст.185 КК України доповідач апеляційної інстанції
Івченко О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2012 року м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Ржепецького О.П.
суддів: Кваші С.В., Івченко О.М.
за участю прокурора: Якименка О.П.
захисника: ОСОБА_3
засудженого: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2012 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше не судимий,
- засуджений за ч.5 ст. 185 КК України до 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, уродженець м. Миколаєва, раніше судимий : 1) 13.06. 2001 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 229-6 КК України (в редакції 1960 року) до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.45 КК України засуджений умовно з іспитовим строком на 1 рік; 2) 14.05.2002 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 309 КК України ( в редакції 2001 року), на підставі ст.71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений за відбуттям строку покарання 03.09. 2004 року; 3/ 17.05. 2007 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 307 КК України (в редакції 2001 року), на підставі ст.69 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.12. 2008 року - звільнений від відбування покарання з заміною не відбутої частини покарання 1 року 7 місяців на виправні роботи з відрахуванням на користь держави 10% заробітку, постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.04.2010 року звільнений від відбуття покарання.
- засуджений за ч.5 ст. 185 КК України до 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м. Миколаєва, громадянка України, раніше судима: 1) 07.11. 2011 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 309 КК України до 2 місяців арешту; 2/ 29.11. 2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 309 КК України, на підставі ч.4 70 КК України до 2 років позбавлення волі,
- засуджена за ч. 5 ст.185 КК України до 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві особистої власності .
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, приєднано покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.11.2011 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць, з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві особистої власності.
Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_4 в солідарному порядку матеріальну шкоду на користь ТОВ «П.В.К.» в розмірі 583 400 гривень.
За вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 засуджені за крадіжку чужого майна в особливо великих розмірах при наступних обставинах.
На початку травня 2011 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та інша особа домовилися про крадіжку грошових коштів під час їх перевезення ТОВ «П.В.К.».
З цією метою 12 липня 2011 року ці особи прибули до завантажувального терміналу Сімферопольської філії ТОВ «П.В.К.» в м. Сімферополі, де ОСОБА_6 в силу попередньої домовленості передала працівникам вказаної компанії вантаж - холодильник «Норд» в упаковці, у якому раніше ОСОБА_7 та ОСОБА_5 витягнули внутрішні перегородки для того, щоб в ньому міг поміститися ОСОБА_8 При цьому вказані особи оформили замовлення на перевезення цього вантажу в м. Рівне, заздалегідь домовившись про про те, що ОСОБА_4 повинен вибратися із холодильника та вчинити крадіжку сейфів з грошовими коштами.
В цей же день холодильник, в середені якого переховувався ОСОБА_9, був поміщений у вантажний автомобіль, який близько 19.00 год. відбув за маршрутом «Сімферополь-Миколаїв-Київ, Рівне».
В той же час ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 рухалися за вказаним вантажним автомобилем та вели переговори із ОСОБА_4 шляхом мобільного зв'язку.
В ніч на 13 липня 2011 року в м. Миколаїєві у вказаний вантажний автомобіль були поміщені три сейфи з грошовими коштами в розмірі 715 000 грн.
Того ж дня близько 6.00 год. вантажний автомобіль відбув у м. Київ.
Під час слідування автомобіля ОСОБА_9 вибрався з холодильника та на виконання пепередньої домовленості із вищевказаними особами викинув на трасу три сейфи з грошовими коштами в сумі 715 000 грн., які були підібрані ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Після чого ОСОБА_4 вистрибнув з вантажного автомобіля та пересів в автомобіль, де знаходилися ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Викраденими грошовими коштами вказані особи розпорядилися на вланий розсуд, спричинивши ТОВ «П.В.К.» майнову шкоду в особливо великих розмірах.
Як убачається із апеляції засудженого ОСОБА_4 він просить перекваліфікувати його дії на ч.3 ст.185 КК України, призначити покарання та звільнити від його відбування із застосуванням ст.ст. 75 КК України. Посилається на те, що не був організатором вчинення злочину та не знав, що саме викрадає. Стверджує, що злочин вчинив внаслідок збігу тяжких особистих обставин (втрата роботи, непогашений кредит, погіршення стану здоров'я). При призначенні покарання просить звернути увагу на його щире каяття, тяжкий стан здоров'я через хворобу на туберкульоз.
В апеляції захисник ОСОБА_3 виклав такі ж самі прохання, що і засуджений ОСОБА_4, посилаючись на те, що його підзахисний не мав умислу на викрадення майна в особливо великих розмірах. Стверджує, що ОСОБА_4 на момент крадіжки не знав про те, що знаходиться у сейфах, а після вчинення злочину він отримав гроші, які не перераховував. Тому на думку апелянта дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України. Звертає увагу на щире каяття ОСОБА_4, його тяжкий стан здоров'я, позитивні характеристики, відсутність судимості, що на думку апелянта при призначенні покарання є підставами для застосування ст. 69 КК України. Також вважає, що виправлення його підзахисного можливо без відбування покарання і просить застосувати ст.75 КК України.
В апеляції та доповненях до неї засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду змінити в частині призначення покарання. Посилається на щире каяття, погіршення стану здоров'я, погашення ним більшої частини матеріальної шкоди, що на його думку є підставами для призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.5 ст.185 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку поданих ними апеляцій, думку прокурора, який вважає вирок законним, обгрунтованим і просив залишити його без зміни, а апеляції засуджених та захисника - без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами і вірно кваліфіковані за ч.5 ст.185 КК України.
Позбавлені підстав доводи захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 про відсутність у останнього умислу на викрадення чужого майна в особливо великих розмірах.
Твердження ОСОБА_4 про його необізнаність про те, що містилося у сейфах, які він викрав із вантажного автомобіля, спростовуються показанями засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6
Так, із показань засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 убачається, що між ними та ОСОБА_7 і ОСОБА_4 була домовленість про викраденння саме грошей, які знаходилися у сейфах під час їх перевезення вантажним автомобілем.
Засуджений ОСОБА_4 підтвердив ці показання у судовому засіданні, визнавши свою вину у інкримінованому йому злочині повністю.
Крім того, згідно показанням засуджених вони на момент крадіжки не знали про розмір грошей, які містилися у сейфах.
У відповідності із роз'ясненнями, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» у випадку, коли умисел винного щодо розміру мав неконкретизований характер, вчинене слід кваліфікувати залежно від розміру фактично викраденого майна.
Судом встановлено, що розмір фактично викраденого майна становить 715 000 грн., що у відповідності із приміткою 1 до ст.185 КК України є особливо великим розміром.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про наявність в дях засуджених, в тому числі і ОСОБА_4, такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину в особливо великих розмірах.
З огляду на наведене є безпідставними доводи захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 про необхідність перекваліфікації дій останнього на ч.3 ст.185 КК України
При призначенні покарання засудженим, суд у відповідності із вимогами ст.65 КК України врахував вчинення ними особливо тяжкого злочину; дані про особу засуджених; обставини, які пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які вказували апелянти.
На думку колегії суддів призначене засудженим основне покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальному розмірі та додаткове покарання у вигляді конфіскації всього майна, що належить їм на праві особистої власності, відповідає ступнею тяжкості вчиненого ними злочину, особі засуджених та є необхідним й достатнім для їх виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на вчинення засудженими ОСОБА_4, ОСОБА_5 особливо тяжкого злочину, обставини справи, їх роль у вчиненні злочину, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення їм покарання з застосуванням ст. 69 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, як просили апелянти.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів-
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2012 року відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - без зміни.
Головуючий:
Судді:
< Текст >