Справа № 1490/1558/12 28.03.2012 28.03.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/1490/69/12 суддя суду 1 інстанції

Категорія: ст. 154 ч. 2 Козаченко Р.В.

КУпАП суддя апеляційного

суду Погорєлова Г.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И.

28 березня 2012 року суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області Погорєлова Г.М., при секретарі Болмосової І.В., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, розглянула справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2012 р., якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоселівка Миколаївського району Миколаївської області, українця, громадянина України, одруженого, працюючого змінним капітаном-механіком у Дніпро-Бузькому морському порту, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 154 ч. 2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 68 грн. в дохід держави з конфіскацією його собаки на прізвисько «Рейн».

Згідно з постановою, ОСОБА_3 порушив правила тримання собак, яке полягало в тому, що 08.01.2012 р. він не утримав свого собаку на прізвисько «Рейн», який вибіг з подвір'я будинку та загриз собаку на прізвисько «Мікі», що належала ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю складу правопорушення. Вважає, що при розгляді справи суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки ним зроблені на підставі припущень.

Посилається, що 08.01.2012 р. до його подвір'я прийшла раніше незнайома йому ОСОБА_4, яка повідомила, що його собака загриз її собаку породи «пудель». Вказала, що припускає, що це був його собака, оскільки у нього є собака такої породи.

Зазначає, що того дня його собака постійно перебував на подвір'ї та не міг загризти собаку ОСОБА_4 на пустирі. На підтвердження цього факту заявляв в судовому засіданні клопотання про виклик дружини ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6, але суд в цьому відмовив. Суд також відмовив у допиті свідка ОСОБА_7, заяву якого від 11.02.2012 р. надавав суду. В цій заяві ОСОБА_7 підтвердив, що 08.01.2012 р. ОСОБА_4 приходила й до нього та заявляла, що її собаку загриз собака ОСОБА_7 Тому апелянт стверджує, що ОСОБА_4 невідомо, чий собака загриз її собаку та посилається на положення ст.62 ч.3 Конституції України щодо необхідності тлумачити усі сумніви щодо доведеності вини особи на її користь.

Також наводить, що поряд з місцем його проживання знаходиться дачний кооператив СВТ «Океан», де постійно перебувають бродячи собаки різних пород, серед яких є дуже схожі на його собаку. Тому собаку ОСОБА_4 міг загризти собака з числа бродячих.

Вказує, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на пояснення яких суд послався в постанові, не бачили події та їм невідомо, який собака загриз собаку ОСОБА_4, а їх свідчення стосовно того, що його собака постійно бігає поза межами подвір'я та рве інших собак на дачах, нічим не підтверджені.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Диспозиція ч.1 ст. 154 КУпАП передбачає порушення правил тримання собак і котів, які полягають у вчиненні ряду самостійних конкретних дій, передбачених цим законом. Диспозиція ч.2 ст. 154 КУпАП передбачає кваліфікований склад цього правопорушення, зокрема, якщо дії спричинили заподіяння шкоди майну людей.

Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення від 17.01.2012 р. зазначений лише факт того, що 08.01.2012 р., приблизно о 10 год., на пустирі біля будинку АДРЕСА_1 собака на прізвисько «Рейн» загриз собаку на прізвисько «Міккі», яка належала ОСОБА_4 Після цього зазначено, що ОСОБА_3 порушив правила тримання тварин. Будь-які конкретні дії, які становлять склад правопорушення, передбаченого ст. 154 ч.2 КУпАП, в протоколі не зазначені, а тому в провину ОСОБА_3 не поставлені.

Наведене свідчить про порушення посадовою особою органів внутрішніх справ вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки в ньому фактично не викладена сутність адміністративного правопорушення.

В зазначеному протоколі відсутній підпис ОСОБА_3 про вручення йому другого екземпляру цього протоколу (а.с.2). В апеляційному суді ОСОБА_3 пояснив, що другий екземпляр протоколу про адміністративне правопорушення йому не вручався. Зазначене свідчить про порушення вимог ч.2 ст. 254 КУпАП.

На наведене не звернув увагу суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення. Крім того, суд в постанові від 28.02.2012 р. не зазначив місця події та навів фактичні обставини, які не були поставлені в провину ОСОБА_3, вказавши, що ОСОБА_3 не утримав свого собаку на прізвисько «Рейн», який вибіг з подвір'я, а визначаючи склад адміністративного правопорушення, посилався на порушення ОСОБА_3 п.п.2,6,8 Правил тримання собак, котів і хижих тварин в населених пунктах Української РСР, які затверджені 17-18.06.1980 р. Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР, що не було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, зробивши висновки про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 154 ч. 2 КУпАП, суд вийшов за межі викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд послався як на докази вини ОСОБА_3 на письмові пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про агресивну поведінку собаки, яка належить ОСОБА_3 (а.с.8,9). Такого джерела доказів ст. 251 КПК України не містить. Оскільки зазначені свідки безпосередньо в судовому засіданні не допитані, то у суду не було процесуальних підстав посилатися на їх пояснення.

Суд також послався, що вина ОСОБА_3 підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.01.2012 р., в якій зазначено про винність ОСОБА_3 у заподіянні ОСОБА_4 шкоди її майну у виді втрати собаки породи пудель на прізвисько «Мікі». Проте, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється в порядку, передбаченому КУпАП, а не в іншому провадженні. Крім того, зазначеної судом постанови взагалі не існує. Замість неї в матеріалах справи міститься висновок органу дізнання від 19.01.2012 р., яким ним припинений розгляд матеріалів (а.с.1).

З пояснень ОСОБА_3 в апеляційному суді вбачається, що 08.01.2012 р. ОСОБА_4 висловлювала претензії з приводу загибелі її собаки спочатку ОСОБА_7, стверджуючи, що її собаку загризла собака ОСОБА_7, а потім ОСОБА_3, стверджуючи, що її собаку загризла собака ОСОБА_3

На підставі викладеного, вважаю, що висновки про те, що собаку ОСОБА_4 загризла собака ОСОБА_3, судом зроблені на припущеннях. Відсутні інші докази, які б беззаперечно спростовували твердження апелянта щодо недоведеності його провини.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП постанова судді підлягає скасуванню, з закриттям провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2012 р. у відношенні ОСОБА_3 - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області Погорєлова Г.М.