ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 серпня 2012 р. Справа № 5024/916/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйов К.В. при секретарі Джафаровій М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства "Комплектавтодор", м. Херсон,
до відповідача 1: Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Рівне,
відповідача - 2: Приватного підприємства "Інтерзнак", м. Херсон,
про стягнення 112109 грн. 21 коп.
за участю представників:
від позивача - Кусік А.В., уповн. представник - заступник директора з економічних питань, дов. № 31 від 18.06.2012р.,
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: не з'явився,
Обставини справи : провадження у справі порушено за позовом про стягнення з відповідача-1 основного боргу у розмірі 95 150,74 грн., 7 340,94 грн. пені, 6 660,55 грн. штрафу, 1 790,92 грн. в якості 3 % річних та 666,06 грн. втрат від інфляції, а також про стягнення з відповідача-2 заборгованості у розмірі 500,00 грн. у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань з оплати товарів та послуг за договором постачання від 03.10.2011р. № 36, а з відповідача-2, як з поручителя за цим договором.
Відповідач-1 надав відзив (вх. № 2/2403) на позовну заяву, за яким не визнає позовні вимоги в повному обсязі, стверджуючи про те, що строк оплати товарів та послуг за договором від 03.10.2011р. № 36 не настав, у зв'язку із чим відсутні підстави для стягнення основного боргу, а також для нарахування та стягнення штрафних санкцій. Додатково, відповідач-1 заперечує щодо стягнення пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України за період сплати пені, та щодо одночасного стягнення штрафу та пені, оскільки вважає, що це суперечить закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст.61 Конституції України. Крім цього, відповідач-1 просить суд, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, визнати договір постачання від 03.10.2011р. № 36 недійсним як такий, що суперечить закону та порушує інтереси відповідача-1.
Відповідач-2 надав відзив (вх. № 2380), за яким позовні вимоги про стягнення за договором поруки суми боргу 500,00 грн. визнав у повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутності його представника.
Відповідач-1 належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, але не забезпечив явку свого представника в судове засідання 09.08.2012р. Про причини неявки представника не повідомив. Представник відповідача-2 також, належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, але не забезпечив явку свого представника в судове засідання 09.08.2012р. Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу. Неявка представників відповідачів у судове засідання не унеможливлює розгляд справи № 5024/916/2012. Розгляд справи за неявки представників відповідачів, які належно повідомлені про місце, дату, час розгляду справи не є порушенням процесуальних прав відповідачів.
Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Розгляд справи проведено у судових засіданнях 10.07.2012р., 26.07.2012р., 09.08.2012р. Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 09.08.2012р., відповідно до ст.85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
в с т а н о в и в :
У судовому засіданні 10.07.2012р. представником відповідача-1 заявлено клопотання :
- про витребування судом для огляду, в порядку ст.38 ГПК України, у позивача оригіналів сертифікатів про якість товару, якій було передано відповідачу-1 згідно із договором постачання від 06.06.2011р. № 21, з залученням копій цих сертифікатів до матеріалів справи, а також витребування доказів передачі позивачем відповідачу-1 документів про якість вказаного товару (вх. № 2/2402);
- про витребування судом для огляду, в порядку ст.38 ГПК України, у позивача оригіналів товарно - транспортних накладних, актів наданих транспортних послуг та податкових накладних до них, з залученням копій цих документів до матеріалів справи (вх. № 2/2403).
В задоволенні цих клопотань судом відмовлено через їх необґрунтованість, зокрема, у зв'язку із наявністю в матеріалах справи таких первинних документів, які підтверджують факт передачі товару за вказаним договором як видаткова накладна, рахунки на оплату товарів та послуг, акт надання послуг та з огляду на те, що у клопотаннях не вказано обставини, які перешкоджають наданню суду зазначених у клопотаннях документів безпосередньо відповідачем-1.
Крім цього, судом встановлено наступне.
Між позивачем та філією "Дубенська ДЕД" (без прав юридичної особи) відповідача-1 03.10.2011р був укладений договір постачання № 36 (надалі - договір № 36). Від філії "Дубенська ДЕД" відповідача-1 цей договір підписаний начальником вказаної філії п. Гомерою В.О. на підставі положення про філію та доручення № б/н від 04.01.2011р.
Згідно із п.1.1. договору № 36 позивач (продавець за договором) зобов'язався в порядку та на умовах, які визначено цим договором, виготовити та передати у власність філії "Дубенська ДЕД" відповідача-1 (покупець за договором), а вказана філія (покупець) зобов'язалася прийняти та оплатити товар згідно із специфікацією до договору № 36, складовою якої є інформація про назву, ціну, кількість, умови транспортування та загальну суму (тобто, вартість) товару. Відповідно до п.2.1., п.2.2. договору № 21 загальна вартість товару за цим договором, у т.ч. вартість тари, упаковки, маркування, складає 91 477,42 грн.
Відповідно до п.3.6. договору № 36 продавець надає покупцю при передачі товару наступні документи : видаткову, податкову та товаротранспортну накладні, рахунок та акт виконаних робіт (при доставці товару покупцю транспортом продавця). Документи передаються на момент отримання товару.
Відповідно до п.6.1. договору № 36 продавець виставляє покупцю рахунок на кожну партію товару та на підставі підписаного між сторонами договору акту наданих транспортних послуг (при доставці товару покупцю транспортом продавця) рахунок на транспортні послуги.
Відповідно до п.6.2. договору № 36 покупець оплачує рахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, попередня оплата за товар у обсязі 30 % від суми фактичної заявки на кожну партію товару; остаточний розрахунок за отриманий товар та оплата наданих транспортних послуг (при доставці товару покупцю транспортом продавця) покупець проводить протягом 30 днів з дня отримання товару.
Фактично за своєю юридичною природою договір № 36 є договором поставки.
На виконання п.1.1. договору № 36, специфікації № 1 від 03.10.2011р та додатку № 1 від 03.10.2011р до цього договору позивач здійснив поставку своїм транспортом відповідачу-1 товару на загальну суму 91 447,42 грн. (дорожніх знаків та кріплень для цих знаків), що підтверджено видатковою накладною позивача № 460, податковими накладними позивача № 7 та № 10 (всі вказані документи від 03.10.2011р).
При цьому, вартість наданих позивачем транспортних послуг з доставки відповідачу-1 вказаного товару склала 4 173,32 грн., що підтверджено додатком № 1 від 03.10.2011р до договору № 36 та актом передачі - приймання послуг від 03.10.2011р. № 135.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором № 36 виконав належним чином, а сума основного боргу складає 95 650,74 грн.
95 650,74 грн. = 91 447,42 грн. (вартість поставленого позивачем відповідачу-1 товару на підставі договору № 36) + 4 173,32 грн. (вартість наданих позивачем відповідачу-1 транспортних послуг на підставі договору № 36)
Відповідно до п.6.2. договору № 36 відповідач-1 повинен був здійснити остаточний розрахунок за отримані від позивача на підставі вказаного договору товари та послуги протягом 30 днів з дати поставки.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі - продажу.
Аналогічні положення містяться у ст.712 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідач-1 в порушення умов договору № 36 та вказаних норм законодавства, не виконав свої зобов`язання за договором № 36 з оплати товару та послуг, внаслідок чого у відповідача-1 перед позивачем, виникла заборгованість в сумі 95 650,74 грн.
Наявність у відповідача-1 вказаної заборгованості підтверджується такими первинними документами як, безпосередньо, договір № 36, а також, видаткова накладна позивача № 460, акт передачі - приймання послуг № 135, рахунки позивача № 556 на оплату товару та № 557 на оплату транспортних послуг (всі вказані документи від 03.10.2011р).
Відповідач-1 не визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в повному обсязі, оскільки вважає, що позивач, в порушення п.3.6. договору № 36, не надав відповідачу-1 супровідні документи на товар, в матеріалах справи докази передачі цих документів відсутні. На думку відповідача-1, строк оплати товару та послуг за договором № 36 має обраховуватися саме з дати отримання відповідачем-1 вказаних супровідних документів. Оскільки позивач не оформив та не надав відповідачу-1 документи, що підтверджують поставку товару, відповідач-1, який не отримав від позивача ці документи, не є таким, що прострочив оплату товарів та послуг за договором № 36. Крім цього, відповідач-1 зазначив, що позивач не надав доказів отримання відповідачем-1 відповідних рахунків, що є підставою для оплати товару та транспортних послуг за договором № 36, у зв'язку із чим у відповідача-1 відсутні зобов'язання по оплаті цих товарів та послуг.
Позивач стверджує, що відповідно до п.3.6. договору № 36 надав відповідачу-1 всі супроводжувальні документи, зокрема, рахунок № 556 на оплату товару та рахунок № 557 на оплату транспортних послуг. З огляду на це, позивач вважає, що згідно із п.6.2. договору № 36, оплату вартості вказаних у цих рахунках товарів та послуг за договором № 36, відповідач-1 повинен був здійснити протягом 30 днів (календарних, оскільки інше не вказано у договорі) після отримання товару.
За результатами аналізу умов договору № 36, в частині порядку проведення розрахунків за цим договором, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача-1 щодо відсутності у нього грошових зобов'язань перед позивачем згідно договору № 36. На користь цього свідчить наступне. Позивач не надав суду докази передачі позивачем відповідачу-1 супровідних документів на товари та послуги, перелік яких встановлено у п.3.6. договору № 36. Відповідно, з цієї причини вказані докази відсутні у матеріалах справи. Проте, варто зазначити, що умовами договору № 36 не передбачено, що передача позивачем відповідачу-1 вказаних у п.3.6. цього договору супровідних документів на товари та послуги має бути оформлена у письмовій формі.
Також, варто зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач-1 звертався до позивача з вимогами надати супровідні документи на товари та послуги, перелік яких встановлено у п.3.6. договору № 36, з підстав, що такі документи не було надано відповідачу-1 позивачем при передачі (поставці) товару. Відповідну видаткову накладну № 460 на товар підписано представниками позивача та відповідача-1 без будь-яких зауважень, так само як і акт передачі - приймання послуг № 135.
Крім того, з положень п.6.1. та п.6.2. договору № 36 слідує, що факт передачі супровідних документів на товари та послуги ніяким чином не впливає на виникнення у відповідача-1 грошових зобов'язань з оплати товарі та послуг: положеннями вказаних пунктів договору не передбачено відповідного взаємозв'язку.
Позивачем надано до матеріалів справи гарантійний лист № 9/1850 від 23.11.2011р. відповідача-1, за яким останній гарантує позивачу погашення заборгованості по оплаті за надані дорожні знаки у наступний спосіб - 432 500,00 грн. до 30.12.2011р. та 432 600,00 грн. до 28.02.2012р.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється чи розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п.11.3. договору № 36 якщо інше прямо не передбачено цим договором або законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю його сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.
За результатами аналізу наданого позивачем гарантійного листа № 9/1850 від 23.11.2011р, з урахуванням наданої позивачем розшифровки загальної заборгованості відповідача-1 перед позивачем (надано з супровідним листом вх. № 9382) та додаткових письмових пояснень позивача (вх. № 10213), а також положень ст.ст. 639 та 654 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 179 та ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, п. 11.3. договору № 36 суд дійшов наступних висновків.
Між позивачем та відповідачем-1, в особі філій останнього, було укладено низку договорів про поставку аналогічного товару №/№ 21, 25, 32, 36, 37, 39, 40, 41, 42, 43, 44 на загальну суму 890 264,07 грн. Вартість наданих за вказаними договорами транспортних послуг становить 41 478,75 грн. Сукупна вартість переданих позивачем відповідачу-1 товарів та наданих позивачем відповідачу-1 послуг за вказаними договорами складає 931 742,82 грн. За наданою позивачем інформацією, з вказаної суми відповідачем-1 сплачено 10 000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача-1 за вказаними договорами складає 921 742,82 грн.
Згідно із гарантійним листом № 9/1850 від 23.11.2011р відповідач-1 запропонував позивачу нові строки погашення заборгованості за усіма вказаними раніше за текстом даного рішення одинадцятьма договорами поставки, у тому числі й за договором № 36, твердженнями про невиконання умов якого відповідачем -1 обґрунтовує власні позовні вимоги позивач.
Позивач надав мовчазну згоду на таку зміну строків розрахунків за товари та послуги за договором № 36, яку запропонував йому відповідач-1, оскільки не заперечував щодо цього : до матеріалів справи сторонами не надано будь-яких доказів іншого.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про наявність домовленості позивача та відповідача-1 про зміну строків розрахунку за усіма вказаними раніше за текстом даного рішення одинадцятьма договорами поставки, у тому числі й за договором № 36. При цьому, за висновком суду домовленість сторін у такий спосіб не суперечить положенням ст.ст. 639 та 654 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 179 та ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, п. 11.3. договору № 36.
Оскільки не можливо визначити із двох запропонованих згідно із гарантійним листом № 9/1850 від 23.11.2011р. термінів оплати (до 30.12.2011р. або до 28.02.2012р.) якій з них стосується суми заборгованості за договором № 36, то суд приймає до уваги найпізніший термін - 28.02.2012р.
Відповідач-1 не надав доказів погашення заборгованості з оплати товарів та послуг за договором № 36, як у строки, які визначено згідно із гарантійним листом № 9/1850 від 23.11.2011р., так і на день звернення позивача з позовною заявою до суду або на день розгляду справи.
Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача-1 про те, що договір № 36 підписано начальником філії "Дубенська ДЕД" відповідача-1 з перевищенням повноважень цього керівника філії, оскільки філія не є юридичною особою, а довіреність від імені відповідача-1, на підставі якої діє керівник філії, встановлює для цього керівника обмеження щодо самостійного (без згоди юридичної особи -відповідача-1) укладення договорів на суму більш ніж 50 000,00 грн. та оскільки відсутня письмова згода відповідача-1 на укладення договору № 36. Такі твердження відповідача-1 не прийнято до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, гарантійним листом № 9/1850 від 23.11.2011р., в якому, безпосередньо відповідач-1, а не філія гарантує позивачу погашення заборгованості, у тому числі, й за договором № 36.
Відповідно до ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він (представник) представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він (представник) представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідно ж до ч.2 ст. 241 Цивільного кодексу України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Крім цього, з тексту договору № 36 слідує, що його укладено начальником філії на підставі положення про філію та доручення № б/н від 04.01.2011р. Відповідачем-1 не надано до суду примірник або копію вказаного доручення для підтвердження доводів щодо відсутності у начальника філії повноважень на укладення договорів від імені відповідача-1 на суму більш ніж 50 000,00 грн.
Також, судом враховано, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його дійсність прямо не встановлено законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.
За вказаних обставин, з урахуванням положень ст. ст.203, 204, 241 Цивільного кодексу України підстави для визнання договору № 36 недійсним відсутні.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача до відповідача-1 в частині стягнення 95 650,74 грн. основного боргу позивачем доведені та підлягають задоволенню.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором № 36 позивач уклав з відповідачем-2 договір поруки № 8 від 03.10.2011р. Відповідно до п.1.2 цього договору поруки обсяг відповідальності відповідача-2, як поручителя, в разі невиконання боржником (відповідачем-1) зобов'язань за договором № 36 становить 500,00 грн. Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання боржником свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. За ст.554 цього ж кодексу, у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено інше (додаткову відповідальність поручителя). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідач-1 не виконав свої зобов`язання за договором № 36, які забезпечено порукою, відповідно до укладеного позивачем та відповідачем-2 договору поруки № 8 від 03.10.2011р. Розмір позовних вимог позивача до відповідача-2 відповідає обсягу відповідальності цього відповідача згідно із п.1.2. вказаного договору поруки. До того ж відповідачем-2 визнано позовні вимоги про стягнення за договором поруки № 8 від 03.10.2011р. суми боргу у розмірі 500,00 грн.
За таких обставин та відповідно до ст.ст.553, 554 Цивільного кодексу України підлягає задоволенню в повному обсязі, або 500,00 грн., позовна вимога позивача до відповідача-2.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.8.1. договору № 36, у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) законодавством.
Відповідно до п. 8.5. договору № 36, в разі затримки оплати покупцем, останній за вимогою продавця сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення від вартості не сплачених отриманих товарів чи послуг, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Позивачем нарахована відповідачу-1 пеня у розмірі 7 340,94 грн. за період часу з 03.11.2011р. по 03.05.2012р., у зв'язку із простроченням оплати товару та послуг за договором № 36. Як встановлено судом, розрахунок пені фактично виконано у відповідності до приписів закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України: розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Однак, при проведенні цього розрахунку позивач не взяв до уваги, що кількість днів у 2012, високосному, році становить 366 днів.
Позовні вимоги про стягнення пені задовольняються частково у розмірі 2 565,95 грн., оскільки пеня має бути нарахована за період з 29.02.2012р по 03.05.2012р (тобто, за 65 днів), а не за період з 03.11.2011р по 03.05.2012р, як то визначено позивачем (тобто, за днів 183 дні). З огляду на узгоджений позивачем та відповідачем-1, згідно із гарантійним листом № 9/1850 від 23.11.2011р, кінцевий строк оплати товарів та послуг за договором № 36 -28.02.2012р, відповідач-1 є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за цим договором з 29.02.2012р.
2 565,95 грн. = 967,11 грн. (пеня за період з 29.02.2012р по 23.03.2012р) + 1 598,84 грн. (пеня за період з 23.03.2012р по 03.05.2012р)
967,11 грн. = (95 150,74 грн. х 24 х 15,5 %) / 366
1 598,84 грн. = (95 150,74 грн. х 41 х 15,0 %) / 366
Позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 7 % від суми заборгованості за прострочення понад 30 днів виконання обов'язку з оплати товару підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачем-1 не здійснено оплату товарів та послуг за договором № 36 а ні повністю, а ні частково до теперішнього часу. Відповідач-1 прострочив оплату товарів та послуг за договором № 36 на значно більший строк ніж 30 днів. З урахуванням узгодженого позивачем та відповідачем-1, згідно із гарантійним листом № 9/1850 від 23.11.2011р, кінцевого строку оплати товарів та послуг - 28.02.2012р., на дату складання позивачем позовної заяви (18.06.2012р.) відповідне прострочення складало 111 днів, а на дату подання цієї позовної заяви до суду (21.06.2012р) - 114 днів.
Визначення у договорі № 36 його сторонами саме такого розміру штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання та умов застосування цього штрафу узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог законодавства.
Розрахунок штрафу судом перевірений та встановлено, що він є правильним.
6 660,55 грн. = 95 150,74 грн. х 7 %
Чинне законодавство України не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам ст. 61 Конституції України ("Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення"), оскільки згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій. Тобто, пеня та штраф не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір штрафних санкцій.
Позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції за період часу з листопада 2011 року по травень 2012 року (включно), не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідач-1 є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 29.02.2012р (згідно із гарантійним листом № 9/1850 від 23.11.2011р). За таких обставин, право на нарахування інфляційних втрат у позивача виникло з березня 2012 року. Тобто, у позивача наявні правові підстави для нарахування вказаних втрат лише за березень, квітень та травень 2012р.
Відповідні щомісячні індекси інфляції є наступним - за березень 2012 року - 100,3%, за квітень 2012 року - 100,0%, за травень 2012 року - 99,7%. Середній індекс інфляції за березень, квітень та травень 2012 року складає - 0,999991.
Це значення середнього індексу інфляції розраховано судом шляхом множення відповідних щомісячних індексів інфляції за вказаний період часу.
0,999991 = (1,003 х 1,000 х 0,997).
Тобто, втрати від інфляції за березень, квітень та травень 2012 року відсутні.
Позовні вимоги в частині стягнення річних (3 %) підлягають частковому задоволенню, а саме - у розмірі 865,72 грн. Річні мають бути нараховані за період з 29.02.2012р по 18.06.2012р (тобто, за 111 днів), а не за період з 05.08.2011р по 18.06.2012р., як то визначено позивачем (тобто, за днів 319 днів), оскільки відповідач-1 є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 29.02.2012р (згідно із гарантійним листом № 9/1850 від 23.11.2011р). Також, судом встановлено, що при проведенні розрахунку річних позивач не взяв до уваги, що кількість днів у 2012, високосному, році становить 366 днів.
865,72 грн. = (95 150,74 грн. х 111 днів х 3 % ) / 366 днів
Судовий збір у розмірі 1609,5 грн. розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 94,32 % (112 109,21 грн. (розмір заявлених позовних вимог) / 105 742,96 грн. (розмір задоволених позовних вимог)) відповідно, 94,32 % судового збору покладаються на відповідачів (пропорційно розміру заявлених до них вимог), решта - на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
в и р і ш и в :
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", (місцезнаходження - вул.Остафова,7, м. Рівне; ідент. код ЄДР - 31994540) на користь приватного підприємства "Комплектавтодор" (місцезнаходження - вул. Миколаївське шосе, 5-ий км., м. Херсон; ідент. код ЄДР - 14113570) - 95 150 (дев'яноста п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 74 коп. основного боргу, 6 660 (шість тисяч шістсот шістдесят) грн. 55 коп. штрафу, 2 565 (дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 95 коп. пені, 865 (вісімсот шістдесят п'ять) грн. 72 коп. в якості 3 % річних, а також 1 510 (одна тисяча п'ятсот десять) грн. 84 коп. компенсації по сплаті судового збору.
3. Стягнути з приватного підприємства "Інтерзнак" (місцезнаходження - вул. Миколаївське шосе, 5-ий км., м. Херсон; ідент. код ЄДР - 36505526) - на користь приватного підприємства "Комплектавтодор" (місцезнаходження - вул. Миколаївське шосе, 5-ий км., м. Херсон; ідент. код ЄДР - 14113570) суму боргу 500 (п'ятсот) грн.00 коп., а також 7 (сім) грн. 24 коп. компенсації по сплаті судового збору.
4. В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.08.2012 року
Суддя К.В. Соловйов