Справа № 2-174/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Рака Л. С.

при секретарі Вороняку А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, «Червоноградське АПТ 14628» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки ,-

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, покликаючись на те що 02 червня 2004 року, переходячи дорогу на пішохідному переході, він був травмований автобусом під керуванням відповідача ОСОБА_2, з вини якого і сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП), в результаті якої йому було спричинено тілесні ушкодження.

З приводу отриманих травм він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, а в подальшому змушений був лікуватися амбулаторно.

Між ним та відповідачем було досягнуто згоди щодо відшкодування заподіяних йому матеріальних збитків, яку вони засвідчили нотаріально.

Однак травми які він отримав 02.06.2004 року негативно позначились на його здоров'ї. На даний час він продовжує хворіти, тому змушений витрачати кошти на лікування та підтримання свого здоров'я, яке було пошкоджено внаслідок ДПТ. Згідно його підрахунків матеріальні збитки, які були йому заподіяні, становлять 15 868,87 грн.

Відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодувати йому ці кошти. Тому просить стягнути з відповідача дану суму.

Судом до участі у справі в якості співвідповідача був залучений «Червоноградське АТП-14628», яке є власником джерела підвищеної небезпеки та згідно ст.1187 ЦК України повинно нести відповідальність за спричинену цим ДТП матеріальну та моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, покликавшись на обставини викладені в позовній заяві, та додатково пояснив, що відповідач його не доглядав, хоча пообіцяв це робити, також обіцяв відвести його на обстеження, однак і цього не зробив. Тому просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов заперечив та пояснив, що визначений позивачем розмір заподіяної йому шкоди не доведений жодними документами (платіжними дорученнями). Дійсно ОСОБА_1 у зв'язку із спричиненими йому тілесними ушкодженнями змушений був нетривалий час лікуватися, однак це в подальшому не відобразилося на його здоров'ї. Витрати на лікування ним були відшкодовані потерпілому на підставі укладеного договору. Тому вимоги позивача є необґрунтованими, просить у них відмовити.

Представник АТП-14628 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв»язку із спливом строку позовної давності, безпідставністю позовних вимог та їх незаконністю, відсутність належних та допустимих доказів, які обґрунтовують заявлений позов.

Частиною 1 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утримання транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку у для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачу в задоволенні позовних вимог слід відмовити із наступних підстав.

Факт заподіяння шкоди позивачу встановлено рішенням суду, тому згідно ст.61 ЦПК України вказана обставина доказуванню не підлягає.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 02 червня 2004 року позивачу ОСОБА_1 в зв'язку з ДТП, яке було скоєно по вині відповідача ОСОБА_2, який на той час був у трудових відносинах, а власником джерела підвищеної небезпеки, автобуса, є «Червоноградське АТП-14628», були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

В той же час встановлено, що 04 червня 2004 року між сторонами було досягнуто згоди стосовно способу відшкодування ОСОБА_3 шкоди, заподіяної ОСОБА_1 02.06.2004 року, яка була нотаріально посвідчена. І як ствердив в судовому засіданні ОСОБА_2 усі витрати на лікування потерпілому ним були відшкодовані. Даний факт не заперечується позивачем, який стверджує, що в подальшому і на даний час він продовжує хворіти, що є наслідком дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.06.2004 року.

В підтвердження зазначеної обставини позивачем надано копії листків непрацездатності, однак останнім не доведено причинного зв'язку між травмою, одержаною при дорожньо-транспортній пригоді 02.06.2004 року та знаходженням на лікуванні в вказані періоди часу у зазначених установах. Не доведено, що одержуване у вищезгадані періоди часу лікування в медичних установах було спричинене травмою, отриманою в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Також позивачем в розпорядження суду надані копії платіжних доручень, якими підтверджується факт придбання ним ліків. Проте висновку лікарів про те, що всі медичні препарати у вказаній кількості, які ним придбані йому дійсно потрібні та чи захворювання, які цими препаратами лікує ОСОБА_1 є наслідком отриманих ним тілесних пошкоджень у ДТП, яке мало місце 02.06.2004 року.

Як уже зазначалося, на підставі нотаріально посвідченої угоди ОСОБА_2 відшкодував ОСОБА_1 заподіяну ним шкоду, про її розмір якої вони домовилися в добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 1202 ЦК України стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Згідно роз'яснень наданих в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», встановлено, що якщо у потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоров'я є потреба у додаткових витратах на медичну, та соціальну допомогу підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсується фондом відповідно ч.4 ст.34 Закону №2205-XIV. Додаткові витрати потерпілих, на яких дія цього Закону не поширюється (потреба в них та їх тривалість мають підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи) підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду.

З відповідним клопотанням про призначення такої експертизи позивач до суду не звертався.

В силу вимог ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Оскільки позивач не довів, якими доказами підтверджується визначений ним розмір заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди та такі не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 10,60,212-215 ЦПК України, ст.ст.1167-1168,1195 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, «Червоноградське АПТ 14628»про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки -відмовити.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Львівської області.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя: Л. С. Рак