ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. справа № 2а-5539/2011

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Мельника В.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя на постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 07.09.2011 р. у справі № 2а-5539/2011 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, відповідно до якого просив визнати протиправною відмову Управління, при проведенні у 2011 році перерахунку пенсії, зобов'язати відповідача здійснити вищевказаний перерахунок пенсії саме із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2010 рік з дня подання заяви про перерахунок пенсії та здійснити її виплату за мінусом отриманих сум.

Постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 07.09.2011 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо незастосування при перерахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2010 рік, з 18.07.2011 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", продовжує працювати і у означений позивачем час Управлінням, відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»здійснено перерахунок призначеної пенсії як працюючому пенсіонеру.

Даний перерахунок пенсії проведений відповідачем із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік, з чим не погоджується позивач, вважаючи, що повинен бути застосований показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за той рік, що передує року звернення за перерахунком.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на перерахунок пенсії саме із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону, враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, передбачено п.п.3 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що є підставою для відновлення порушених прав позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року) передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.40 названого Закону у редакції, чинній після 22 травня 2008 року, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000р., незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р.

Аналіз положень вищевказаних статей Закону № 1058 свідчить про те, що середня заробітна плата працівників, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і є величиною постійною не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Правове розуміння понять "середньої заробітної плати працівників" та "показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії" є різними правовими категоріями. В основі цієї різності лежать, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності, в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці поняття не передбачається можливим. Таке ототожнення судом першої інстанції є помилковим, неправомірним, безпідставним.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити і наступне.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, який є відмінним від порядку, визначеного ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, діючій після рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року.

Отже, враховуючи те, що положення ч.4 ст.42 Закону № 1058 у редакції, що діяли до скасування змін, внесених у дану статтю Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та були і залишаються чинними на час виникнення спірних правовідносин та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню Закон № 1058, а саме - частина 4 статті 42 та частини перша статті 40 даного Закону, які не містять обов'язку відповідача при проведенні перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням стажу застосовувати показники середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону, враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що є підставою для відмови у задоволенні позивних вимог.

Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції, хоча вірно та повно встановлені обставини справи, але допущено невірне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог.

При розгляді даної справи колегія суддів керувалась положеннями, викладеними у роз'ясненнях Вищого адміністративного суду України від 19.07.2011 року № 1049/11/13-11, наданих судам на виконання пункту 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року № 4.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

постановив :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя - задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 07.09.2011 р. у справі № 2а-5539/2011 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: В.В. Мельник