Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/12042/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
представника позивача Бенхасін А.А.,
відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення неустойки у розмірі 14 045, 36 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення неустойки у розмірі 14 045, 36 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено адміністративний договір, а саме Договір оренди № 4583/2010 від 29.12.2010 року (далі - Договір) на нерухоме державне майно - нежитлове вбудоване приміщення першого поверху гуртожитку № 7 площею 67, 62 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Донецького національного технічного університету.
Нормативно-правовим актом, яким врегульовано організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна є Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон про оренду).
Статтею 9 Закону про оренду визначено порядок укладення договору оренди, у суворій відповідності до якого між позивачем та відповідачем було укладено спірний Договір оренди.
Відповідно до п.п. 5.4, 5.11 Договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.
Проте, свої зобов'язання відповідач всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону про оренду та п.п. 5.4, 5.11 Договору не виконав.
Поряд з визначеним позивач зауважує, що відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
За таких обставин, листом № 20-06-03-11728 від 17.11.2011 року позивач повідомив відповідача про відмову від Договору оренди № 4583/2010 від 29.12.2010 року. Про фактичне вручення вищезазначеного листа свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 30.11.2011 року. Таким чином, строк дії договору закінчився 30.11.2011 року.
Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, ст. 27 Закону про оренду та п.п. 10.9, 10.10 Договору передбачено, що у разі припинення договору оренди майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається повернутим з моменту підписання акту приймання-передавання між Орендарем та Балансоутримувачем, або особою, яку вкаже Орендодавець.
Однак, як зазначає позивач, майно відповідачем до теперішнього часу не повернуто, акт приймання-передачі не підписано.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року по справі № 2а/0570/4152/2012 позовні вимоги РВ ФДМУ по Донецькій області до ФОП ОСОБА_2 щодо стягнення неустойки за період з 01 грудня по січень 2012 року у розмірі 4 669, 34 грн. були задоволені.
З огляду на викладене, за час прострочення повернення об'єкта оренди відповідачем регіональним відділенням була нарахована неустойка за період з лютого 2012 року по липень 2012 року у розмірі 14 045, 36 грн.
Позивач вказує, що листом № 20-06-05-08052 від 17.08.2012 року повідомлено відповідача про нарахування йому неустойки та про необхідність погасити її перед державним бюджетом, разом з тим неустойка на теперішній час залишається не сплаченою.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Згідно відбитку календарного штемпеля, довідки ф.20, конверт з ухвалою про відкриття провадження повернуто 22 вересня 2012 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.09.2012 року місцем проживання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2. Саме за вказаною адресою відповідачу було надіслано ухвалу про відкриття провадження.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію, ОСОБА_2 зареєстровано у якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Донецької міської ради 30.09.2008 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 (а.с. 27).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна. В силу ст. 5 вказаного Закону, Фонд державного майна України, зокрема, у сфері оренди державного майна, виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності.
Закон України "Про Фонд державного майна України" у ст. 6 закріплює, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Представництва підпорядковуються регіональним відділенням. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації. Регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України.
Так, Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 року № 678, встановлено повноваження позивача, аналогічні зазначеним вище, для його центрального органу.
Між тим, врегулювання відносин, пов'язаних з передачею в оренду державного майна здійснюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який у спірних правовідносинах носить характер спеціального нормативного акту.
Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності. Державну політику у сфері оренди державного майна здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
Об'єктом оренди за цим Законом, окрім іншого, є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю виступають Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
Таким чином, Фонд є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження орендодавця державного майна, надані йому Законом України "Про Фонд державного майна України" та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Так, в судовому засіданні встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди № 4583/2010 від 29 грудня 2010 року нерухомого майна, що належать до державної власності. Строк дії договору укладено строком на 2 роки, що діє з 29 грудня 2010 року до 23 грудня 2013 року включно (а.с. 8-13).
За договором орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення першого поверху гуртожитку № 7 площею 67, 62 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 96 «а», що перебуває на балансі Донецького національного технічного університету (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.09.2010 року і становить за незалежною оцінкою 219 532, 00 грн.
Підпунктами 3.1 та 3.6 п. 3 договору оренди передбачено - орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % та 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступним за звітним.
Приписами п.п. 5.4 та 5.11 п. 5 договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету, щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України).
Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного Кодексу України, якшо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в порушення п.п. 5.4 та 5.11 п. 5 договору та норм чинного законодавства відповідачем не сплачується орендна плата.
Таким чином, позивачем відносно відповідача за час прострочення повернення об'єкта оренди була нарахована неустойка за період з лютого 2012 року по липень 2012 року у сумі 14 045, 36 грн. (а.с.16).
Крім того, відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Так, листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 17.11.2011 року № 20-06-03-11728, позивач повідомив ОСОБА_2, що відмовляється від договору оренди № 4583/2010 від 29.12.2010 року та зобов'язує погасити заборгованість по орендній платі, пені та штрафу та повернути державне майно із оренди балансоутримувачу по акту приймання - передачі. Вказаний лист відповідач отримав, про що свідчить особистий підпис на поштовому повідомленні (а.с. 17-19).
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову та необхідність задоволення вимог Фонду до відповідача про стягнення неустойки в сумі 14 045, 36 грн.
Згідно ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення неустойки у розмірі 14 045, 36 грн., - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 неустойку в розмірі 14 045, 36 грн. (чотирнадцять тисяч сорок п'ять гривень тридцять шість копійок) на корсить Державного бюджету України (р/р - 31113093700006, МФО - 834016, код бюджетної класифікації - 22080200, отримувач УДКСУ у м. Донецьку ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 38034002).
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 27 вересня 2012 року. Постанову у повному обсязі виготовлено 02 жовтня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голуб В. А.