ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Справа № 2-а-864/11

Головуючий у 1-й інстанції: Замега І.І.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"06" лютого 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області на постанову Любарського районного суду Житомирської області від "31" жовтня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Любарського районного суду Житомирської області від 31.10.2011 року визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі підвищення до пенсії ОСОБА_4 в період з 07.04.2011 року по 22.07.2011 року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 невиплаченої надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 07.04.2011 року по 22.07.2011 року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за виключенням суми фактично проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області просить постанову суду скасувати. Вказує, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України "Про соціальний захист дітей війни", здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду не входять до його складу.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статті 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. - мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування коштів проводилось у розмірах, встановлених пунктом 8 постанови КМ України від 28.05.2008р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

Державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" та не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що права позивача порушені та підлягають відновленню.

Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необґрунтованими.

Відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення.

Рішення суду першої інстанції постановлене із додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Любарського районного суду Житомирської області від "31" жовтня 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.Ю.Бучик

судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано простою кор.:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області вул.Леніна, 52,смт.Любар,Житомирська область,13100