УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 р. Справа № 108440/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Попка Я.С.,

судді Клюби В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області на постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 березня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

16.02.2011р ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області (далі по тексту - управління), в якому просила стягнути з відповідача недоплачену щомісячну соціальної державної допомоги до пенсії за період з липня 2007 року по лютий 2011 року та зобов'язати останнього здійснювати нарахування та виплату пенсії з підвищенням її як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з дня пред'явлення даного позову - довічно.

Ухвалою суду від 17.02.2011р. позовну заяву щодо стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з липня 2007 року по 15.08.2010 року, - залишено без розгляду, відповідно до ст.99, 100 КАС України.

Постановою суду від 09.03.2011р. заявлений позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача нараховувати та виплачувати позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 16 серпня 2010 року з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії. Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком. Встановлено, що позивач перебуває на обліку у вищезгаданому управлінні.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає. У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі вищезгаданого управління, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись вимогами ст.ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, 254 КАС України, суд-,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 березня 2011 року в адміністративній справі № 2а-1434/11/1902- без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя Я.С. Попко

Суддя В.В. Клюба