Справа № 2-299/2008р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 червня 2008 року Канівського міськрайонного суду
Черкаської області
в складі : головуючого судді Дубенця М.І.
за участі:
секретаря Захарченко В.В.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на ½ частину житлового будинку та визнання права власності на будинок
В С Т А Н О В И В :
позивач звернулась в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним договору про право власності на ½ частину житлового будинку та визнання права власності на будинок в якому вказала, що відповідач ОСОБА_3.є її рідною сестрою. Відношення між ними майже ворожнечі, оскільки вони постійно споряться за спадковий житловий будинок, у якому проживають в різних його частинах. Спірний будинок належав їх покійній матері ОСОБА_4., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. ОСОБА_3. проживала окремо від них, а вона,ОСОБА_2., останні десять років постійно жила разом з матір'ю, турбувалася про неї, доглядала і поховала її. Ще в 1982 році мати заповіла їй все своє майно, в тому числі і будинок. Їй було відомо, що правові документи на цей будинок оформлено на матір - ОСОБА_4, тому що на руках у матері було рішення Канівської районної ради від 26.01.1989 року за № 9 та технічний паспорт з інвентарним і реєстраційним номерами 93 та 7/2382 від 15.09.1989 року, де є запис про належність їй всього будинку, проте свідоцтва про право власності не було. Внаслідок цього, ще при житті матері у них з відповідачкою ОСОБА_3. виник спір щодо цього будинку. В 1990 році відповідачка за рішенням Канівського районного суду була вселена у половину материнської хати і стала нею користуватися. Підставою для узаконення судом права на проживання ОСОБА_3. явилася довідка Таганчанської сільської ради від 25.10.1989 року про належність їй на праві особистої власності ½ частини цього будинку. Після смерті в 1993 році матері, відповідачка успадкувала обов'язкову частку у спадщині і отримала свідоцтво про право на спадщину за законом з визначенням за нею ще 1/9 частини спірного будинку. Зараз ОСОБА_3. займає половину спірного будинку і між ними постійно виникає спір щодо порядку користування цим житлом та визначення права власності на нього. У липні 2005 року ОСОБА_3. зверталася до суду з вимогою провести реальний розподіл їхнього будинку по 1/2 частині з виплатою їй грошової компенсації за перевищення площі на 1/9 спадщини, але справу було закрито із-за відсутночсті правових документів. Починаючи з дня смерті матері вона,ОСОБА_2., фактично прийняла спадщину та маючи на руках заповіт останньої на все її майно, вона постійно намагалася узаконити своє право на спадковий будинок і оформити цю спадщину. Нотаріус не міг вчинити нотаріальної дії із-за відсутності у неї правових документів на спадкову річ, а з боку відповідачки чинилися всілякі перепони, тому саме з цих причин вона до цих пір не оформила своє право на спадковий будинок. При зміні сільської влади, влітку 2007 року в Таганчанській сільській раді їй видали копію документа із якого видно, що насправді є такий документ, що засвідчує право власності її покійної матері ОСОБА_4 на спірний будинок, - це свідоцтво № 2412 про право особистої власності на будинок, виданий 20.09.1989 року Таганчанською сільською радою. Таким чином її покійна мати була власником спірного будинку, адже її право не порушене, оскільки відчуження її власності в установленому порядку не відбулося, таке свідоцтво ніхто не скасовував, воно не визнано незаконним.Таким чином, можна стверджувати, що на сьогоднішній день згідно свідоцтва № 2412 на право особистої власності на житловий будинок від 20.09.1989 року одноособовим власником спірного будинку є її покійна матиОСОБА_4.Оскільки відповідачка ОСОБА_3. має на руках свідоцтво про її право власності на ½ спірного будинку і передбачається, що такий документ їй видано Таганчанською сільською радою ще в 1990 році, можна вважати, що такий документ є незаконний. Просила свідоцтво про право власності на ½ частину житлового будинку АДРЕСА_1 видане Таганчанською сільською радою, що зареєстроване в БТІ на ім'я ОСОБА_3, визнати таким, що не відповідає законові і скасувати.
09.04.2008 року до суду подано позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій вона просить визнати за нею право власності на 2/3 частини будинку по праву спадкування за заповітом на підставі чинного свідоцтва № 2412 про право власності на житловий будинок від 20.09.189 року, яке зареєстровано в Канівському відділені БТІ за інвентарним та реєстраційним номерами відповідно 93 і 7/2382.Скасувати видане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3., як незаконне і визнати за останньою право власності за правом спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/3 обов'язкову частку цього будинку.
В сдовому засіданні позивач позовні вимоги змінила та пояснила, що її мати ОСОБА_4. склала заповіт, за яким будинок по вул. АДРЕСА_1 області заповідала їй, ОСОБА_2 Вона доглядала матір, піклувалася про неї і поховала. На даний час вона проживає у половині будинку , город у неї забрали, ходить по чужому подвір”ю, навіть вугілля привезти не може. Просила визнати за нею право власності на весь будинок АДРЕСА_1
Захисник позивача, адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3. - ОСОБА_5. суду пояснив, що позовна заява подана з пропущенням строку позовної давності,так як мати позивачки померла ще у 1993р. Рішенням суду від 1990р. його матір, ОСОБА_3. ( відповідача по справі), було вселено в належну їй на праві власності ½ частину спірного будинку згідно рішення Канівської районної адміністрації від 26.01.1989р. №136. Потім було винесено аналогічне рішення Таганчанською сільською радою. Всі рішення вступили в законну силу і оскаржені не були. Після смерті ОСОБА_4 за законом було три спадклємця ОСОБА_3., ОСОБА_2. та ОСОБА_6 ОСОБА_2. і на даний час не узаконила право власності на спадкове майно.ОСОБА_6 на спадковий будинок притензій не виставляє. Його матір, ОСОБА_3 свою 1/3 частину спадкового майна узаконила і оформила відповідно у нотаріуса. Просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю. У зв”язку з тим, що він є пенсіонером , у нього не має коштів, а він вже тривалий час їздить в судові засідання , просив стягнути на свою користь з позивачки 200 грн. витрат за проїзд.
Третя особа без самостійних вимог, голова Таганчанської сільської ради Жорняк М.Г. в судовому засіданні пояснив, що позивач належним чином документи на спадкове майно не оформила і пропустила строк звернення. Вважає, що позовна заява є безпідставною . Даний спір за будинок триває вже давно і сільська рада пропонувала оформити документи в законному порядку. Брат позивачки та відповідачки ОСОБА_6 казав, що претендувати на спірний будинок не буде. На його погляд єдиним виходом із цього спору - є продаж спірного будинку і купівля нового житла, або примирення сторін. Важає, що при видачі двох актів купівлі -продажу Таганчанською сільською радою в 1958 р. одного і того ж будинку у одного власника двома покпуцями було помилково засвідчено право власності на жилий будинок вцілому замість 1/2 частини.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що спірний будинок АДРЕСА_1 був куплений її матір”ю ОСОБА_3. ( відповідачем по справі) 16.07.1958 р. та бабоюОСОБА_4. у ОСОБА_8 Будинок був на дві половини з різними входами. ОСОБА_4. проживала в ½ частині будинку.ОСОБА_3 у другій половині будинку, яку потім добудувала. У вісімдесятих роках з Одеської області приїхала ОСОБА_2. ( позивач по справі) і стала проживати в будинку , з того часу почались непорозуміння, позивач почала настроювати свою матір ОСОБА_4 на те щоб та претендувала на весь будинок. Після смерті ОСОБА_4 її мати, ОСОБА_3. , оформила свої права на частину будинку, а ОСОБА_2. ні, так як хотіла весь будинок.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2та її представника, адвоката ОСОБА_1,представника відповідача ОСОБА_3. - ОСОБА_5. , третьої особи - голови Таганчанської сільської ради Жорняк М.Г., свідка ОСОБА_7, вважає, що позов до задоволення не підлягає і є безпідставним, так як в судовому засіданні з достовірністю встановлено:
- відповідно до акту купівлі-продажу будівлі ( а.с.8) від 16.07.1958 р. ОСОБА_4. придбала жилий будинок у ОСОБА_8. в с. Таганча Канівського району Черкаської області , який нотаріально завірений Таганчанською сільською радою і підписаний головою та секретарем сільської ради;
- згідно акту купівлі-продажу від 16.07.1958 р.н ( а.с.21) ОСОБА_3. придбала жилий будинок у ОСОБА_8. в с. Таганча Канівсього району Черкаської області , який нотаріально завірений Таганчанською сільською радою і підписаний головою та секретарем сільської ради.
В послідуючому дане домоволодіння 15.09.1985 р. інвентарний № 93 реєстровий № 7/2382 було зареєстроване в БТІ по вул. АДРЕСА_1 заОСОБА_4. ( а.с.7) та 20.09.1989 р. виконавчим комітетом народних депутатів Канівського району їй було видане свідоцтво № 2412 на право особистої власності на спірне домоволодіння ( а.с.16), згідно рішення виконкому Канівської райради народних депутатів№ 9 від 26.01.1989 ( а.с.72-73).
Але, 29.08.1989 р. своїм рішенням № 136 Канівська районна рада (а.с. 53) , розглянувши звернення ОСОБА_3. та акт купівлі будинку в с. Таганча від 16.07.1958 р. , по якому вона і її мати ОСОБА_4. являються власниками купленого домоволодіння у громадянина ОСОБА_8 , а пізніше самовільно перебудованого, було визнано співзабудовниками в с. АДРЕСА_1по ½ за ОСОБА_3. і ½ заОСОБА_4.
Після прийняття вказаного рішення в свідоцтво № 2412 на право особистої власності на жилий будинок ( а.с.51)АДРЕСА_1 на ім”я ОСОБА_4 було внесено зміни, та зазначено, що остання є власником ½ частини вказаного будинку, а також 15.01.1990 р. БТІ видано свідоцтво № 3190 на право особистої власності на жилий будинок ОСОБА_3. , в якому вказано, що вона є власником ½ частини жилого будинку по вул. АДРЕСА_1 ( а.с.56) . Після цього , в технічний паспорт на спірний будинок БТІ було внесено зміни та визначено по ½ долі заОСОБА_4. та ОСОБА_3. ( а.с.30), що також підтверджується довідкою-характеристикою БТІ , в якій вказано, що ОСОБА_4. та ОСОБА_3. мають право власності по ½ частині на будинок АДРЕСА_1 , кожна ( а.с.57).
Рішенням Канівського районного суду від 14.06.1990р. ОСОБА_3. вселено в належну їй на праві особистої власності ½ частину домоволодіння в с. АДРЕСА_1
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4. померла ІНФОРМАЦІЯ_1р.( а.с.13), яка за своїм заповітом, складеним 25.02.1982р. та посвідченим секретарем сільської ради с Таганча Канівського району , все своє майно заповіла дочці, позивачці ОСОБА_2 ( а.с.16).
Рішенням Канівського районного суду від 20.06.1994р. ( а.с.23) встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_3. після смерті її матері ОСОБА_4 за законом , так як ОСОБА_3 на той час була непрацездатною і їй належить обов”язкова доля в спадщині.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.12.1996р. ( а.с.22) посвідченого державним нотаріусом Канівської районної державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1р. , являється її дочка ОСОБА_3., спадкове майно складається з 1/9 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в с. Таганча . В зв”язку з цим БТІ було складено довідку 30.01.1997р., в якій зазначено , що долі у власності на спірний будинок становлять вже : ОСОБА_4 7/18 частини, а ОСОБА_3. 11/18 частини ( а.с.42) , та внесено зміни в технічний паспорт на спірний будинок з зазначенням вказаних частин у долі власності. ( а.с. 30). Як зазначено в довідці - характеристиці виданій БТІ ОСОБА_2, для оформлення спадщини, частки у спадщині на домоволодіння становлять: за померлою ОСОБА_4. рахується 7/18 ; ОСОБА_3. є власником 11/18 частки спірного домоволодіння ( а.с.60) , і вказана довідка -характеристика БТІ видана позивачці ОСОБА_2 23.11.2001р. ( а.с.61).
Таким чином, ще при житті ОСОБА_4. достовірно знала, що їй на праві особистої власності належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 Канівського району , та що інша ½ частина цього ж будинку належить її дочці, ОСОБА_3, спору між ними стосовно часток у власності на будинок не було.
Виходячи з цього ОСОБА_2. згідно заповіту, після смерті матері ОСОБА_4, мала право лише на майно, що належало ОСОБА_4., в тому числі і на частку спірного будинку , що становить 7/18 частки після прийняття спадщини за законом відповідачкою ОСОБА_3., частка якої в спірному будинку становить 11/18 . Тому суд критично сприймає твердження позивача ОСОБА_2 та її позовні вимоги в частині визнання за нею права власності на весь спірний будинок та в частині видачі ОСОБА_3. на підставі рішення Канівської районної ради від 26.01.1989 р. свідоцтва про право власності на житловий будинок № 3190 від 15.01.1990 р., що впослідуючому потягло видачу і оформлення нею права власності на ½ частку цього спірного будинку та права на обов”язкову частину у спадщині в розмірі 1/9 частки , а всього стала власником 11/18 часток житлового будинку, так як за життя ОСОБА_4. визнавала право власності на ½ частину спірного будинку за ОСОБА_3.
Твердження позивача ОСОБА_2 та її адвоката ОСОБА_1 про незаконність рішення виконкому Канівської районної ради про видачу ОСОБА_3. свідоцтва про право власності на будинок є безпідставним, поскільки ОСОБА_2. не являлась ні власником, ні співвласником спірного домоволодіння, а ОСОБА_4. цей факт визнавала і не оспорювала до часу своєї смерті, в зв”язку з чим ОСОБА_2. і не має права це оспорювати, так як не є стороною спору міжОСОБА_4. та ОСОБА_3. З-за цих підстав ОСОБА_2. не має права оспорювати правовий акт Таганчанської сільської ради, тобто, свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок № 3190 від 15.01.1990р. , що засвідчує право власності ОСОБА_3. на ½ частину будинку АДРЕСА_1 , так як відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади має право оспорювати лише власник майна.
Суд вважає, що Таганчанською сільською радою в 1958 р. було безграмотно видано два акти купівлі-продажу одного і того ж будинку одним власником двом різним особам, в якому зазначається продаж цілого домоволоідння, замість ½ частини, що і потягло за собою впослідуючому даний спір про право власності між сторонами.
Що ж стосується 2/3 обов”язкової частини в спадщині, тоОСОБА_3 її успадкувала як непрацездатний спадкоємець за законом у відповідності зі ст. 535 ЦК України в редакції 1963 року.
Також суд вважає, що Таганчанською сільською радою при видачі свідоцтва № 2412 про право власності на ½ частину спірного домоволодіння від 20.01. 1989р. допущено описку в даті видачі вказаного документа, так як підставою для цього послужило рішення Канівського райвиконкому № 9 від 26.01.1989 р.
З врахуванням всих обставин справи суд приходить до висновку про безпідставність позовним вимог позивача ОСОБА_2,та вважає за доцільне відмовити в їх задоволенні з цих підстав, так як позивачем не надано суду будь-яких доказів про підстави , набуття нею права власності на спірне домоволодіння , як цього вимагає ст. 328 ЦК України. Тому посилання позивача, як на обгрунтування своїх позовних вимог на ст.ст. 391-393 ЦК України, суд вважає безпідстаними.
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 10, 11, 209 ч.3 , 212-215, 294 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на ½ частину житлового будинку та визнання права власності на будинок - відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через міськрайонний суд шляхом подачі в десятидений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: М.І. Дубенець