ун. № 2-198/11

пр. № 2/2608/2313/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Коваль О.А.

при секретарях - Кошик М.Й, Слободі Л.І., Лазаренко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача.

В процесі розгляду вказаної справи позовні вимоги неодноразово уточнювались позивачем, відповідно до остаточної редакції яких просив:

1. Визнати той юридичний факт, що між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір банківського карткового рахунку від 10.02.2009 року виключно за дебетною схемою, яка передбачала використання дебетної платіжної картки

«Viza Electron НОМЕР_1» тільки в межах залишку коштів, які будуть обліковуватись на відкритому картковому рахунку.

2. Визнати той юридичний факт, що 16.02.2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зробив йому 47 офіційних пропозицій (оферт) про проведення 47 валютообмінної операції з конвертації 450 274,90грн., які обліковувались на його картковому рахунку, на 129 680 Ларі (Ларі/GEL національна валюта Грузії) за курсом обміну валют у відношенні 1 Ларі = 3,4722 грн., а він повно та безумовно прийняв (акцептував) вказану пропозицію (оферт).

3. Визнати 47 офіційних пропозицій (оферт) ПАТ КБ «ПриватБанк» про проведення 47 валютообмінних операцій з конвертації 450 274,90грн., які обліковувалися на його картковому рахунку, на 129 680 Ларі за курсом обміну валют у відношенні 1 Ларі = 3,4722 грн., такими, що не можуть бути відкликані ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки він повністю та безумовно прийняв (акцептував) всі надані банком пропозиції (оферти).

4. Визнати неправомірними та такими, що порушують його права, як споживача фінансових послуг банку, дії ПАТ КБ «ПриватБанк» по відкликанню 16.11.2009 року, зроблений ним ще 16.02.2009 року та повністю і безумовно прийнятих (акцептованих) ним в той же день 47 офіційних пропозицій (оферт) щодо проведення валютообмінних операцій з конвертації 450 274,90грн., які обліковувалися на його картковому рахунку, на 129 680 Ларі за курсом обміну валют у відношенні 1 Ларі = 3,4722 грн.

5. Визнати неправомірними та такими, що порушують його права, як споживача фінансових послуг банку, дії ПАТ КБ «ПриватБанк» по відміні 16.11.2009 року, зроблений ним 16.02.2009 року 47 валютообмінних трансакцій з конвертації 450 274,90грн., які обліковувалися на його картковому рахунку, на 129 680 Ларі за курсом обміну валют у відношенні 1 Ларі = 3,4722 грн.

6. Визнати неправомірними та такими, що порушують його права, як споживача фінансових послуг банку, дії ПАТ КБ «ПриватБанк» по зміні 16.11.2009 року 47 офіційних пропозицій, зроблених ним ще 16.02.2009 року та повністю і безумовно прийнятих (акцептованих) ним в той же день, з конвертації 450 274,90грн. за курсом обміну валют у відношенні 1 Ларі = 3,4722 грн. на нові не прийняті ним, примусові пропозиції банку по обміну валют за іншим курсом у відношенні 1 Ларі = 5,7504 грн.

7. Визнати фінансові послуги ПАТ КБ «ПриватБанк» по кредитуванню відкритого на його ім»я банківського карткового рахунку за дебетною схемою такими, що надані без його дозволу і згоди, та такими, що не передбачені умовами укладеного між ними Договору банківського карткового рахунку від 10.02.2009 року.

8. Визнати кредитні послуги ПАТ КБ «ПриватБанк», які надані без його дозволу та згоди та всупереч укладеного між ними Договору банківського карткового рахунку за дебетовою схемою від 10.02.2009 року, такими, що не створюють для нього, як їх споживача фінансових послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», будь-яких зобов»язань щодо їх виконання і оплати.

9. Розірвати Договір банківського карткового рахунку від 10.02.2009 року, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк».

10. Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошову суму розміром у 11 226 грн., яка залишилась на відкритому на його ім»я, згідно Договору банківського карткового рахунку від 10.02.2009 року, банківському картковому рахунку «Viza Electron НОМЕР_1».

Вимоги обґрунтовує тим, що 10.02.2009 року він з відповідачем уклав Договір банківського карткового рахунку від 10.02.2009 року за дебетною схемою. Після отримання пластикової картки, протягом часу з 10.02.2009 року по 14.02.2009 року ним здійснено 11 прибуткових операцій, якими було поповнено картковий рахунок на суму 461 501, 00 грн. 16.02.2009 року, перебуваючи на території республіки Грузія він здійснив низку валютообмінних операцій по зняттю готівкових коштів у національній валюті Грузії на загальну суму розміром у 129 680 Ларі, курс обміну якої по відношенню до української гривні на день зняття становив 1 Ларі = 3,4722 грн., що загалом склало грошову суму розміром у 450 274,90 грн. Після здійснення вказаних операцій на його картковому рахунку залишилась грошова сума у розмірі 11226 грн.

01.03.2009 року відповідач по телефону повідомив його про видачу 16.02.2009року в банкоматах Грузії 129 680 Ларі по помилковому курсу, оскільки правильним курс був 1 Ларі - 4,4444 грн., а не 3,4722 грн., що призвело до виникнення на його картковому рахунку овердрафту в розмірі 114854 грн. 65 коп., а 16.11.2009 р. відповідач став вказувати, що правильним курсом станом на 16.02.2009року був 5,7504грн. за 1 Ларі, а тому сума овердрафту становить 292270 грн.64 коп.

Таку самовільну зміну курсу та виникнення овердрафту вважає незаконними, оскільки здійснюючи операції 16.02.2009 року в банкоматах Грузії ПАТ КБ «ПриватБанк» зробив йому 47 офіційних пропозицій про проведення валютообмінної операції з конвертації 450 274,90грн. на 129 680 Ларі за курсом 1 Ларі = 3,4722 грн., а він повно та безумовно прийняв їх, а тому зміна вказаного курсу, яка відбулася 27.02.2009 року не може бути підставою для відкликання вже зроблених ним 16.02.2009року та прийнятих 47 офіційних пропозицій щодо проведення валютообмінної операції з конвертації.

Крім того, договору кредитування банківського карткового рахунку або кредитного договору він з відповідачем не укладав, з Умовами та Правилами надання банківських послуг не ознайомлювався, їх не підписував, пам»ятку клієнта не надавали, укладеним з відповідачем договором банківського карткового рахунку від 10.02.2009р. надання будь-яких кредитних коштів не передбачено, а тому овердрафт виникнути не міг.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача також позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Додатково суду пояснив, що представники відповідача у судовому засіданні визнали майже всі факти щодо укладення між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» договіру банківського карткового рахунку від 10.02.2009 року виключно за дебетною схемою, що в дійсості 16.02.2009 року банком було зроблено позивачу 47 офіційних пропозицій про конвертацію гривні на Ларі, а саме за курсом 1 Ларі = 3,4722грн., які повністтю і безумовно були прийняті ним в той же день 16.02.2009р., що тільки 27.02.2009 року було встановлено новий курс гривні по відношенню до Ларі з 3,4722 грн. на 4,4444, а ще пізніше на 5,7504 грн. Надана банком виписка по особовому рахунку позивача є підробленою та сфальсифікованою відповідачем. Ніяких кредитних договорів з позивачем не укладалось, згоди та дозволу на надання таких послуг по кредитуванню позивач не надавав, а тому овердрафт не мав виникнути, його плачувати позивач не має. Вини позивача у винекненні такого несанкціонованого овердрафту не має, як і самого визначення несанкціонованого овердрафту, оскільки, як вказує сам відповідач він виник з вини їх працівника. Овердрафт може бути лише один, тоді як банк вказує на 47 овердрафтів, при його винекненні банк зобов»язаний був забезпечити призупинення розрахунків з використаням картки, чого в дійсності не зробив. Курс Ларі до гривні станом на 16.02.2009р. було змінено банком лише 27.02.2009 року, що є неправомірним. Під час укладання вказаного договору позивачу не надано всієї необхідної інформації по ньому.

Представники відповідача в останнє судове засідання не з»явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, просили розглядати справу буз їх участі. Будучи присутніми в минулому проти позову заперечували, суду пояснили, що внаслідок виникнення технічної помилки у роботі банкоматів було встановлено занижений курс купівлі валюти 1 Ларі = 4,444444 грн. замість дійсного на той час 5,7504 грн. за 1 Ларі, у зв'язку з чим позивачем 16.02.2009 року були проведені конвертації гривні у Ларі за помилковим курсом, а тому системою не було списано з карткового рахунку позивача суми коштів, яка б була б списана в разі здійснення операції за належним курсом. У разі здійснення позивачем безготівкової валютообмінної операції з конвертації гривні на Ларі за належним офіційним курсом, то при недостатності коштів на його картковому рахунку для здійснення операції, він би отримав кількість Ларі, пропорційному курсу обміну, овердрафт, від»ємне значення на рахунку не виникло б. Таким чином, через технічний збій програмного забезпечення позивач незаконно, тобто без достатньо на те правових підстав, отримав збагачення на суму292270 грн.64 коп., яке відповідно до імперативних норм ст.ст. 1212, 1213 ЦК України має повернути незалежно від її в цьому вини. Вказані обставини були предметом дослідження Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська на розгляд якого ПАТ КБ «ПриватБанк» подав позов до ТОВ «Українське фінансове агентство» «Версус», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Відповідно до прийнятого 21.10.2010р. вказаним судом рішення заборгованість у розмірі 292270 грн.64 коп. на картці ОСОБА_3 виникла внаслідок зняття з карткового рахунку коштів понад встановленого платіжного ліміту та прийшов до висновку про стягнення вказаної заборгованості з ОСОБА_3, проте вказане рішення не набрало законної сили, оскільки знаходиться на розгляді апеляційного суду. А тому вважають дії банку правомірними, а доводи позивача безпідставними.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх порушених прав споживача, а саме споживача банківських послуг. Отже, спосіб їх захисту має відповідати нормам відповідно до яких вони підлягають захисту, але визначений позивачем спосіб, а саме визнання певних фактів не відповідає способу захисту прав саме як споживача послуг. Крім того, факти які просить визнати позивач є фактичними обставинами правочину, а саме договіру укладеного між позивачем та відповідачем банківського карткового рахунку, які не можуть бути уточнені, конкретизовані, додатково підтверджені чи роз»ясенні судовим рішенням.

Цивільним кодексом України передбачена можливість в судовому порядку на вимогу однієї чи обох сторін постановити рішення про тлумачення змісту правочину, проте такі вимоги при даному розгляді справи позивачем не заявлялись.

Так, позивач просить визнати той факт, що між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського карткового рахунку від 10.02.2009 року виключно за дебетною схемою, яка передбачала використання дебетної платіжної картки

«Viza Electron НОМЕР_1» тільки в межах залишку коштів, які будуть обліковуватись на відкритому картковому рахунку інші.

У судовому засіданні встановлено та жодною із сторін не заперечувалось, що 10.02.2009 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського карткового рахунку саме за дебетною схемою, видано позивачу відповідну платіжну квартку «Viza Electron НОМЕР_1», на яку в подальшому було внесено суму 461 501, 00 грн.

16.02.2009 року на території республіки Грузія було здійснено 47 валютообмінних операцій по зняттю готівкових коштів, із вказаної вище картки, у національній валюті Грузії на загальну суму 129 680 Ларі, по курсу 1 Ларі = 4,444444 грн., що загалом склало грошову суму розміром у 450 274,90 грн., при цьому залишок на рахунку після проведення позивачем операцій склав 11 226 грн., який у свою чергу утворився внаслідок помилки у роботі процесингованого центру щодо встановлення курсу продажу гривні відносно Ларі, а саме заниження курсу купівлі іноземної валюти та відповідно утворив штучне створене сальдо на рахунку позивача, що підтверджується випискою по собовому рахунку, висновком службового розслідування від 30.04.2009р. по факту виникнення несанкціонованого овердрафу на картках ПриватБанку «миттевва» через курсову різницю по банкоматним операціям у Грузії, розпорядженням голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» від 16.02.2009р. щодо курсу валют на 16.02.2009рік.

Так, розпорядженням голови правляння ПриватБанка Дубілет О.В. від 16.02.2009року щодо встановлення безготівкових комерційних курсів для операцій по пластиковим карткам ПриватБанк, в межах своїх повноважень та згідно діючого законодавства, на 16.02.2009 рік був встановлений курс обміну Ларі на гривню - 4,444444 та навпаки гривні на Ларі - 0,173900 (1 грн. : 0,173900 = 5,75) тоді як, того ж 16.02.2009року валютообмінні операції по зняттю готівкових коштів з картрахунку позивача були зняті в зворотньому курсі, а саме: купівлі Ларі по курсу їх продажу, а не по курсу їх купівлі.

Вказане сталося внаслідок помилки у роботі процесингованого центру щодо встановлення курсу продажу гривні відносно Ларі, оскільки банкомат в Грузії видавав помилкову інформацію по вказаним курсам, про що стало відомо банку після проведення службового розслідування. А тому посилання сторони позивача на зміну банком курсу на 16.02.2009 рік - 27.02.2009 року є необгрунтованими, оскільки мова йде не про зміну курсу 27.02.2009 року, а про з»ясування обставин щодо помилки в програмуванні курсу на той день в банкоматах Грузії при вже встановленому курсі на той день, який банком не змінювався.

Посилання сторони позивача на визнання представниками відповідача обставин щодо зміни вказаних курсів банком 27.02.2009 року тощо, оцінюються судом кретично, оскільки представники банку у судовому засіданні вказували на протилежне, але позивач трактує та виділяє із загального контексту сказаного інше.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого в односторонньою порядку встановлювались у формулярах або інших стандартних формах однією із сторін.

В даному випадку умови визначались Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які були обов'язковими для виконання позивачем. Отже, підписання та заповнення власноруч заяви від 10.02.2009 року є приєднання позивача до договору та ознайомлення з його умовами та правилами.

Так, у цьому ж договорі (заяві) зазначено наступне: «Онайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, прошу відкрити рахунок і надати перераховані нижче послуги» та «Повний перелік оплачуваних банком послуг та умови їх надання й оплати визначається або Правилами, розміщеними на www.privatbank.ua або окремо підписаною угодою між клієнтом і банком», «Я ознайомився і згоден з Умовами та Правил надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт), а також Тарифами банку, які були надені мені для ознайлмлення у письмовому вигляді. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку, а також його місцезнаходження», «Я погоджуюсь, із тим, що ця заява разом із Пам»яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг».

Провівши аналіз всіх умов договіру банківського карткового рахунку укладеного між сторонами 10.02.2009 року вбачається, що ОСОБА_3 був ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, отримав повну інформації про умови кредитування в Приватбанку про що свідчить його особистий підпис на вказаному договорі.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Правління НБУ України від 19.04.2005 року за №137 перед укладенням договору емітент зобов'язаний ознайомити клієнта з умовами одержання платіжної картки, переліком необхідних документів, тарифами на обслуговування та правилами користування платіжною карткою. Ця інформація має бути викладена в доступній формі та розміщуватись у доступному для клієнтів місці, а також надаватися в письмовій або електронній формі клієнтам та їх довіреним особам на їх вимогу.

Тоді як, позивач вказує, що під час підписання вказаного договору не вимагав надати йому відповідну інформацію в письмовій формі.

Позивач також посилається і на те, що при укладені договіру банківського карткового рахунку саме за дебитною схемою, не передбене виконання та дотримання їх сторонами Умов та Правил надання банківських послуг, у зв»язку з тим, що навпроти зірочки в цьому договорі зазначено, що: «пам»ятка клієнта оформлюється і є невід»ємною частиною договору лише у випадках оформлення і видачі картки за кредитною схемою».

Проте, пам»ятка клієнта і Умови та Правила надання банківських послуг є різними поняттями за своєю правовою природою. Видається пам»ятка і є невід»ємною частиною договору лише у випадках оформлення і видачі картки за кредитною схемою, тоді як позивач оформляв за дебетною.

З огляду на вище викладене, покази свідка ОСОБА_6 щодо ненадання її чоловіку в момент укладання вказаного договору пам'ятки клієнта та не ознайомлення його з Умовами та Правилами надання банківських послуг, оцінюються судом критично.

Постановою НБУ України від 19.04.2005р. за № 137 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» визначено поняття терміну овердрафт - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту в разі перевищення суми операції за платіжною карткою залишку коштів на його картковому або встановленого ліміту кредитування.

Умовами та Правилами надання банківських послуг овердрафт передбачений та надається він банком клієнту у випадку перевищення суми операції по платіжнійкартці над сумою залишкових коштів на його картці або встановленому ліміті кредитодавця.

Також ч. 1 ст. 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Крім того, пунктом 3.22 Постанови НБУ № 137 від 19.04.2005 року «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» передбачено, що незалежно від платіжної схеми та типу (виду) платіжних карток на картрахунку може виникати заборгованість держателя платіжної картки перед банком-емітентом, що не була обумовлена договором і не є прогнозованою в розмірі та за часом виникнення. Ця заборгованість може виникати, зокрема, в разі: зміни курсів валют і надходження до клірингу інформації про операцію в іноземній валюті в сумі більшій, ніж та, яку еквайр (платіжна система) попередньо надіслав емітенту в платіжному повідомленні і яку було блоковано на картрахунку клієнта для забезпечення його зобов'язання за здійсненою операцією; виникнення технічних помилок у роботі обладнання емітента, еквайра або процесингового центру; в інших випадках. Емітенти в договорі з клієнтом повинні передбачати порядок і строки погашення такої заборгованості.

Тобто, вказані норми передбачають можливість виникнення заборгованості на картрахунку, незалежно від його платіжної схеми та типу (виду), не обумовлену договором у визначених випадках, серед яких і виникнення технічних помилок у роботі обладнання емітента, еквайра або процесингового центру, що спростовує посилання позивача щодо неможливості виникнення на його картрахунку заборгованості з причин не укладання ним кредитного договору.

Таким чином, помилковий курс, за яким ОСОБА_3 здійснив валютообмінну операцію, а саме: за курсом 4,444444 грн. за 1 Ларі, замість вірного 5,7504грн., який існував на 16.02.2009рік, призвело до штучно утвореного сальдо на картковому рахунку позивача у розмірі 292270 грн. 64 коп. (сума 292270 грн. 64 коп. підтверджується випискою по особовому рахунку).

Посилання позивача на фальсифікацію виписки по особовому рахунку, недоведена та нічим не підтверджена.

Посилання представника позивача на неможливість виникненню більше ніж одного овердрафту також не ґрунтуються на Законі, оскільки таких обмежень не встановлено. А в даному випадку мали місце, оскільки зняття коштів з картрахунку позивача відбувались по невірному курсу, а тому грошей в момент їх зняття вистачало, до з»ясування відповідної помилки в курсах.

Вказане стало також причиною не зупинення банком вказаних операцій, визначених п. 4.7 Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки збій в системі по курсах сприяв виникненню збою в системі блокування операцій.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави засовується незалежно від того, чи безпідставне набуте або збережене майно було результатом поведінки чи набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов»язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

За умовами п. 6.9 Умов і правил надання банківських послуг, у випадку виникнення заборгованості держателя по картрахунку в результаті курсової різниці, технічних помилок в роботі обладнання та в інших випадках, клієнт зобов'язується погасити заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення.

За вирішенням спору щодо стягнення вище вказаної заборгованості з ОСОБА_3, ПриватБанк і звернувся у січні 2010 р. з відповідним позовом до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми можливе у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару, або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи (ст. 8).

Оскільки, таких порушень з боку банку не встановлено, вимоги в цій частині позову також є необгрунтованими.

Вказаний позов заявлений позивачем в порядку ЗУ «Про захист прав споживачів», тому предметом і підставою розгляду є питання надання банком інформації споживачеві щодо умов одержання платіжної картки, тарифів на обслуговування та правилами користування платіжною карткою тощо, оскільки після укладення договору між сторонами виникають вже договірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, наведені сторонами доводи та заперечення з предмету позову, судом не встановленні порушення з боку відповідача прав позивача, як споживача фінансових послуг визначених ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст.634, 1066, 1069,1212,1213 ЦК України, Постановою НБУ № 137 від 19.04.2005 року, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209,212, 213, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Святошинський районний суд м.Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: