Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження в справі

08 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11175/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул.50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі судового засідання Аврамченко С.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності,

представника відповідача - Климової К.І. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного в листі від 26 липня 2012 року № 8357/02-1, -

встановив:

28 серпня 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, (далі - Позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, (далі - Відповідач або ГУПФУ), в якому просив визнати протиправним, як таким, що суперечить змісту і суті положень ч.4 ст.4 Закону № 2464, та скасувати рішення Відповідача, викладене у листі від 26 липня 2012 року № 8357/02-1, яким зобов'язано Позивача нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок в розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожний місяць незалежно від наявності (відсутності) доходу (прибутку) до досягнення пенсійного віку - 60 років.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування - єдиний податок. Вказав, що йому призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на те, що він є пенсіонером за віком, Позивач вважає, що не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зазначив, що усно звертався до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька з метою звільнення від сплати єдиного внеску, проте йому було роз'яснено, що оскільки він не досяг пенсійного віку, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», він зобов'язаний сплачувати єдиний внесок до досягнення 60-річного віку.

В подальшому Позивач звернувся на адресу ГУПФУ з листом, в якому просив роз'яснити, чи має він право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе.

5 серпня 2012 року ОСОБА_3 отримав лист Відповідача за № 8357/02-1, датований 26 липня 2012 року, в якому було зазначено, що до досягнення пенсійного віку він, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, зобов'язаний нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок в розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожний місяць незалежно від наявності (відсутності) доходу (прибутку).

На думку Позивача, у зазначеному листі міститься рішення ГУПФУ про покладення на нього обов'язку по сплаті єдиного внеску, яке є протиправним, суперечить чинному законодавству і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві. Правом змінити предмет позову до початку розгляду справи по суті не скористався, наполягав на тому, що в листі Відповідача викладене рішення, яке підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В судовому засіданні представник Відповідача заявлені позовні вимоги не визнала у повному обсязі, надала письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснила, що обов'язок Позивача сплачувати єдиний внесок передбачений законодавством України. Зазначила, що територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому на обліку як платник єдиного внеску перебуває ОСОБА_3, має право вимагати своєчасної та в повному обсязі сплати єдиного внеску від платника. Розгляд Відповідачем заяви Позивача не спростовує права територіального органу Пенсійного фонду України вимагати від нього сплати єдиного внеску на підставі сформованої вимоги. Сама відповідь Відповідача не несе юридичної підстави для зміни порядку сплати єдиного внеску ОСОБА_3 З огляду на наведене у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження в адміністративній справі слід закрити у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Наведена норма свідчить, що в рамках адміністративного судочинства можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті, вчинені або допущені в публічно-правових відносинах.

Згідно з ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, що передбачено п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обов'язковою ознакою рішення суб'єкта владних повноважень (як нормативно-правового акта, так і правового акта індивідуальної дії), є створення ним юридичних наслідків для особи у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

П.3 ч.1 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» закріплено право платника єдиного внеску безоплатно отримувати від Пенсійного фонду консультації та роз'яснення щодо прав та обов'язків платника єдиного внеску, порядку сплати єдиного внеску.

Судом встановлено, що 2 липня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до ГУПФУ з заявою, в якій, посилаючись на ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», просив надати роз'яснення стосовно того, чи має він право на звільнення від сплати єдиного внеску, (а.с.11).

26 липня 2012 року на звернення ОСОБА_3 Відповідачем надана відповідь - лист за № 8357/02-1, (а.с.12-13).

Проаналізувавши зміст вказаного листа, суд дійшов висновку, що викладена в ньому інформація за своєю правовою природою є роз'ясненням чинного законодавства України, яке регламентує правовідносини, пов'язані зі сплатою єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Це роз'яснення не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для Позивача певні правові наслідки, оскільки відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску тощо.

Обсяг прав та обов'язків Позивача, пов'язаних зі сплатою єдиного внеску, наявність підстав для звільнення його від сплати єдиного внеску визначаються виключно Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Роз'яснення Відповідача не надають платнику єдиного внеску додаткових прав та не здатні покласти на нього додаткові обов'язки, що не передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

П.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги те, що роз'яснення чинного законодавства, викладені в листі Відповідача, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, в розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України між сторонами відсутній публічно-правовий спір, який належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України, а тому провадження в адміністративній справі слід закрити.

Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити Позивачу, що у випадку незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю територіального органу Пенсійного фонду України, в якому він перебуває на обліку як платник єдиного внеску, (зокрема з тими, що полягають у надісланні вимог про сплату боргу з єдиного внеску, у застосуванні штрафних (фінансових) санкцій за ненарахування (несвоєчасне нарахування) або несплату (несвоєчасну) сплату єдиного внеску тощо), він може оскаржити їх в судовому порядку шляхом звернення до суду за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст.157, 160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1. Провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного в листі від 26 липня 2012 року № 8357/02-1 - закрити.

2. Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

3. Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 8 жовтня 2012 року.

4. Ухвала складена у повному обсязі і підписана 12 жовтня 2012 року.

5. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадження або згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

6. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кравченко Т.О.