ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 жовтня 2012 року м. Київ К-10601/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Різонд»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009 року
у справі№ 3/391А
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Різонд»
доДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Господарського суду Львівської області від 30.01.2008 року у справі № 3/391А позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000802321/0 від 23.02.2007 року та № 0000812321/0 від 23.02.2007 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009 року апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову Господарського суду Львівської області від 30.01.2008 року у справі № 3/391А скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а постанову місцевого адміністративного суду залишити в силі. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26.06.2002 року у справі № 2-1374/02 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Вояж»з моменту державної реєстрації.
Постановою Господарського суду Львівської обл. від 20.09.2006 року у справі № 5/2607-12/401 позов ДПІ у Галицькому районі задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 14.08.2003 року, укладений між ТОВ «Вояж»та ТОВ «Різонд»на суму 699 148,00 грн. з моменту його укладення, стягнуто з ТОВ «Вояж»на користь ТОВ «Різонд»699 148,00 грн., а в подальшому із останнього вказані кошти належить стягнути на користь державного бюджету.
Вказані судові рішення набрали законної сили.
Протягом 29.01.2007 року по 02.02.2007 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Різонд»з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Вояж»та ТОВ «Поліпромсервіс»за період з 01.08.2003 року по 01.04.2005 року, за результатами якої складено акт перевірки № 352/23-024/32126990 від 07.02.2007 року.
Перевіркою з'ясовано, що на підставі договору № б/н від 14.08.2003 року, укладеного з ТОВ «Вояж», позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість товару фарб будівельних та спеціальних в асортименті, пінополіурітану, інших матеріалів будівельного призначення згідно представлених накладних на загальну суму 583 800,00 грн. (без ПДВ), чим в порушення вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 170 178,00 грн.
Крім того, сума ПДВ 116 760,00 грн. по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Вояж», включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2003 року, травень 2004 року, вписана в книгу обліку придбання товарів (робіт, послуг), відображена в декларації з ПДВ за вказаний період, внаслідок чого в порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит за наведений період на суму 116 760,00 грн.
На підставі вищевказаного акта перевірки податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000812321/0 від 23.02.2007 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 175 140,00 грн., з яких 116 760,00 грн. за основним платежем та 58 380,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000802321/0 від 23.02.2007 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 255 267,00 грн., з яких 170 178,00 грн. за основним платежем та 85 089,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість»сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Також відповідач в порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав суду жодних доказів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що сама наявність у покупця належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом з відчуження товарів, необхідних відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено безтоварність спірних операцій, а отже видаткові та податкові накладні містять відомості, що не відповідають дійсності, через що не можуть слугувати підставою для віднесення вартості товарів до валових витрат і включення їх до податкового кредиту покупця.
Доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Різонд»відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009 року у справі № 3/391А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Є. Маринчак