ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2012 р. Справа № 2a-1536/12/0970

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду справу за позовом Тисменицької міжрайонної Державної податкової інспекції до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності,-

В С Т А Н О В И В:

07.06.2012 року Тисменицька міжрайонна Державна податкова інспекція звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи- суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності. Позовні вимоги мотивувала тим, що підприємницька діяльність ОСОБА_1 підлягає припиненню згідно ч.2 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», як такої, що не подавала протягом року органам державної податкової служби документів фінансової звітності у відповідності до закону.

Згідно п.3 ч.1 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України ухвалою суду від 08.06.2012 року в адміністративній справі за вищевказаним позовом відкрито скорочене провадження. Копія ухвали суду від 08.06.2012 року направлена відповідачу за місцем її реєстрації як підприємця відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та отримана ОСОБА_1 14.06.2012 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (а.с.11). У встановлений ч.3 ст.183-2 КАС України строк правом на подання заперечення проти позову відповідач не скористалася.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно п.20.1.12 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України (далі-ПКУ) органам державної податкової служби надано право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 01.09.2005 року, номер запису про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 20009961398 (а.с.6).

Згідно копії довідки від 07.09.2005р. № 1448 відповідач перебуває на обліку в Тисменицькій міжрайонній Державній податковій інспекції з 07.09.2005 року за № 2526, як платник податків (а.с.7).

Відповідно до ст.15 ПКУ платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п.п.16.1.2, п.п.16.1.3 ст. 16 ПКУ платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до змісту п.49.2. ст.49 ПКУ платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки Тисменицької міжрайонної Державної податкової інспекції відповідач з вересня 2008 року не подає до податкового органу декларацій та документів податкової звітності, заборгованість за платежами до бюджету станом на 16.05.2012р. відсутня (а.с.8).

У відповідності з вимогами ст. 49 Господарського кодексу України (далі-ГКУ) підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно з частиною першою ст. 216 ГКУ учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГКУ підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГКУ передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі ст. 239 ГКУ до таких санкцій, зокрема, віднесено скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання.

Пунктом 1 ст. 247 ГКУ передбачено, що у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що однією з підстав для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Підпунктом 67.2 ст.67 ПКУ передбачено право органів державної податкової служби в установленому законом порядку звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців.

З огляду на викладене, та враховуючи, що відповідач не подавав податкових звітностей до податкового органу з вересня 2008 року, що підтверджується довідкою Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби № 16/170 від 16.05.2012 року, тобто не звітується до податкового органу більше року, та відсутність у відповідача податкового боргу, вимога позивача щодо припинення підприємницької діяльності відповідача є підставною та підлягає до задоволення.

Крім того, в силу п.8 ч.1 ст.256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ч.2 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", п.п.16.1.2, п.п.16.1.3, п.20.1.12 п.20.1 ст.20, п.49.2. ст.49, п.67.2 ст.67 ПКУ, ст.ст.49, 59, 216, 218, 238, 239, п.1 ст.247 ГКУ, керуючись ст.ст.11, 71, 86, 94, 162, 183-2, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний (обліковий) номер платника податків НОМЕР_1).

Постанову суду звернути до негайного виконання.

Згідно ч.1 ст.49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" копію постанови направити державному реєстратору Тисменицької районної державної адміністрації.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови сторонами або іншою особою, яка брала участь у справі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя: /підпис/ Микитин Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 27.06.2012 року.