ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
04 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4192/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по єдиному податку в сумі 1251,17 грн., яка у встановлений законом строк не сплачена, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте надав заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу в письмовому проваджені без участі представника.
Відповідача в судові засідання, призначені на 27.09.2012 року та на 04.10.2012 року не з'явився. На адресу суду повернувся конверт з судовою кореспонденцією з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.19, 29).
Згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, враховуючи неприбуття без поважних причин відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради 30.11.2010 року, та з 20.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткуванні, що підтверджується заявою про застосування спрощеної системи оподаткуваня №692 від 20.01.2012 року ( а.с.11).
Судом встановлено, що на момент винесення рішення по справі за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 1251,17 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податку (а.с.13-14). та податковою вимогою форми "Ф" № 311 від 23.04.201 р. (а.с.9).
Вказана податкова вимога направлялась боржнику за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Зазначена податкова вимога залишилась без виконання. Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного її погашення відповідачем.
Відповідно до п.14.1.175., ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно із Законом України "Про державну податкову службу в Україні" контроль за повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством здійснюють органи державної податкової служби.
Крім цього, відповідно до п. 20.1.18 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби є органами стягнення та уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень. Відповідно п.20.1.18. с. 20 Податкового кодексу України ДПІ має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Таким чином, ДПІ має право звертатись до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Згідно підрозділу 8, розділу ХХ Податкового кодексу України "Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку" з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва застосовується Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами; далі Указ № 727).
Оподаткування єдиним податком за своєю суттю є спрощеним порядком оподаткування, оскільки він встановлюється у вигляді платежу, який не залежить від розміру доходів платника такого податку, за фіксованою ставкою відповідно до рішення місцевої ради. Обрання такої системи оподаткування є правом фізичної особи-підприємця. Таким чином, платник податків, надаючи до органу податкової служби заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, погоджується на сплату єдиного податку щомісяця у розмірі, встановленому місцевою радою. Тобто, сума єдиного податку є узгодженою з моменту видачі такому платнику податків свідоцтва про сплату єдиного податку і у подальшому узгодження щомісяця не потребує. За таких обставин, сума єдиного податку узгоджена відповідачем з моменту отримання ним свідоцтва про сплату єдиного податку.
Згідно поданої заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, відповідач перейшов на спрощену систему оподаткування про що, відповідно до пункту 4 Указу йому видано свідоцтво про право сплати єдиного податку серії І № 284567 ( а.с. 10).
Відповідно до пункту 2 Указу ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Згідно частини 2 Указу суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідач є платником податку на прибуток.
Відповідно до п.16.4. ст.16 зазначеного Закону податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітний квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Відповідно до п. 5.4.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( в редакції, чинній на момент виникнення податкового боргу) (далі -Закон) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п. 5.3.1. ст. 5 Закону у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону в разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Згідно з п. 3.1.1. ст. 3 Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов'язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості відповідача по сплаті єдиного податку у сумі 1251,17 грн. підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1) до Державного бюджету України податковий борг в сумі 1251 (одна тисяча двісті п'ятдесят одна) грн.17 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна