УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„09" жовтня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:
головуючого-судді Шкріб ляка Ю.Д.,
суддів Ткачук Н.В., Шайди С .М. ,
з участю прокурора Вирсти Т.П.,
потерпілої ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши 9 жовтня 2007 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора Чепіля Ю.Д., який брав участь в розгляді справи, на вирок Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2007 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця с. Гуменці Кам"янець-Подільського району Хмельницької області, судимого 19 травня 2003р. Кам"янець-Подільського районного суду Хмельницької області за ст. 185 ч.ч. 2, 3 Кримінального Кодексу України (далі КК України) на три роки позбавлення волі і, із застосуванням ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, громадянина України, визнано винуватим і засуджено за ст. 152 ч.1 КК України на три роки позбавлення волі; за ст. 15, 152 ч.2 КК України на п'ять років позбавлення волі; за ст. 152 ч.2 КК України на сім років позбавлення волі; за ст. 153 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі; за ст. 185 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі; за ст. 186 ч.2 КК України на п'ять років позбавлення волі; за ст. 187 ч.1 КК України на три роки позбавлення волі; за ст. 187 ч.2 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 357 ч.3 КК України на два роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання ОСОБА_2 шляхом часткового складання призначених покарань - вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишено раніше обраний - тримання під вартою, а початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з 26 січня 2006р., тобто з часу його затримання.
Справа № 11-405/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Попович С. С.
Категорія ст. 152 ч.2, 153 ч.2, Доповідач: Шкрібляк Ю.Д.
185 ч.3, 186 ч.2, 187 ч.2, 357 ч.3 КК України
Згідно вироку ОСОБА_2 засуджений за те, що він в період з 4 червня по 18 грудня 2005 року на території Івано-Франківської міської ради та с. Чукалівка Тисменицького району вчинив: крадіжку чужого майна повторно, поєднану з проникненням в приміщення; зґвалтування із застосуванням фізичного насильства; розбійний напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров"я особи, яка зазнала нападу; зґвалтування із застосуванням фізичного насильства, вчинене повторно; розбійний напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров"я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій; замах на зґвалтування із застосуванням фізичного насильства, вчинений повторно; задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, вчинене особою, що раніше вчинила злочин, передбачений ст. 152 КК України; відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, а також незаконне заволодіння паспортом.
В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, покликається на неправильність вироку із-за застосування кримінального закону, який не підлягав застосуванню.
Крім цього, неоспорюючи доведеності вини та фактичних обставин справи, покликається на м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання.
Просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому більш суворе покарання без інкримінування йому злочинів, передбачених ст. ст. 152 ч.1, 187 ч.1 КК України, які зайво вмінені.
Інші учасники судового розгляду апеляцій на вирок не подали.
Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Вирсти Т.П. та потерпілої ОСОБА_1, які підтримали подану прокурором апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_2, який заперечив апеляцію, вважає вирок законним, а призначене йому покарання - справедливим, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Оскільки в апеляції не оспорюються доведеність вини та фактичні обставини справи, то апеляційним судом, відповідно до положень ст. 365 ч.1 Кримінально-процесуального Кодексу України (далі КПК України), вони не перевірялися.
Як вбачається з постанови про пред'явлення звинувачення (т. 2, а.с. 283) та обвинувального висновку (т.2, а.с. 343) ОСОБА_2 19 червня 2005 року вчинив зґвалтування потерпілої ОСОБА_3, із застосуванням фізичного насильства, а також щодо неї розбійний напад, поєднаний із насильством, небезпечним для її життя.
Такі дії ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковано за ст. ст. 152 ч.1, 187 ч.1 КК України.
Із вищезазначених процесуальних документів вбачається, що ОСОБА_2 17 липня 2007р., продовжуючи свою злочинну діяльність, вчинив аналогічні злочини щодо потерпілої ОСОБА_4, а саме зґвалтував її, із застосуванням насильства, та вчинив розбійний напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров"я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.
Такі дії ОСОБА_2, а також подальші епізоди, пов'язані із зґвалтуванням і розбоєм осіб, орган досудового слідства правильно кваліфікував за ст. ст. 152 ч.2 та 187 ч.2 КК України.
Відповідно до положень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 27 березня 1992 року „Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини", а також відповідно до положень п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 25 грудня 1992 року „Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності", якщо особа, яка раніше вчинила злочини, а саме зґвалтування та розбій і, не залежно чи вона була засуджена за них, і знову вчинила такі злочини, то такі дії слід кваліфікувати за ст. ст. 152 ч, 2, 187 ч.2 КК України і додаткової кваліфікації за ст. ст. 152 ч.1, 187 ч.1 КК України не потребує.
Таким чином, орган досудового слідства і суд помилково кваліфікували дії ОСОБА_2 по епізоду зґвалтування та розбійного нападу щодо потерпілої ОСОБА_3 за ст. ст. 152 ч.1 та 187 ч.1 КК України.
У зв'язку з цим, неправомірні дії ОСОБА_2 за ст. ст. 152 ч.1, 187 ч.1 КК України слід із вироку виключити, як кваліфіковані зайво.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 суд першої інстанції, врахував, відповідно до положень ст. 65 та ст. 66 КК України, як ступінь тяжкості вчинених злочинів та дані про його особу, а також обставини, що пом'якшують покарання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до положень ст. 70 ч.ч. 1, 2 КК України, визначив ОСОБА_2 покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є достатнім і справедливим за вчинені ним злочини.
Твердження прокурора в апеляції про м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання, є необгрунтованими.
За таких обставин, апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення.
Інших апеляційних підстав для зміни чи скасування вироку немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора Чепіля Ю.Д., який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, - задовольнити частково.
Вирок Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2007 року щодо ОСОБА_2 змінити.
Виключити із вироку засудження ОСОБА_2 за ст. ст. 152 ч.1, 187 ч.1 КК України, залишивши покарання визначене йому судом першої інстанції на підставі ст. 70 КК України - без зміни.
В решті вирок залишити без зміни.