справа № 22-933 2006 г.                                   Головуючий у 1 інстанції Мирошниченко Ю. М.

Категорія 31                                                        Доповідач: Власенко Л. І.

Ухвала

Іменем України

26 вересня 2006 року Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого: Дяченка В.М.

Суддів: Кочегарової Л.М., Власенко Л.І.

при секретарі: Стрілецькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу по апеляції Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування (далі ВАТ „МЗВМ") на заочне рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 29 червня 2006 р., за позовом ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку.

Встановила:

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 29 червня 2006 року у задоволенні позову про стягнення заборгованості в розмірі 1265, 87 грн. -відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить зазначене рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.

Апелянт вважає за необхідне стягнути з відповідачів заборгованість за проживання у гуртожитку за п'ять ліжко-місць, а не за три, як зазначено в рішенні суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Майську А. В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права і прийшов до обгрунтованого висновку про те, що заборгованості за проживання у гуртожитку відповідачі не мають, що сплату за проживання в гуртожитку необхідно розраховувати за три ліжко-місць, а не за п'ять, як вважає позивач.

Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що адміністрацією ВАТ „МЗВМ" ОСОБА_1, було надано місце у гуртожитку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, у якому вона проживала з чоловіком ОСОБА_2 та неповнолітньою

донькою з 1995 року по 1 вересня 2004 року в двох кімнатах під номером НОМЕР_2 розрахованих на п'ять ліжко-місць.

В трудових відносинах відповідачі з позивачем не знаходились.

Гуртожиток АДРЕСА_1 є гуртожитком для проживання одиноких громадян, так як дозволу на виділення приміщень для відокремленого проживання сімей будь - кому з мешканців гуртожитку та відповідачам, відповідні органи місцевого самоврядування не надавали. Тому на відповідачів поширюються вимоги п. 38 положення щодо плати за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках.

Згідно з наказом директора підприємства НОМЕР_1, для осіб, що не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, які входять до сфери корпоративного управління ВАТ „Азовмаш" плата за проживання у гуртожитку стягується у розмірі 87,56 грн., за одне ліжко-місце в місяць.

Розмір такої плати відповідно до вимог постанови КМ України від 25 грудня 1996 року № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевих рад щодо регулювання цін(тарифів) та розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від ЗО грудня 2003 року № 813 „Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг" погоджено з виконкомом Маріупольської міської ради, який ухвалив відповідне рішення за № 224 від 19 травня 2004 року.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що на відповідачів поширюється п.1 .2 наказу ВАТ „МЗТМ" від 1 березня 2004 року № 54. згідно з яким для громадян які не знаходяться в трудових відносинах з підприємством, розмір плати ліжко-місце складає 87 грн.57 коп.

Як вбачається із особистого розрахунку сплати за проживання у гуртожитку відповідачів, на 1 вересня 2004 року, коли був закритий особистий розрахунок, заборгованість складала 1265грн. 87коп., з урахуванням у п'ять ліжко-місць. Однак представник позивача підтвердив у судовому засіданні апеляційного суду, що з урахуванням трьох ліжко-місць заборгованості за квартирну плату відповідачі не мають.

Посилання апелянта на те, що відповідачі займаючи п'ять ліжко-місць зобов'язані сплачувати їх, є безпідставними, оскільки в кімнату НОМЕР_2 вони були вселені позивачем і цей факт їм не оспорюється.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування чи змін не має.

Керуючись ст. ст. 303 304,307,309,313,317 ЦПК України колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування" -відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 29 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.