Справа № 11-231\2008                  Головуючий у 1 інстанції Куровський Ю.В.

Категорія ч. 2 ст. 121 КК              Доповідач Борисенко І.П.

 

УХВАЛА

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

03 червня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

 

головуючого - судді              Борисенка І.П.

суддів -                                    Шахової О.Г., Григор'євої В.Ф.

з участю прокурора -             Гапеєвої Н.П.

при секретарі -                        Носко Л.А.

засудженого -                         ОСОБА_1

представника потерпілого - ОСОБА_2

 

розглянула у вікритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та державного обвинувача помічника Ніжинського міжрайонного прокурора Мазун О.А. на вирок Ніжинського міськрайонного суду  від 10 січня 2008 року.

 

Цим вироком                                                

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин Російської Федерації, українець, не одружений, з середньою освітою, не працюючий, невійськовозобов'язаний, раніше засуджений вироком Деснянського райсуду м. Чернігова 06.12.2004 року за ст. 121 ч.1 КК України до 2-х років 6 місяців позбавлення волі, 15.09.2006 року умовно-достроково звільнений на 9 місяців 23 дні,

 

         засуджений за  ст. 121 ч. 2 КК України до 8 років позбавлення волі.

 

           Строк відбування покарання відраховується з 07.08.2007 року, часу затримання.

            Міру запобіжного заходу залишено попередню - тримання під вартою.

 

            В задоволення позовних вимог прокурора стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ніжинської районної лікарні 1391 грн. 45 коп. за лікування потерпілого.

          

          Питання речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

 

         ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 02 серпня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3  прибули із м. Чернігова в с. Леонідівку до свого батька  ОСОБА_4. в цей день вони втрьох вживали спиртні напої. Під час вживання яких між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виникла сварка в ході якої підсудний наніс потерпілому ОСОБА_4 декілька ударів кулаком в обличчя, після чого потерпілий пішов у спальню, де ліг на ліжко. Через деякий час ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжили вживати спиртні напої. Ввечері ОСОБА_1 почав шукати свої окуляри і знайшовши їх під подушкою на якій лежав батько, вчинив з ним сварку в ході якої наніс ОСОБА_4 декілька ударів кулаком в область голови та взявши пасок почав здушувати ним батька  за шию, до часу коли в того не почервоніло обличчя та не пішли хрипи з горла із-за відсутності повітря. Коли ОСОБА_3 заступився за батька, то підсудний наніс йому декілька ударів кулаком в обличчя. Після цього все закінчилось.

           

         В апеляціях:

 

         Державний обвинувач помічник Ніжинського міжрайонного прокурора вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи та дав вірну юридичну оцінку діям засудженого ОСОБА_1, разом з тим він не погоджується з тим, що засуджений щиро розкаявся, тому що ОСОБА_1 вину визнав частково та пояснив, що дійсно наносив батьку тілесні ушкодження при обставинах, зазначених в обвинувальному висновку, але при цьому не душив його. Тому помічник прокурора просить вирок Ніжинського міськрайонного суду змінити, виключити пом'якшуючу обставину - щире каяття, а в іншій частині вирок залишити без змін.

 

            Засуджений ОСОБА_1 не погоджується з вироком суду. Наголошує, що коли він знаходився  в Ніжинському РОВД з 4 по 7 серпня до нього постійно застосовувався  моральний та психологічний тиск, з погрозою фізичного насильства з боку працівників міліції. Вважає, що невістка разом зі слідчим Кучерявець Н.  скористалися тим, що батько ОСОБА_4 глухий і погано бачить, підсунули йому сфабриковані ним же покази, які потерпілий і підписав. Також зробили все, щоб ОСОБА_4 не був присутній у судовому засіданні. Просить, суд звернути увагу на те, що його брат ОСОБА_3 з'явився в судове засідання у нетверезому стані і тому постійно плутався в показах. Також апелянт не годен з висновком судово-медичної експертизи. Вважає, що експерт провів її без ознайомлення з історією хвороби потерпілого ОСОБА_4 Звертає увагу суду на стан свого здоров'я. Наголошує на тому, що з дитинства страждає на гіпертонію, має поганий зір, а з 1999 року хворіє на туберкульоз легень, а тому просив призначити незалежного судмедексперта, переглянути його справу та винести справедливе рішення.             

        

            Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення апеляції прокурора та часткове задоволення апеляції засудженого і перекваліфікацію його дій з ч. 2 на ч. 1 ст. 121 КК України та залишення засудженому міри покарання призначеної судом першої інстанції, міркування засудженого ОСОБА_1, який просив його апеляцію задовольнити, перекваліфікувати його дії на іншу статтю та застосувати до нього вимоги ст. 69 КК України, представника потерпілого про залишення вироку суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляції.

 

         Під час проведення по справі часткового судового слідства встановлена неправильна кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, має місце тоді, коли його заподіяння здійснювалося у певний спосіб - супроводжувалось особливим фізичним чи моральним стражданням або особливим (нестерпним) болем для потерпілого, а як видно з матеріалі справи, удушення шиї потерпілого було одноразове, тривало короткий проміжок часу і було припинено самим засудженим.  

 

         Згідно акту № 492 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 29.08.2007 року (а.с. 30-33) у засудженого ОСОБА_1 має місце диссоціальний розлад особистості, який в період інкримінованого йому діяння не позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом останній міг вірно сприймати обставини, які мають значення для справи та давати про них правильні показання і йому не показане застосування примусових заходів медичного характеру. Відповідно до описової частини даного висновку ОСОБА_1 виявляє байдуже, черстве відношення до почуттів інших людей, схильний до егоцентричного вигороджування себе в несприятливій обстановці, пам'ять на події минулого грубо не страждає, заперечую про те, що душив батька, хоча свою провину, з його слів, на суді у пред'явленому обвинуваченні планував визнавати повністю.  

        

Твердженню засудженого ОСОБА_1 про дачу ним визнавальних показань під впливом незаконних методів - фізичного насильства та психічного тиску з боку працівників міліції, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочину, колегія суддів приходить до висновку, що такі твердження є безпідставними, з тих підстав, що при проведенні часткового судового слідства, судом було дане відповідне судове доручення, а прокуратурою району була проведена перевірка і по результатам даної перевірки 17 травня 2008 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області міліції Кучерявця М.О. та Реки М.Г. у зв'язку з відсутністю події злочину.

 

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 09.08.2007 року ( а.с. 46-47), який був проведений за участю понятих, засуджений ОСОБА_1 пояснив та показав на місці пригоди яким чином та чим він наносив удари потерпілому і зазначив, що після побиття свого батька він взяв брючний ремінь та здушував шию останньому. Даний ремінь був вилучений під час проведення даної слідчої дії.

 

Будучи допитаним в ході досудового слідства в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с. 61-62, 68-69, 73), а послідуючому будучи допитаним в якості обвинуваченого в присутності захисника (а.с.85-86) вину свою в інкримінованому йому діянні визнав повністю та логічно і послідовно розповідав про обставини скоєного ним злочину і ці пояснення узгоджуються з іншими доказами по справі. 

 

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 330 від 17.10.2007 року (а.с. 23-26) у потерпілого ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді різаних ран обох очей, обширної гематоми обличчя і шиї, садна обличчя, крововиливів обличчя, тулуба та кінцівок, закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, закритого перелому кісток носа. Також мала місце механічна асфіксія від стискання органів шиї тупим твердим предметом з обмеженою поверхнею, можливо ременем, про що свідчить наявність у потерпілого странгуляційної борозни і обширної смугоподібної гематоми на шиї, синюшність та одутлість обличчя, різке повнокров'я судин склер з наявністю дрібних поодиноких крововиливів. Механічна асфіксія відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, всі останні тілесні ушкодження - легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

 

За таких обставин, твердження засудженого про невідповідність висновків судово-медичної експертизи стосовно тяжкості спричинених потерпілому ОСОБА_4. тяжких тілесних ушкоджень, не знайшли свого підтвердження, так як засуджений був ознайомлений з проведеною експертизою, жодних зауважень та заяв з приводу експертизи не заявляв, тобто фактично був згоден з її висновками. При ознайомленні з усіма матеріалами кримінальної справи, засуджений ОСОБА_1 з участю захисника також не заявляв жодних зауважень з приводу проведеної експертизи.

 

Щире каяття має бути добровільним і повинно базуватися на внутрішньому переконанні особи. Також щире каяття засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, визнання вини і готовність підлягати кримінальній відповідальності. Визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину.

 

Як видно з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 в суді першої інстанції та в апеляційній інстанції вину свою у скоєному визнавав частково, а тому за таких обставин, у нього відсутня обставина, яка пом'якшує покарання - „щире каяття” і за таких підстав апеляція прокурора в цій частині підлягає задоволенню, а дана обставина виключенню з вироку.

  

         З урахуванням зменшення обсягу обвинувачення, конкретних обставин справи та особи засудженого, який раніше був судимий за скоєння аналогічного злочину, який він скоїв із застосуванням брючного ременя, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та вважає за можливе пом'якшити призначене судом покарання в межах строку, передбаченого санкцією даної статті, тобто до шести років позбавлення волі. 

              

                      Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів -

 

ухвалила:

 

         Апеляцію помічника Ніжинського міжрайонного прокурора Мазуна О.А. та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

         Виключити з вироку суду посилання на обставину, яка пом'якшує покарання засудженого ОСОБА_1 „щире каяття”.

 

         Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.

 

         Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому за цією статтею покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.

 

         В решті цей вирок щодо  ОСОБА_1 залишити без змін.       

 

с у д д і :

Борисенко І.П.                                 Шахова О.Г.                           Григор'єва В.Ф.