Справа № 22-ц-829 / 2008 р.                                            Головуючий у 1-ій інстанції Школа М.Г.

 Категорія          30                                                                 Суддя-доповідач Гагін М.В.

 

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

 

15 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

 

головуючого - Шевченка В.А.

суддів -  Гагіна М.В., Білецького О.М.

з участю секретаря судового засідання -  Кияненко Н.М.

та осіб, які беруть участь у справі - представника позивача ОСОБА_4.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду  Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

 

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 15 травня 2008 року

 

у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, Український національний фонд «Взаєморозуміння і примирення»

 

про стягнення компенсаційних виплат та моральної шкоди,-

 

в с т а н о в и л а :

 

Рішенням від 15 травня 2008 року Кролевецького районного суду Сумської області відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду через невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Зазначає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні її позову, не прийнявши при цьому до уваги докази, які надала позивач на підтвердження своїх вимог.

 

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах  доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне  її відхилити.

 

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

 

Судом встановлено, що ОСОБА_6. звернувся як колишня жертва нацизму, яка під час Другої світової війни перебувала на примусових роботах у сільському господарстві, до УНФ «Взаєморозуміння та примирення» для отримання виплати за рахунок коштів німецького Федерального Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє». 24 вересня 2002 року він отримав першу частину виплати - 65% від загальної суми, що підлягала сплаті, що складала 498,51 євро (а.с. 71).

Після смерті ОСОБА_6. (ІНФОРМАЦІЯ_1року) до Фонду із заявою - анкетою щодо отримання другої частини виплати звернулася донька померлого - ОСОБА_2В даній анкеті вона вказала двох спадкоємців і додала до анкети доручення від ОСОБА_3. (іншої доньки ОСОБА_6.) на отримання зазначених коштів. 23 травня 2006 року ОСОБА_2 отримала другу частину виплати в розмірі 97,5 євро та 320,93 євро (35% від загальної суми, що підлягала сплаті).

З листа УНФ «Взаєморозуміння та примирення» (а.с. 67-69) вбачається, що ОСОБА_1., яка була дружиною померлого ОСОБА_6., не зверталася до Фонду із заявою для отримання виплати, як правонаступник померлої жертви нацизму.

 

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що судом не встановлено факт взяття відповідачами на себе обов'язку оформлення документів для отримання ОСОБА_1. компенсаційної виплати, а тому діями ОСОБА_2. та ОСОБА_3. при отриманні ними компенсаційних виплат не заподіяно позивачі ні майнової, ні моральної шкоди.

 

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду щодо підстав відмови в задоволенні позову.

 

Відповідно до загальних умов цивільно - правової відповідальності, ст. ст. 1166, 1167 ЦК України та вимог ст. 60 ЦПК України позивач повинен довести розмір заподіяної шкоди та причинний зв'язок між діями відповідача та заподіяною шкодою, а відповідач у свою чергу, має довести відсутність вини та протиправної поведінки.

 

Тому предметом доведення в даній справі повинні бути факти неправомірних дій відповідачів при поданні заяви - анкети на отримання компенсаційних виплат, наявність заподіяної шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями відповідачів та заподіянням шкоди.

 

Позивачем у порушення вимог ст. ст. 10, 57-60 ЦПК України належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона надала доручення відповідачам на вчинення будь - яких дій стосовно отримання спірних виплат не надано.

 

Отже, у місцевого суду були відсутні законні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідачів майнової та моральної шкоди.

 

Крім того, параграфи 13,14 Закону ФРН «Про створення Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє», який регулював питання, пов'язані з виплатами коштів жертвам націонал - соціалізму, встановлювали обов'язок особливих правонаступників особисто звертатися із заявою про надання виплат. Тому позивач повинна була самостійно та безпосередньо звернутися до Сумського відділення Фонду для оформлення права на отримання зазначених виплат.

 

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, то у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

 

Керуючись ст.ст.  304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів ,-

 

у х в а л и л а :

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

 

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 15 травня 2008 року залишити без змін.

 

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

 

 

 

 

Головуючий:

 

Судді: