У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Фединяка В.Д., Шалаути Г.І.

секретаря Балагури М.О.

з участю: апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 09 липня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Косівського районного суду від 09 липня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності - відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що жодних доказів, які б спростовували його вимоги про визнання права власності на 1/3 домоволодіння АДРЕСА_1, ОСОБА_4 в суді першої інстанції не надала.

Крім того, на думку ОСОБА_1, справа розглянута неповноважним судом, оскільки йому нічого не було відомо про вирішення відводу суддям, який заявляла ОСОБА_4.

З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_4, діючи в своїх та ОСОБА_3 інтересах, до суду не з'явилася, за дорученням ОСОБА_3 подала письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 та його представника, перевіривши матеріали справи та заперечення зі сторони відповідача, колегія суддів _______________________________________________________________________________

Справа №2/0910/456/2012 Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І.

Провадження № 22ц/0990/1564/2012 Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Категорія 5

приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що як і позивачем, так і суддями в справі було заявлено відводи та самовідводи. Згідно ухвали Верховинського районного суду від 26.01.2012 року у зв'язку з неможливістю утворення нового складу суду для розгляду справи, відповідно до п.3 ч.1 ст. 116 ЦПК України справу було передано до найбільш територіально наближеного до цього суду - Косівського районного суду. Ухвалою цього ж суду від 07.03.2012 року у справі відкрито провадження та призначено попереднє судове засідання.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_4 дійсно подавала заяву про відвід суддям Косівського районного суду (а.с. 79).

Відповідно до ст. 24 ЦПК України у разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі. Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.

Судом встановлено, що під час розгляду справи судом 25.06.2012 року , в судовому засіданні ОСОБА_4 подану нею ж заяву про відвід не підтримала, не заперечувала проти розгляду справи Косівським районним судом, зокрема суддею Гордієм В.І., що підтверджується аудіозаписом судового засідання, який міститься в матеріалах справи.

Отже доводи ОСОБА_1 про порушення судом процедурного порядку вирішення питання про відвід, як на підставу для скасування рішення, не заслуговують на увагу. Крім цього питання відводу порушувалося не самим ОСОБА_1, а протилежною стороною, а отже і не зачіпало його прав.

Не заслуговують також на увагу і посилання апелянта, на відсутність у ОСОБА_4 доказів, які б спростовували його позовні вимоги про визнання права власності.

Відповідно до ч.1 ст.60, ч.3 ст.61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, будь яких доказів ( з огляду на їх допустимість - вимоги ч.2 ст. 59 ЦПК України) на обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 не представив.

Більше того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що народився у 1965 році. Спірне домоволодіння батьки розпочали будівництвом у 1961 році і завершили у 1970, коли йому ( позивачу) було 5 років. Не заперечує того, що будучи малолітнім, він не міг брати участь у будівництві.

Що ж стосується факту перебудови домоволодіння у 1986 році, на якому наполягає позивач, то будь яких документи з цього приводу, як то рішення сільської ради, проектно-технічна документація, документи на придбання будівельних матеріалів відсутні.

З слів самого позивача, якщо такі документи і були, то оформлялися вони на ім'я батька - ОСОБА_6, який був забудівником та власником спірного житлового будинку. За життя батьків він не заявляв про будь-які права на частку у їхньому майні.

Не заявлялися позивачем такі вимоги і при вирішенні його з ОСОБА_3 спору у 2009 році, коли судовим рішенням проведено реальний розподіл домоволодіння АДРЕСА_1, та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні її часткою спадкового майна.

Зважаючи на відсутність будь-яких об'єктивних доказів стосовно заявлених ОСОБА_1 вимог, суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 09 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.Д. Фединяк

Г.І. Шалаута