ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
07 листопада 2006 р. |
№ 9-28/155-06-4102 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Одеса (далі -обласне відділення Фонду)
на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.07.2006 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006
зі справи № 9-28/155-06-4102
за позовом обласного відділення Фонду
до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Одеса (далі -СПД ОСОБА_1)
за участю прокуратури м. Одеси, м. Одеса
про визнання необґрунтованим висновку експерта,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -товариство з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк”, м. Одеса.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2006 (суддя Бакланова Н.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 (колегія суддів у складі: Пироговський В.Т. -головуючий, судді Картере В.І. і Жеков В.І.), провадження в даній справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України обласне відділення Фонду просить оскаржувані ухвалу та постанову з даної справи скасувати і передати справу на новий розгляд. Скаргу мотивовано порушенням попередніми судовими інстанціями норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 заперечує проти доводів скаржника та зазначає про обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін, третьої особи та прокуратури в судове засідання не з'явилися.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у прийнятті оскаржуваних судових рішень встановлено, що:
- ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2005 зі справи № 9/121-05-2868 за позовом ТОВ “Фінростбанк” до обласного відділення Фонду було призначено судово-економічну експертизу, - з огляду на характер позовних вимог та необхідність дослідження наявності або відсутності підстав обґрунтованості суми позову;
- 11.04.2006 експертом СПД ОСОБА_1 було складено висновок експерта, який, на думку обласного відділення Фонду, не відповідає обставинам справи та чинному законодавству, є неповним і необґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 ГПК України (з урахуванням приписів статті 5 цього Кодексу) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, у спорах про визнання недійсними актів державних та інших органів, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій, з підстав, зазначених у законодавстві.
У пункті 1 і підпункті 6.2.5 пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” зазначено, зокрема, таке:
- нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані;
- господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів органів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер.
Що ж до судової експертизи, то вона згідно із статтею 1 Закону України “Про судову експертизу” є дослідженням експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Відтак висновок судового експерта не має обов'язкового характеру, в тому числі для суду, і не породжує обов'язків для позивача. До того ж суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, будучи фізичною особою, не може вважатися “державним чи іншим органом” у розумінні статті 12 ГПК України. У зв'язку з наведеним оспорюваний висновок експерта не підпадає під ознаки акта державного чи іншого органу, про який ідеться в зазначеній процесуальній нормі.
Таким чином, попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про необхідність припинення провадження в даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 названого Кодексу.
Підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Одеської області від 10.07.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 зі справи № 9-28/155-06-4102 залишити без змін, а касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов