ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 р. | № 12/128/06 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Ніка Пласт”, м. Одеса (далі –ПП ВКФ “Ніка Пласт”)
на рішення господарського суду Миколаївської області від 31.05.2006 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006
зі справи № 12/128/06
за позовом ПП ВКФ “Ніка Пласт”
до закритого акціонерного товариства “Кривоозерська харчосмакова фабрика”, смт Криве Озеро Миколаївської області (далі –ЗАТ “Кривоозерська харчосмакова фабрика”)
про стягнення 6 992, 12 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення 6 992, 12 грн. заборгованості за поставлений товар.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.05.2006 (суддя Семенов А.К.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 (колегія суддів у складі: Ліпчанська Н.В. –головуючий, судді Андреєва Е.І. і Мацюра П.Ф.), у позові відмовлено в повному обсязі. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням, зокрема, на статтю 530 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), статті 1 і 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходили з недоведеності позивачем настання строку оплати за поставлений ним товар.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПП ВКФ “Ніка Пласт” просить оскаржувані рішення та постанову з даної справи скасувати. Скаргу мотивовано прийняттям цих судових актів з порушенням вимог статті 47 ГПК України –без обговорення усіх обставин справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з усною угодою між ПП ВКФ “Ніка Пласт” і ЗАТ “Кривоозерська харчосмакова фабрика” перше поставило другому товар на суму 78 994, 94 грн., що підтверджується накладними (а. с. 12-15);
- за доводами ПП ВКФ “Ніка Пласт”, ЗАТ “Кривоозерська харчосмакова фабрика” за товар розрахувалося частково, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів на рахунку ПП ВКФ “Ніка Пласт” та касовими ордерами (а. с. 7-11); решта боргу становить 6 992, 12 грн.;
- сторони не узгодили строк виконання ЗАТ “Кривоозерська харчосмакова фабрика” зобов’язання щодо оплати товару;
- місцевий господарський суд ухвалами від 05.04.2006 та від 10.05.2006 зобов’язував ПП ВКФ “Ніка Пласт” подати докази звернення до ЗАТ “Кривоозерська харчосмакова фабрика” з вимогою про сплату 6 692, 12 грн., але таких доказів подано не було.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Згідно з частиною першою статті 509 названого Кодексу зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
З огляду на встановлені обставини справи попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про те, що відносини, які виникли між сторонами, підпадають під ознаки укладеного в усній формі договору купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Попередніми судовими інстанціями також з’ясовано, що строк (термін) виконання зобов’язання з оплати одержаного товару в даному разі сторонами не встановлено.
Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Названими судовими інстанціями встановлено і скаржником не спростовано відсутність доказів пред’явлення кредитором (ПП ВКФ “Ніка Пласт”) до боржника (ЗАТ “Кривоозерська харчосмакова фабрика”) вимоги щодо погашення заборгованості у сумі 6 992, 12 грн. Таким чином, за з’ясованими господарськими судами обставинами справи не доведено й виникнення у ЗАТ “Кривоозерська харчосмакова фабрика” обов’язку із здійснення оплати зазначеної суми. Відтак права і охоронювані законом інтереси ПП ВКФ “Ніка Пласт” не можуть вважатися порушеними й такими, що підлягають судовому захистові.
З урахуванням наведеного попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги про те, що господарський суд нібито не вирішив питання, чи є відповідач боржником стосовно позивача, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.
Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 31.05.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 зі справи № 12/128/06 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Ніка Пласт” –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов