ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
07 листопада 2006 р. |
№ 6/67 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу виробничо-комерційної фірми “Добро”, с. Матіясове Березанського району Миколаївської області,
на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.05.2005
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2005
зі справи № 6/67
за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Миколаїв,
до виробничо-комерційної фірми “Добро”,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1),
про стягнення 5 889,86 грн.,
та зустрічним позовом виробничо-комерційної фірми “Добро” (далі -ВКФ “Добро”)
до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі -Відділення)
про визнання недійсними рішень,
за участю представників:
позивача -Стоянової Н.І.,
відповідача - не з'явився,
третьої особи -не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Відділення звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ВКФ “Добро” на підставі статей 15, 16, 610, 611, 614 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) 5 889,86 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань у частині цільового використання коштів.
ВКФ “Добро” подало зустрічний позов про стягнення з Відділення 8 980 грн. заборгованості за договором та про визнання недійсними двох рішень позивача НОМЕР_1.
До прийняття місцевим судом рішення зі справи ВКФ “Добро” змінила позовні вимоги: просила стягнути з Відділення 23 502 грн. заборгованості; від іншої частини позовних вимог відмовилася.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.05.2005 (суддя Ткаченко О.В.): первісний позов задоволено; в зустрічному позові в частині стягнення 23 502 грн. відмовлено; припинено провадження у справі за позовом ВКФ “Добро” в частині визнання недійсними рішень Відділення НОМЕР_1; СПД ОСОБА_1 відмовлено в допущенні до участі у справі зі статусом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Задоволення місцевим судом первісного та відхилення зустрічного позовів мотивовано неналежним виконанням ВКФ “Добро” договірних зобов'язань та нецільовим використанням нею коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі -Фонд). Провадження у справі припинено через прийняття судом першої інстанції відмови ВКФ “Добро” від позовних вимог у відповідній частині. Відмову СПД ОСОБА_1 у допущенні до участі в судовому розгляді даної справи як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (заявлено вимоги про визнання недійсним рішення Відділення НОМЕР_1 та стягнення 10 000 грн. моральної шкоди, т. 2, а.с. 83 -84), мотивовано відсутністю зв'язку з предметом даного спору внаслідок припинення провадження через прийняття судом відмови ВКФ “Добро” від позовних вимог у відповідній частині.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2005 (колегія суддів у складі: Жукова А.М. -головуючий суддя, судді Величко Т.А., Бойко Л.І.) з резолютивної частини рішення місцевого господарського суду від 23.05.2005 виключено абзац п'ятий (щодо відмови СПД ОСОБА_1 “в допущенні до судового процесу в якості третьої особи з самостійними вимогами”); в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову апеляційного суду в частині заявлених третьою особою вимог мотивовано відсутністю предмету спору в зв'язку з припиненням провадження. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з доводами місцевого господарського суду.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВКФ “Добро” просить судові рішення зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Своє прохання скаржник мотивує неправильним застосуванням попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
ВКФ “Добро” заявлено письмове клопотання про “перенесення слухання справи на інше число” в зв'язку із захворюванням президента цієї фірми. Вищим господарським судом України не знайдено підстав для задоволення зазначеного клопотання з урахуванням того, що:
відсутні докази неможливості участі в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги представника ВКФ “Добро”, в тому числі іншого, крім президента названої фірми;
матеріали справи містять достатньо відомостей, необхідних для розгляду касаційної скарги за відсутності представника ВКФ “Добро”.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 07.06.2004 Відділенням і ВКФ “Добро” укладено договір на оздоровлення дітей НОМЕР_2 (далі -Договір) із строком дії до 15.09.2004;
- згідно з пунктом 2.1 Договору Відділення зобов'язалося сплачувати рахунки ВКФ “Добро” на оздоровлення дітей відповідно до заявок обласних галузевих комітетів профспілок чи районних (міжрайонних) виконавчих дирекцій Відділення згідно з додатком № 1: частину вартості путівки в розмірі до 16 грн. на одну дитину на добу, в тому числі: на покриття витрат дитячого оздоровчого закладу в частині вартості набору продуктів харчування у відповідності до затверджених добових норм - до 14 грн.; на лікування, культурне обслуговування - до 2 грн.;
- відповідно до пункту 2.2 Договору ВКФ “Добро” зобов'язалася: забезпечити цільове використання коштів Відділення на оздоровлення дітей віком від 7 до 14 років з терміном перебування на оздоровленні -14 днів; подати Відділенню до 15.07.2004 та до 15.09.2004 звіти про використання коштів Фонду за станом на 01.07.2004 та на 01.09.2004 згідно з додатком № 2 і з доданням до нього реєстру оздоровлених дітей; повернути Відділенню до 15.09.2004 залишок невикористаних на кінець оздоровчої компанії коштів;
- за домовленістю між ВКФ “Добро” і СПД ОСОБА_1 безпосереднє забезпечення харчування дітей покладено на третю особу;
- Відділенням проведено перевірку витрачання коштів Фонду на оздоровлення дітей у ВКФ “Добро”, за результатами якої складено акт від 16.09.2004, згідно з яким встановлено, що на час перевірки відповідачем пред'явлено рахунки на суму 19 488 грн., а Відділенням на 16.08.2004 перераховано ВКФ “Добро” 25 088 грн.; за період з 15.06.2004 до 13.08.2004 відповідачем оздоровлено 152 дитини;
- перевіркою цільового використання коштів Фонду на оздоровлення дітей виявлено надлишкове списання продуктів на суму 6 579,40 грн. та безтоварне списання продуктів харчування на суму 2 851,73 грн.; сума заниження закупівельної ціни продуктів харчування проти ціни списання становить 1 021,40 грн.; аналізом використання коштів на медичне обслуговування в ВКФ “Добро” встановлено відсутність медичного пункту в таборі протягом оздоровчого періоду, але були надані чеки аптечного кіоску на суму 85,87 грн., за якими ліки придбано протягом одного дня, і загальна вартість ліків не підтверджена копією чека за підписом відповідальної особи та печаткою аптечної установи;
- відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Договору кошти, використані ВКФ “Добро” не за призначенням, не приймаються до заліку; за використання коштів Фонду не за цільовим призначенням ВКФ “Добро” має сплатити Відділенню згідно з статтею 30 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (далі - Закон № 2240) штраф у розмірі 50 % неприйнятих до заліку витрат, що становить 5 856,93 грн.;
- за результатами перевірки позивачем не прийнято до заліку 11 713,86 грн.;
- рішенням виконавчої дирекції Відділення НОМЕР_1 до Фірми застосовано штрафні санкції в сумі 5 856,93 грн. та визначено до повернення суму 11 713,86 грн. (не прийнято до заліку, т. 1, а.с.51);
- рішенням виконавчої дирекції Відділення про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства з загальнообов'язкового державного соціального страхування, прийнятим за тим же номером та тією ж датою (НОМЕР_1, т. 1, а.с. 50), з неприйнятих до заліку 11 713,86 грн. враховано взаємозаліком 5 824 грн., що підтверджується звітом про використання коштів на часткове фінансування дитячого оздоровчого закладу за вересень 2004 (т. 1, а.с. 62), тоді як іншу частину коштів у сумі 5 889,86 грн. ВКФ “Добро” мала сплатити Відділенню в десятиденний термін;
- суму 5 889,86 грн. відповідачем позивачеві добровільно не сплачено;
- ВКФ “Добро” не подано рахунків, які підтвердили б витрачання нею за Договором коштів більше, ніж 25 088 грн.;
- ВКФ “Добро” не доведено наявності у Відділення заборгованості за Договором;
- з проведенням судово-бухгалтерської експертизи ВКФ “Добро” і СПД ОСОБА_1 не погодилися.
Причиною даного спору є питання щодо наявності підстав для повернення позивачеві коштів, які не було прийнято до заліку.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2240 Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Статтею 34 Закону № 2240 встановлено, що за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, зокрема, надається такий вид матеріального забезпечення та соціальних послуг як забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, статті 47, 48 цього Закону).
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 2240 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.
Згідно з статтею 49 цього Закону за поданням відділень Фонду правління Фонду щорічно розглядає та затверджує програми (у розрізі районів) щодо відновлення здоров'я застрахованих осіб і членів їх сімей, які включають санаторно-курортне лікування, оздоровлення в санаторіях-профілакторіях, пансіонатах, дитячих оздоровчих таборах, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, позашкільне обслуговування, та їх кошторис. Витрати на ці цілі здійснюються за рахунок коштів, передбачених бюджетом Фонду.
Використання коштів Фонду та контролю за цим питанням з боку органів Фонду врегульовано також: Інструкцією про порядок складання та виконання бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою правління Фонду від 26.06.2001 № 15; Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою правління Фонду від 26.06.2001 № 16; Інструкцією про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою правління Фонду від 19.09.2001 № 38.
На підставі аналізу змісту названих правових актів і визначених сторонами умов Договору попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності у Відділення права на здійснення контролю за використанням ВКФ “Добро” коштів Фонду, отриманих за Договором від Відділення.
Висновки попередніх судових інстанцій про укладення Відділенням і ВКФ “Добро” 07.06.2004 цивільно-правової угоди з приводу оздоровлення дітей (Договір) та цільового використання коштів Фонду відповідають наявним матеріалам справи і є правомірними.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 618 ЦК України передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Отже, попередні судові інстанції, враховуючи встановлення ними фактів порушення ВКФ “Добро” договірних зобов'язань і наявності у відповідача боргу перед Відділенням у сумі 5 889,86 грн., прийняли правомірне рішення про задоволення вимог за первісним позовом та відхилення позову зустрічного.
Інші доводи скаржника стосуються дослідження фактичних обставин справи і знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, який відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи перевіряє застосування ними норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів по суті спору відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Водночас апеляційним господарським судом неправильно застосовано приписи пунктів 11 і 4 частини першої статті 80 ГПК України та безпідставно виключено з резолютивної частини рішення місцевого суду зазначення про відмову СПД ОСОБА_1 у допущенні до участі у справі як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки в даному випадку має місце не відсутність предмету спору як такого, а відсутність зв'язку між заявленими вимогами третьої особи та позовними вимогами, що становлять предмет даного спору, як це встановлено судом першої інстанції. При цьому СПД ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися з зазначеними вимогами до суду шляхом подання окремого позову. Отже, в цій частині постанову суду апеляційної інстанції має бути змінено.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2005 зі справи № 6/67 змінити, виключивши з її резолютивної частини такі слова і цифру: “виключивши із резолютивної частини абз.5”; в іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2005 та рішення господарського суду Миколаївської області від 23.05.2005 зі справи № 6/67 залишити без змін, а касаційну скаргу виробничо-комерційної фірми “Добро” -без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов