ун. № 2608/11156/12

пр. № 1/2608/837/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого -судді Косик Л.Г.,

при секретарі Гонті О.А.,

за участю прокурора Безрука А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополя, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працює, зареєстрований в АДРЕСА_2 та проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1 24.02.2012 року приблизно о 9 годині, знаходячись по місцю свого мешкання, в одній з кімнат трикімнатної квартири АДРЕСА_1, вирішив скоїти крадіжку чужого майна, яке належить ОСОБА_2, яка також проживала в одній з кімнат вищевказаної квартири. Приблизно о 10 годині 24.02.2012 року з метою виконання свого злочинного умислу ОСОБА_1, скориставшись тим, що ОСОБА_2 була відсутня за місцем свого мешкання, шляхом підбору ключів відчинивши замок дверей проник у кімнату останньої, звідки з метою обернення на свою користь та особистого збагачення таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_1, а саме: золоту каблучку інкрустовану каменями білого кольору ціною 600 гривень, золоту каблучку інкрустовану каменями жовтого кольору ціною 600 гривень, пару золотих сережок інкрустовані перлами білого кольору вартістю 3200 гривень, а всього майна на загальну суму 4400 гривень. З викраденим чужим майном ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, визнав повністю та пояснив, що дійсно він проживає разом із своєю дружиною ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_2 у трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, в якій кожен має свою кімнату. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 мешкають у окремих кімнатах двері, яких останні зачиняють на врізані замки. 24.02.2012 року приблизно о 09 годині ОСОБА_4 та ОСОБА_2 пішли на роботу а він залишився вдома. В цей час у нього виник умисел здійснити крадіжку чужого майна, яке належить ОСОБА_2 З метою виконання свого умислу він почав своїми ключами від вхідних дверей квартири намагатись підібрати ключ до замка у дверях кімнати де мешкає ОСОБА_2 24.02.2012 року приблизно о 10 годині він відчинив замок шляхом підбору ключа та проник до вказаної кімнати ОСОБА_2, де почав шукати цінні речі, які можна було б викрасти. Перебуваючи у вказаній кімнаті, він знайшов шкатулку у вигляді овалу, в якій знаходились золоті ювелірні вироби, а саме: дві каблучки та одна пара сережок, яка лежала в серванті на верхній поличці. Після таємно викрав вказані злоті вироби та переніс їх до себе в кімнату, де залишив на зберігання. В той же день він взяв дві викрадені золоті каблучки та поніс їх до ломбарду який розташований по вул. Я. Колоса 15-Б, в м. Києві, де на свій паспорт заклав їх під позику. Отримані гроші він витратив на власні потреби. 29.02.2012 року він вирішив закласти в ломбард викрадену пару золотих сережок. З цією метою він взяв пару золотих сережок та поніс їх до ломбарду, який розташований по вул. Я. Колоса 15-Б, в м. Києві, де під свій паспорт заклав їх під позику. Отримані гроші він витратив на власні потреби. Вартість та кількість викраденого не оспорює. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не карати його суворо.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, погодився із кількістю та вартістю викраденого майна, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудний, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю. Дії підсудного ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він з проникненням у житло таємно викрав чуже майно.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, за даними облікової документації на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання за яким характеризується позитивно, працездатний, тимчасово не працює, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття у вчиненому та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, разом з тим суд, враховуючи дані про особу підсудного, те, що він визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, вважає, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому до нього слід застосувати вимоги ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання із встановленням іспитового строку та покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі: дві золоті каблучки та пару золотих сережок, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2 -залишити останній за належністю.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя: Л.Г. Косик