ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 р. | № 21/135-06 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа”, м. Жовті Води Дніпропетровської області,
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2006
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2006
зі справи № 21/135-06
за позовом приватного підприємства “Антал” (далі –ПП “Антал”), м. Жовті Води Дніпропетровської області,
до комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа” (далі – КП “Жовтоводськтепломережа”)
про стягнення 9 520,53 грн.,
ВСТАНОВИВ:
ПП “Антал” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з КП “Жовтоводськтепломережа” 9 096,60 грн. боргу, 3 % річних у сумі 101,32 грн. та 322,61 грн. втрат від інфляції.
Рішенням названого суду від 30.05.2006 (суддя Алмазова І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2006 (колегія суддів у складі: Прудніков В.В. - головуючий, судді Ясир Л.О., Герасименко І.М.), позов задоволено. Судові рішення мотивовано прострочкою виконання відповідачем грошового зобов’язання.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України КП “Жовтоводськтепломережа” просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати через неправильне застосування ними норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
ПП “Антал” подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
- 03.01.2005 ПП “Антал” і КП “Жовтоводськтепломережа” укладено договір купівлі-продажу ПММ № 3/01 (далі – Договір);
- відповідно до умов Договору позивач передав відповідачеві паливно-мастильні матеріали (далі –товар) на загальну суму 13 238,76 грн., що підтверджується накладними від 01.12.2005 № 1, від 12.12.2005 № 41, від 21.12.2005 № 87 та довіреностями від 01.12.2005 ЯЛЛ № 620413, від 12.12.2005 ЯЛЛ № 620416, від 21.12.2005 ЯЛЛ № 620423 (а.с. 13-18);
- згідно з пунктами 3.1 та 3.3 Договору форма оплати –передоплата в розмірі 100 % вартості товару відповідно до рахунків; в окремих випадках ПП “Антал” відпускає товар КП “Жовтоводськтепломережа” з відстрочкою платежу протягом 5-ти банківських днів з дати відпуску товару (оформлення накладної);
- заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 9 096,60 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за станом на 29.05.2006 (а.с. 38);
- позивач направив відповідачеві претензію від 27.02.2006 № 1, у відповіді на яку КП “Жовтоводськтепломережа” визнало борг у сумі 9 096,60 грн., але послалося на скрутний фінансовий стан підприємства.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- відповідно до пункту 2.1 Договору КП “Жовтоводськтепломережа” здійснює оплату товару ПП “Антал” за цінами, визначеними на кожну партію товару, згідно з виставленими рахунками;
- відповідач за отриманий за Договором товар розрахувався частково, що підтверджується платіжним дорученням від 31.01.2006 № 193 на суму 4 142,16 грн. (а.с. 21);
- позивач відпускав відповідачу товар за довіреностями, в яких зазначено відповідний асортимент;
- згідно з довіреностями на отримання товару № 620413 та № 620416 товар отримується відповідно до Договору, а довіреність № 620423 містить посилання на рахунок, що передбачено умовами Договору;
- накладні оформлено 01.12.2005, 12.12.2005 та 21.12.2005, а тому право вимоги оплати вартості переданого відповідачеві товару у позивача виникло відповідно 09.12.2005, 20.12.2005 та 29.12.2005 (пункт 3.3 Договору);
- розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних позивачем здійснено вірно.
Причиною даного спору є питання про наявність підстав для стягнення на користь ПП “Антал” боргу за Договором, 3 % річних та втрат від інфляції.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої та третьої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно з статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, попередні судові інстанції, встановивши факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 9 096,60 грн. за отриманий за Договором товар, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позову в цій частині.
Водночас, враховуючи уточнення апеляційним судом дати виникнення у відповідача грошових зобов’язань, вірним є й висновок попередніх судових інстанцій про необхідність задоволення вимог позивача в частині стягнення втрат від інфляції та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України.
Сплата відповідачем 9 096,60 грн. боргу після прийняття місцевим судом рішення зі справи (платіжними дорученнями від 31.07.2006 № 1041 та від 09.08.2006 № 1087) не впливає на законність прийнятого зі справи рішення і має бути врахована при його виконанні.
Посилання КП “Жовтоводськтепломережа” в касаційній скарзі на отримання накладних від позивача лише у січні 2006 року стосується дослідження фактичних обставин справи і знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, оскільки відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2006 зі справи № 21/135-06 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа” –без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов