ун. № 1-818/11

пр. № 1/2608/67/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Косик Л. Г.,

при секретарі Гонті О.А.,

з участю прокурора Паламарчук Я.А.,

захисника -адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали кримінальної справи по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Путивль Сумської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 07.11.2007 року вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України

встановив:

ОСОБА_2 10.02.2009 року, приблизно в 03 год. 35 хв., знаходячись на площадці біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків до гр-на ОСОБА_3, застосовуючи ніж, умисно скоїв вбивство останнього.

Так, ОСОБА_2 на протязі останніх 2 років проживав разом зі своєю співмешканкою гр-кою ОСОБА_4, матір'ю останньої гр-кою ОСОБА_5 та гр-ном ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_2. При цьому ОСОБА_2 постійно безпідставно ревнував свою співмешканку ОСОБА_4 до свого знайомого гр-на ОСОБА_3, внаслідок чого між ним та останнім склалися неприязні стосунки.

10.02.2009 року, приблизно в 03 години 30 хвилин, коли ОСОБА_2 знаходився за місцем свого проживання, в квартирі АДРЕСА_2, то до квартири прийшли громадяни ОСОБА_6, та ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_2. в черговий раз приревнувавши свою співмешканку ОСОБА_4 на ОСОБА_3, та відчуваючи неприязнь і маючи умисел на позбавлення життя останнього та бажаючи цього, запропонував гр-ну ОСОБА_3 вийти в коридор для з'ясування стосунків. На дану пропозицію нічого не підозрюючий гр-н ОСОБА_3 погодився та прослідував за ОСОБА_2

Вийшовши з вказаної квартири ОСОБА_2 відчуваючи до гр-на ОСОБА_3 сильну неприязнь, дістав з кишені свого одягу невстановлений слідством гострий предмет, і утримуючи його в руці, маючи умисел направлений на позбавлення життя останнього та бажаючи цього, умисно наніс 14 ударів ножем гр-ну ОСОБА_3 у верхню частину грудей та в пахову область, від яких гр. ОСОБА_3 помер на міці скоєння злочину.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №34/518 від 24.03.2009 року, у гр. ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді :

- проникаючого колото-різаного поранення грудей: вхідна рана №1 знаходиться на грудях зліва рановий канал від неї має довжину 12 см, направлений вправо, вверх і назад, по його ходу ушкоджені ліва легеня і серце;

- проникаючого колото-різаного поранення живота : вхідна рана №2 знаходиться на животі зліва, рановий канал від неї має довжину близько 16 см, направлений вправо і трохи вверх, по його ходу ушкоджені сальник і петлі тонкої кишки;

- два непроникаючих колото-різаних поранення грудей : вхідні рани №3 і №10 розташовані на спині зліва і справа, ранові канали від них ідуть в направлені вправо і вліво, довжина їх 6 і 7 см, по ходу ушкоджені м'язи;

- чотири колото-різаних поранення лівого стегна і одне лівої сідниці рани №№4-7 знаходяться на зовнішній (лівій) частині стегна, рана №8 -на сідниці) канали від ран №№7і 8 направлені вперед і вліво, від на № 4-6 вправо і догори), по одному колото-різаному пораненню правого стегна і правої сідниці (рани №№9 ill, ранові канали направлені вперед) довжина ранових каналів від цих ран 6-11 см, по їх ходу ушкоджені м'язи;

- одна різана рана на правому стегні, правому лікті і на лівій кисті. Між проникаючими колото-різаними пораненнями грудей і живота і настанням смерті існує прямий причинний зв'язок. Всі тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_3 виникли від дії гострого предмета, який мав форму по типу клинка ножа.

Смерть гр. ОСОБА_3 настала від проникаючих колото-різаних поранень грудей і живота з розвитком крововтрати.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного суспільно небезпечного діяння стверджується зібраними та перевіреними судом доказами по справі.

Показами потерпілого ОСОБА_7 в ході досудового слідства про те, що він разом із сином ОСОБА_8 проживав по по АДРЕСА_3. 09.02.2009 р. в ранковий час він пішов за місцем роботи, а його син ОСОБА_8 знаходився за місцем свого проживання. На протязі дня він декілька разів телефонував на мобільний телефон свого сина ОСОБА_8 та спілкувався з ним на різні теми. Однак, 09.02.2009 р. приблизно о 23 годині йому на мобільний телефон зателефонував його син ОСОБА_8, повідомивши при цьому, що ночувати за місцем свого проживання він не буде. Наступного дня, тобто 10.02.2009 р. на протязі всього дня він знову телефонував своєму сину ОСОБА_8, однак останній на телефонні дзвінки не відповідав, а потім мобільний телефон взагалі був відключений. 11.02.2009 р. йому на мобільний телефон зателефонував працівник міліції., який повідомив, що його сина ОСОБА_8 вбили, при цьому обставини смерті свого сина він не знає, як в подальшому стало відомо, що його сина вбив ОСОБА_2 ( т. 1 а.с. 39-40).

Згідно оголошених судом в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, у показів свідка ОСОБА_6, останній вказував про те, що він разом зі співмешканкою ОСОБА_9, її сином ОСОБА_10, дочкою ОСОБА_11, та співмешканцем останньої ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_2. При цьому він разом з ОСОБА_2 має спільного знайомого ОСОБА_3, з яким товаришували на протязі 3-х років. Однак ОСОБА_2 постійно ревнував ОСОБА_3 до своєї співмешканки ОСОБА_4 Так, 09.02.2009 року, в обідній час, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 та їхнім сином ОСОБА_12 поїхати у власних справах. Цього ж вечора, приблизно о 20 годині, коли він разом з ОСОБА_9 знаходився по місцю проживання, то до квартири прийшов ОСОБА_3, при цьому ній приніс з собою пляшку горілки, яку вони всі разом розпили. Після він разом з ОСОБА_3 пішли до кафе, розташованого по вул. Симиренка, 19 в м. Києві, де продовжили вживати спиртне до 23 години, після пішли до салону гральних автоматів «Метро-Джекпот», розташованого вул. Симиренка, 9 в м. Києві, де стали грати в ігрові автомати. 10.02.2009 року приблизно о 03 годині він разом з ОСОБА_3 повернулись за місцем його проживання, а саме до квартири АДРЕСА_2. Прийшовши за вказаною адресою, вони побачили автомобіль «ЧЕРІ АМУЛЕТ», яким керував ОСОБА_2, та те, що в квартирі горіло світло. Однак своїм ключем вхідних дверей до квартири він не відчинив, оскільки вони були закриті з середини на ланцюжок. В цей час ОСОБА_2, який знаходився в приміщенні квартирі відчинив вхідні двері, і він разом з ОСОБА_3, привітавшись, зайшли до квартири. Тим часом ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 вийшли на загальний коридор першого поверху вказаного будинку, щоб поспілкуватись між собою. При цьому ОСОБА_2 зайшов до кімнати щоб одягнутись, а ОСОБА_3 залишив свою куртку в кухні. Він в цей час знаходився на кухні та продовжував вживати спиртне. В цей час з кімнати вийшла ОСОБА_4, яка, зупинившись навпроти вхідних дверей до квартири та відчинивши двері, відразу крикнула: «Зупиніться, що Ви робите?». Почувши це він відразу підбіг ?до вхідних дверей квартири та побачив, як по загальному коридору першого поверху біг ОСОБА_2, утримуючи в правій руці ніж, на лезі якого була кров, при цьому останній крикнув: «Викликайте карету швидкої медичної допомоги, а то він помре». Після цього він вийшов на сходинковий майданчик першого поверху, де побачив ОСОБА_3, який лежав на підлозі з численними пораненнями, без ознак життя. В цей час ОСОБА_2 вибіг з будинку та, сівши в автомобіль «Чері-Амулет», поїхав в невідомому напрямку, а він тим часом зайшов у квартиру та викликав карету швидкої медичної допомоги. Через кілька хвилин приїхали працівники міліції та карета ШМД, лікарями якої було констатовано смерть ОСОБА_3 ( т. 1 а.с.76-79).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_2, своєю матір'ю ОСОБА_9 та співмешканцем останньої ОСОБА_6., проживали в квартирі АДРЕСА_2. При цьому вона мала знайомого ОСОБА_3, який приділяв їй велику увагу, що дуже не подобалось її співмешканцю ОСОБА_2, тому між ним та ОСОБА_3 склались напружені стосунки. 09.02.2009 року в обідній час вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 та сином ОСОБА_12 на автомобілі «Чері Амулет»під керуванням ОСОБА_2 поїхали до своєї знайомої, де вона перебувала до 22 години. Після чого ОСОБА_2 на вказаному автомобілі привіз її з сином за місцем свого проживання, а сам поїхав займатись приватним перевезенням пасажирів. В цей час в квартирі була лише її мати ОСОБА_9, а співмешканця останньої ОСОБА_6 вдома не було. Потім вона, погодувавши дитину, лягла спати. Приблизно о 03 годині, 10.02.2009 року за місцем проживання повернувся її співмешканець ОСОБА_2, який відразу ліг спати. Через деякий час вона почула, як із зовнішньої сторони стали відкриватись вхідні двері до квартири, але так як вони були зачинені в внутрішньої середини на ланцюжок, то ОСОБА_2 підвівся та відчинив двері і до квартири зайшли ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які перебували в стані алкогольного сп'яніння. Після цього ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 вийшли на загальний коридор першого поверху вказаного будинку, щоб поспілкуватись між собою, а вона тим часом вирішила попити чаю та пішла в кухню. Коли вона проходила повз вхідні двері квартири, то почула шум. Відкривши вхідні двері до квартири вона побачила як в напрямку квартири біг ОСОБА_2, утримуючи в правій руці ніж, на лезі якого була кров, а на площадці лежав ОСОБА_3, головою в напрямку ліфта. В цей час ОСОБА_13 став кричати: «Викликайте карету швидкої медичної допомоги», після чого, нічого не пояснюючи, одягнувся та побіг у невідомому їй напрямку. Тим часом ОСОБА_6 вийшов до ОСОБА_3, а через деякий час повернувся та повідомив, що останній помер. Через деякий час приїхали працівники міліції, яким вона дала детальні пояснення з приводу вищевказаної події.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила що вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_6, дочкою ОСОБА_14 та співмешканцем останньої ОСОБА_2, проживала в квартирі АДРЕСА_2. При цьому вона мала знайомого ОСОБА_3, який приділяв велику увагу її доньці ОСОБА_4, що дуже не подобалось її співмешканцю ОСОБА_2, тому між ним та ОСОБА_3 склались напружені стосунки. Так, 09.02.2009 року, в обідній час, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 та їхнім сином ОСОБА_12 поїхали в особистих справах. Цього ж вечора, приблизно в 20 годин, коли вона разом з ОСОБА_6 знаходились по місцю свого проживання, то до них прийшов ОСОБА_3. При цьому останній приніс пляшку горілки, яку вони всі разом розпили. Після цього ОСОБА_6 разом з ОСОБА_3 пішли до салону гральних автоматів «Метро-Джекпот», розташованого по вул. Симиренка, 9 в м. Києві, де стали грати в ігрові автомати. Приблизно в 00 годин 05 хвилин, 10.02.2009 року за місцем проживання повернулась ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_12, а тим часом ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Чері-Амулет», поїхав займались приватним перевезенням пасажирів. Після чого вона разом зі своєю донькою ОСОБА_4 та сином останньої лягли спати. Цієї ж ночі, приблизно в 03 год. 30 хв., вона прокинулась, від того, що почула крик своєї доньки ОСОБА_4 Вийшовши з кімнати, вона біля вхідних дверей до квартири побачила останню, яка плакала. В цей час з загального коридору першого поверху вказаного будинку забіг ОСОБА_2, руки якого були в крові. При цьому останній сказав: «Я напевно вбив ОСОБА_3, викликайте карету швидкої медичної допомоги та працівників міліції». Після цього ОСОБА_2, нічого не пояснюючи, одягнувся та побіг у невідомому їй напрямку. Тим часом ОСОБА_6 вийшов до ОСОБА_3, а через деякий час повернувся та повідомив, що останній помер. Потім вона також вийшла на площадку першого поверху вищевказаного будинку, де побачила ОСОБА_3, який лежав на підлозі з численними пораненнями, без ознак життя. Через деякий час приїхали працівники міліції, яким вона дала детальні пояснення з приводу вищевказаної події.

Згідно оголошених судом в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, показів свідка ОСОБА_15, останній вказував про те, що він працює оперуповноваженим ВКР Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві. 10.02.2009 року на площадці біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 було виявлено труп ОСОБА_3 з ознаками насильницької смерті. В ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що вищевказаний злочин скоїв ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_1, однак останній з місця скоєння злочину втік і його місце знаходження було невідомим. 12.02.2009 року, в нічний час, ним в ході проведення оперативно - розшукових заходів, спільно зі старшим о/у ВКР Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_16 біля станції метро «Політехнічний інститут»в м. Києві було затримано ОСОБА_2, який зізнався у скоєнні вбивства гр-на ОСОБА_3 та власноручно написав по даному факту явку з повинною, в якій описав детальні обставини скоєння ним вищевказаного злочину. Однак від детального пояснення з цього приводу ОСОБА_2 відмовився, нічим не мотивуючи свою відмову (т. 1 а.с. 102-104).

Згідно оголошених судом в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, показів свідка ОСОБА_16, останній дав покази аналогічні показам свідка ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 99-101).

Крім показів потерпілого та свідків вина ОСОБА_2, також підтверджується іншими зібраними по справі доказами, а саме:

- даними протоколу огляду місця події від 10.02.2009 року, згідно яких на площадці першого поверху першого під'їзду будинку АДРЕСА_2 виявлено труп гр-на ОСОБА_17 з ознаками насильницької смерті (т. 1 а.с 11-15);

- висновком судово-медичної експертизи №34/518 від24.03.2009 року, згідно якого смерть гр-на ОСОБА_3 настала від проникаючих колото-різаних ран грудей і живота з розвитком крововтрати і шоку ( т. 1 а.с. 204-206);

- даними протоколу виїмки від 12.02.2009 року, згідно яких у ОСОБА_2 вилучено одяг зі слідами речовини бурого кольору, схожої на кров, в який віц був одягнений під час скоєння вбивства ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 148);

- висновком судово-медичної експертизи № 65 від 19.03.2009 року, згідно якого на представленому на дослідження одязі ОСОБА_3, виявлено наявність крові, однак видову та групову належність крові не встановили із-за відсутності у відділенні судово-медичної імунології вивороток (т. 1 а.с. 211-214);

- висновком судово-медичної експертизи № 64 від 20.03.2009 року, згідно якого на представленому на дослідження одязі ОСОБА_2, а саме куртці та светрі виявлено наявність крові, однак видову та групову належність крові не встановили із-за відсутності у відділенні судово-медичної імунології вивороток (т.1 а.с. 234-237);

- висновком судово-медичної експертизи № 66 від 16.03.2009 року згідно якого на представлених на дослідження тапочках, вилучених в ході огляду місця події, виявлено наявність крові та поту, однак видову належність крові не встановили із-за відсутності у відділенні судово-медичної імунології сироваток (т.1 а.с. 227-229);

- висновком судово-медичної експертизи № 63 від 13.03.2009 p., згідно якого на представленому на дослідження речовому доказі: тампоні зі змивом речовини бурого кольору, вилученому в ході огляду місця події, виявлено наявність крові, однак видову належність крові не встановили із-за відсутності у відділенні судово-медичної імунології сироваток (т. 1 а.с. 219-222);

- висновком судово-медичної експертизи № 53/ц від 30.04.2009 p., згідно якого на представленому на дослідження піднігтьовому вмісту правої руки ОСОБА_3 знайдена кров чоловічої генетичної статі, групова належність якої не визначалась через відсутність в Україні видових сироваток, які необхідні для виключення домішок білка тваринного походження. Клітини з ядрами, придатними для дослідження не виявлені. При судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту лівої руки потерпілого ОСОБА_3 кров та клітини з ядрами не виявлені (т. 1 а.с. 261-263);

- висновком судово-медичної експертизи № 54/ц від 30.04.2009 p., згідно якого на представленому на дослідження піднігтьовому вмісту лівої руки ОСОБА_2 знайдена кров, ізольовані епітеліальні клітини шкіри травматичного походження, статева належність яких не визначалась через непридатність ядер для цитологічного обліку. Також знайдено пласт клітин, статева та регіональна належність якого не визначена через непридатність ядер клітин для цитологічного обліку та невиразність морфологічних ознак. Групова належність накладень не визначалась через відсутність в Україні видових сироваток, які необхідні для виключення домішок білка тваринного походження. При судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту правої руки ОСОБА_2 кров та клітини з придатними для дослідження ядрами не виявлені (т. 1 а.с. 271-273);

- висновком судово-медичної експертизи № 77-МК від 07.05.2009 p., згідно якого на наданому на дослідження одязі ОСОБА_3 виявлено: на светрі - одне колото-різане пошкодження по передній поверхні зліва вверху та шість колото-різаних пошкоджень на спинці; на штанах - два колото-різаних пошкодження на передній правій половинці та п'ять колото-різаних пошкоджень на передній лівій половинці, два колото-різаних пошкодження на задній лівій половинці та чотири колото різаних пошкодження на задній правій половинці. Вказані пошкодження утворились від дії колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обушок П-подібного профілю, товщиною біля 0, 2 см з одного боку та гостре лезо двохсторонньої заточки з протилежного. В цілому пошкодження на дослідженому одязі потерпілого співпадають з пошкодженнями на його тілі (т. 1 а.с. 242-256);

- даними протоколів огляду предметів від 12.02.2009 року та фототаблицями до них (т. 1 а.с. 170-185)

- даними постанов про визнання та прилучення до справи речових доказів (т. 1 а.с. 303; 305; 306).

Згідно з висновком комплексної стаціонарної судово-психолого-психіатричної та наркологічної експертизи № 129 від 09.04.2009 p., у ОСОБА_2 виявляв ознаки гострого поліморфного психотичного розладу з симптомами шизофренії (F23.1 згідно МКБ-10) і по своєму психічному стану він не міг розуміти свої дії і керувати ними і не міг приймати участі в слідчих діях і судовому засіданні. ОСОБА_2 потребував застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричний заклад з суворим наглядом до виходу із хворобливого стану з послідуючим вирішенням експертних питань. ОСОБА_2 не виявляв ознак наркоманії та алкоголізму, тому не потребував протиалкогольного та протинаркоманійного лікування (т. 1 а.с. 295-299).

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.07.2009 року до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні з суворим наглядом.

До Святошинського районного суду м. Києва надійшов акт комісії лікарів-психіатрів Дніпропетровської психіатричної лікарні з суворим наглядом від 270.08.2010 року, згідно із яким комісія дійшла висновку, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10, в даний час проявів гострого поліморфного психотичного розладу з симптомами шизофренії не виявляє. Про це свідчить рівнин настрій, упорядкована поведінка, адекватний контакт, відсутність напруги, підозрілості, оманів сприйняття, маячіння, розуміння судової справи та необхідність її вирішити. За своїм психічним станом подальшого застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні з суворим наглядом не потребує. Може бути направлений в розпорядження судово-слідчих органів з подальшим проведенням судово-психіатричної експертизи для вирішення діагностичних і експертних питань.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2011 року застосовані до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні з суворим наглядом були скасовані. Кримінальна справа була відновлена та направлена для провадження досудового слідства з метою проведення психіатричної експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_2 на час вчинення інкримінованого ним діяння, а також проведення інших необхідних слідчих дій, після чого була направлена до суду з обвинувальним висновком.

Згідно з висновком стаціонарної комплексної судово-психолого- психіатричної і наркологічної експертизи № 219 від 14.06.2011 року, в період часу до якого відноситься інкриміноване діяння, ОСОБА_2 не виявляв ознак будь-якого психічного розладу, за своїм психічним станом в той період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_2 не виявляв ознак будь-якого психічного розладу, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, правильно розуміти обставини, які мають значення для справи і давати з них покази, міг приймати участь в слідчих діях і судових засіданнях. За своїм психічним станом в ОСОБА_2 в застосуванні з нього примусових мір медичного характеру не потребував. В період інкримінованого діяння ОСОБА_2 не знаходився в стані фізіологічного афекту, а також в іншому емоційному стані, який здійснював і вплив на його свідомість і діяльність. ОСОБА_2 не виявляв ознак хронічного алкоголізму і наркоманії (т.2 а.с. 24-30).

У судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_1 заявила клопотання про проведення повторної комплексної амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи підсудного ОСОБА_2, мотивуючи це тим, що матеріали кримінальної справи свідчать про те, що ОСОБА_2 під час вчинення інкримінованого йому діяння перебував у стані емоційного збудження, яке супроводжува лось афективною звуженістю свідомості, руховими автоматизмами, що істотно вплинуло на свідомість і діяльність ОСОБА_2 В судовому засіданні він не міг відтворити кількість ударів, не пам'ятав взагалі що відбувалось на місці злочину. Прийшов до свідомості коли побачив, що ОСОБА_3 знаходиться на підлозі і тоді ОСОБА_13 почав кричати, що вбив людину. Із показань свідків вбачається, що після вчинення злочину поведінка ОСОБА_2 була хаотичною, непослідовною, непродуманою, мала то загальмований, то дуже збуджений характер. Крім того матеріали справи свідчать про те, що ситуація, яка виникла до вчинення злочину, сприймалася ОСОБА_2. як гостро-психотравмуюча, дії потерпілого його гли боко образили, принизили його людську гідність і травмувала психіку. Реакцією на таку об разу могло бути раптове виникнення сильного душевного хвилювання та вчинення в цьому стані вбивства. Вважає, що матеріали справи свідчить про те, що ОСОБА_2 під час вчинення ним убивства ОСОБА_3 перебував у стані сильного душевного хвилювання.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2011 року заявлене клопотання було задоволено частково, по справі стосовно підсудного ОСОБА_2 було призначено додаткову стаціонарну судову психолого-психіатричну експертизу, проведення якої було доручено Київському міському центру судової психіатрії (м. Київ, вул. Фрунзе, 103-А).

Згідно з висновком додаткової стаціонарної комісійної судової психолого-психіатричної експертизи № 64 від 21 лютого 2012 року ОСОБА_2 в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому дії, яким-небудь хронічним стійким психічним розладом чи тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав. ОСОБА_2 в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому дії, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_2 в даний час виявляє психічні порушення у вигляді Рецидивуючого атипового реактивного психозу з галюцинаторно-параноїдним синдромом (Р23.3 згідно з МКХ-10). ОСОБА_2 за своїм психічним станом в даний час не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_2 за своїм психічним станом в даний час не може приймати участь в судовому засіданні. ОСОБА_2 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом. В період інкримінованого діяння ОСОБА_2 не перебував в стані фізіологічного афекту, а також іншому значущому афективному стані. ОСОБА_2 в період часу, до якого відноситься інкримінована ілому лі я, був психічно здоровим і за своїм психічним станом тоді він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Суд вислухавши думку прокурора, захисника, та вивчивши матеріали справи вважає, що оскільки ОСОБА_2, який згідно обґрунтованого висновку судово-психіатричних експертів є неосудною особою і не може бути засуджений та нести покарання за вчинене ним діяння, і в силу свого хворобливого стану представляє підвищену небезпеку для суспільства, то відносно нього необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 93 ч.3, 94 ч. 1 п. 4 КК України, ст. ст. 419-421 КПК України, -

постановив:

ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинене ним в стані неосудності суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 115 КК України.

Застосувати до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу із суворим наглядом.

Скасувати з часу доставки ОСОБА_2 до психіатричного закладу із суворим наглядом обраний щодо нього запобіжний захід - тримання під вартою в Київському СІЗО ДДУ з ПВП.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту її проголошення.

Суддя: Л.Г. Косик