ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

08 листопада 2006 р.

№ 1/52-75 (7/74-75, 02/34, 04/14)

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

 

на постанову

від 18.07.2006 Львівського апеляційного господарського суду

 

у справі господарського суду

№ 1/52-75 Волинської області

 

за  позовом

Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк

 

до	Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

 

про  зустрічний позов  до  про

зобов'язання виконання договору та визнання права власності  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк  Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк  розірвання договору

 

за участю представників сторін:

 

від позивача -              не з'явилися

від відповідача -         ОСОБА_1, ОСОБА_3

 

ВСТАНОВИВ:

 

Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.05.2006 р., яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р.  призначено судову будівельно-технічно-бухгалтерську експертизу об'єкту нерухомого майна, а саме книжкового пасажу АДРЕСА_1, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз в особі Волинської філії; визначено коло питань, що поставлені на вирішення судової експертизи;  зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

 

Суд мотивував своє рішення тим, що частина 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов'язок господарського суду для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, призначити судові експертизи.

 

При цьому, відповідно до ч.2 зазначеної статті учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

 

Приватний підприємець ОСОБА_1, зазначає суд, не надав доказів, які б стверджували про намагання підприємця запропонувати свій перелік питань, які  слід поставити на вирішення судової експертизи.

 

Оскаржуючи ухвалу господарського суду та постанову апеляційного суду скаржник просить їх скасувати посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального та процесуального права.

 

Зокрема, скаржник зазначає, що ухвала про призначення судової будівельно-технічно-бухгалтерської експертизи винесена без присутності скаржника та без обговорення.

 

Крім того, суд не надав жодної правової оцінки висновку НОМЕР_1 судової  будівельно-технічно-бухгалтерської експертизи, яка була призначена 03.09.2004 р. та призначив нову експертизу, поставивши перед експертом аналогічні питання.

 

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

 

Статтею 1 Закону України “Про судову експертизу” визначено, що судова експертиза -це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебувають у провадженні, зокрема, суду.

 

Колегія суддів вважає, що як місцевий так і апеляційний господарські суди  мають право з метою всебічного , повного і об'єктивного розгляду справи призначити експертизу по справі для вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог.

 

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

 

Ці дані, згідно ч.2 вище зазначеної статті, встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

 

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що при вирішенні господарського спору виникла потреба у роз'ясненні ряду питань, які потребують спеціальних знань, господарський суд Волинської області ухвалою від 17.05.2006 р. призначив судову комплексну будівельно-технічну та бухгалтерську експертизу із встановленням кола питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, зобов'язав відповідача за первісним позовом виконати певні дії та одночасно зупинив провадження у справі, реалізувавши своє право.

 

При цьому касаційна інстанція зазначає, що висновок експерта, згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України не є обов'язковим для суду, як і інші докази, і підлягає оцінці згідно ст. 43 цього Кодексу, відповідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повноту і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

 

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

 

Посилання скаржника на те, що ухвала про призначення судової будівельно-технічно-бухгалтерської експертизи винесена без присутності скаржника та без обговорення спростовується тим, що стаття 41 Господарського процесуального кодексу України не передбачає обов'язку суду виносити ухвалу про призначення судової експертизи внаслідок обговорення цього питання та за умови присутності в судовому засіданні всіх учасників судового процесу.

 

Твердження скаржника про те, що суд не надав жодної правової оцінки висновку НОМЕР_1 судової  будівельно-технічно-бухгалтерської експертизи, яка була призначена 03.09.2004 р. та призначив нову експертизу, поставивши перед експертом аналогічні питання перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка зазначених обставин не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.

 

Суд  першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясували фактичні обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.

 

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 111⁵ та ч.1,2 ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

 

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Львівським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

 

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁹, 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 у справі № 1/52-75 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

 

Головуючий, суддя                                                                    Л.Невдашенко

 

Судді:                                                                                          М.Михайлюк

 

                                                                                        Н.Дунаєвська