ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 р. | № 44/535 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді суддів | Козир Т.П. Кота О.В. Владимиренко С.В. |
розглянувши касаційну скаргу | Компанії “Асміс Компані С.А.” |
на рішення господарського суду м. Києва від 24 лютого 2006 року у справі № 44/535 |
за позовом | відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Лисичанськнафтооргсинтез” |
До | товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Агроміст” |
Про | визнання договору недійсним |
за участю представників:
позивача –Збирит В.Є.;
відповідача –не з’явились;
скаржника –Компанії “Асміс” –Джоболда А.В.;
встановив:
Рішенням господарського суду м. Києва від 24 лютого 2006 року (суддя Якименко М.М.) в позові відмовлено повністю.
ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та направити справу на новий розгляд.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, проте відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників позивача та скаржника, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду м. Києва 24.02.2006 року відмовлено в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськнафтооргсинтез» до ТОВ «Агроміст»про визнання Договору № Д-84-47 від 04.02.1999 р. на надання послуг з переробки сирої нафти (далі - Договір), Додаткової угоди № ДП-12 від 09.02.1999 р. та Додаткової угоди № ДП-21/А від 17.02.1999 р. недійсними.
В задоволенні позову відмовлено на підставі того, що Договір № Д-84-47 від 04.02.1999 р. на надання послуг з переробки сирої нафти відповідає чинному законодавству, при цьому Додаткові угоди № ДП-12 від 09.02.1999 р. та № ДП-21/А від 17.02.1999 р. не породили жодних юридичних наслідків, тому визнанню недійсними не підлягають.
Скаржник Компанія «Асміс Компані С.А.»(Asmis Company S.A. (BVI)) 02.08.2006 р. уклала із ТОВ «Агроміст»договір купівлі-продажу майнових прав, згідно з умовами якого до Скаржника перейшли всі права за Договором № Д-84-47.
До Скаржника перейшло також право з витребування таких нафтопродуктів у Позивача (ВАТ «Лисичанськнафтооргсинтез»).
Оскільки в мотивувальній частині Рішення Господарського суду м. Києва 24.02.2006 р. встановлений факт того, що Додаткові угоди № ДП-12 від 09.02.1999 р. та № ДП-21/А від 17.02.1999 р. не породили жодних юридичних наслідків, це безпосередньо може вплинути на права Скаржника щодо витребування необхідної кількості нафтопродуктів від Позивача. Отже, відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України Скаржник має право касаційного оскарження рішення.
Господарський суд помилково прийшов до висновку про застосування до спірних відносин норм ЦК УРСР.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, пункту 4 Прикінцевих положень ГК України до відносин, які виникли до набрання чинності цими кодексами, положення цих кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.
Оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення спірний Договір та додаткові угоди до нього виконані не були, права та обов’язки за ними продовжують існувати після набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, до спірних відносин мають застосовуватися норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України, частини 7 статті 180 ГК України встановлено можливість договірного поширення норм укладених угод на відносини, що виникли до укладання таких угод.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося представниками у касаційній інстанції Додаткові угоди № ДП-12 від 09.02.1999 р. та № ДП-21/А від 17.02.1999 р. фактично оформлювали відносини, що вже відбулися, тобто у зазначених угодах сторони поширили їх дію на відносини, що склалися до їх укладання.
Одночасно вимога щодо визнання недійсною Додаткової угоди № ДП-12 від 09.02.1999 р. та Додаткової угоди № ДП-21/А 17.02.1999 р. до Договору не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Додаткові угоди № ДП-12 від 09.02.1999 р. та № ДП-21/А від 17.02.1999 р. фактично оформлювали відносини, що вже відбулися, тобто у зазначених угодах сторони поширили їх дію на відносини, що склалися до їх укладання.
За таких обставин висновки суду першої інстанції відносно того, що Додаткові угоди № ДП-12 від 09.02.1999 р. та № ДП-21/А від 17.02.1999 р. не породжують правових наслідків, не відповідають нормам частини 3 статті 631 ЦК України, частини 7 статті 180 ГК України. З огляду на це, Додаткові угоди №ДП-12 від 09.02.1999р. та №ДП-21/А від 17.02.1999р. є укладеними і дійсними.
Однак, в резолютивній частині рішення суд дійшов вірного висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 24 лютого 2006 року у справі № 44/535 залишити без змін, а касаційну скаргу Компанії “Асміс Компані С.А.” –без задоволення.
Головуючий суддя Т. Козир
судді О. Кот
С. Владимиренко