ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 р. | № 20-4/322-10/360-9/035 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Козир Т.П.- головуючого, Кота О.В., Владимиренко С.В., розглянувши касаційну скаргу адвокатської контори “Юко” на рішення господарського суду м. Севастополя від 14 квітня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року у справі №20-4/322-10/360-9/035 за позовом адвокатської контори “Юко” (далі - Контора) до товариства з обмеженою відповідальністю “Трафік” (далі - Товариство) про стягнення 84826,29грн. та зустрічним позовом про визнання угоди №7 від 1 вересня 1999 року про надання правової допомоги недійсною
за участю представників:
позивача –не з’явились;
відповідача –не з’явились;
встановив:
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 14 квітня 2006 року (суддя Рибіна С.А.) провадження за первісним позовом про стягнення заборгованості за угодою про надання правової допомоги в розмірі 84826,29грн. припинено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року (судді Латинін О.А., Заплава Л.М., Маслової З.Д.) рішення господарського суду м. Севастополя від 14 квітня 2006 року залишено без змін.
Контора звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині припинення провадження у справі та направити справу в цій частині на новий розгляд .
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, 1 вересня 1999 року між Конторою та Підприємством, правонаступником якого є відповідач за первісним позовом, було укладено угоду про надання правової допомоги №7 (далі - Угода).
Предметом Угоди є надання Конторою силами своїх робітників правової допомоги, яка включає в себе: участь в здійснені довірителем всіх видів угод, складання документів правового характеру, здійснення юридичного захисту законних прав та інтересів довірителя, консультації з правових питань, які пов’язані з діяльністю довірителя.
Сума гонорару за Угодою складала 450грн. щомісяця на період дії Угоди. Виплата гонорару здійснюється передплатою щомісяця в строк до 3 числа поточного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок або в касу Контори.
Строк дії Угоди –1 рік, до 1 вересня 2000 року.
Контора звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства заборгованості по виплатам сум гонорарів за 30 місяців у сумі 13500грн. за угодою №7 від 1 вересня 1999 року, заборгованості за 8 місяців у рамках додаткової угоди від 1 вересня 2000 року у сумі 2800грн. та суми у розмірі 10 % премії за результатами претензійно-позовної роботи від стягненої або відхиленої суми в розмірі 68 526,29грн. Всього 84 826,29грн.
Господарськими судами встановлено, що відносно Товариства ухвалою від 30 березня 2004 року порушено справу №20-9/075 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Контора звернулась до господарського суду у даній справі №20-4/322-10/360-9/035 в червні 2004 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство Товариства.
Припиняючи провадження у справі №20-4/322-10/360-9/035, господарські суди посилаються на те, що вимоги про стягнення заборгованості пред’явлені до особи, відносно якої порушено справу про банкрутство, затверджений реєстр вимог кредиторів (що мало місце в даному випадку), що робить такі вимоги погашеними, а тому підстави для розгляду справи по суті відсутні.
Вказаний висновок господарських судів є обґрунтованим, враховуючи норми ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Так, Закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.
Разом з тим, якщо позивач звернувся із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами цих вимог (в даному випадку винесено Севастопольським апеляційним господарським судом у справі про банкрутство постанову від 29 вересня 2005 року, якою у визнанні грошових вимог Контори по угоді №7 від 1 вересня 1999 року про надання правової допомоги та додаткової угоди до неї відмовлено повністю) позовне провадження підлягає припиненню на підставі п.2 ст.80 ГПК України.
Господарськими судами також обґрунтовано з задоволенні зустрічного позову щодо визнання угоди №7 від 1 вересня 1999 року про надання правової допомоги недійсним.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми процесуального та матеріального права.
Як наслідок, прийняті у справі рішення відповідають вимогам Закону.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Севастополя від 14 квітня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року у справі № 20-4/322-10/360-9/035 залишити без змін, а касаційну скаргу адвокатської контори “Юко” –без задоволення.
Головуючий суддя Т. Козир
судді: О. Кот
С. Владимиренко