ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2006 р. | № 20-9/059 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Море плюс” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. |
у справі | № 20-9/059 |
господарського суду | м. Севастополя |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Янтар-Агро” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Море плюс” |
третя особа: | Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Кодес” |
про | визнання недійсним нотаріального надпису |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | — не з’явились; |
відповідача: | Рендак С.А., дов. ВСО № 179278 від 13.01.2006 р.; |
третьої особи: | — не з’явились; |
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Янтар-Агро” (далі – Фірма) звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовною заявою, у якій просило визнати недійсним нотаріальний надпис № 744 від 16.02.2006 р., виданий приватним нотаріусом Бойко І.Д. в частині звернення стягнення на предмет іпотеки –судно СРТ “Марія”, зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Море плюс” (далі –Товариство) видати документи, які підтверджують зняття заборони на відчуження вказаного судна та виключення його з іпотеки.
Позовні вимоги Фірма обґрунтовувала тим, що Товариство через приватного нотаріуса Бойка І.Д. вчинило нотаріальний надпис № 744 від 16.02.2006 р. про звернення стягнення на її майно (судна СРТ Максим” та СРТ “Марія”), що є порушенням умов іпотечного договору № 681 від 05.03.2005 р., згідно яких у випадку зменшення суми боргу Боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Кодес”, далі –Підприємство) до 620 000,00 грн. Іпотекодержатель (Товариство) зобов’язаний видати Іпотекодавцю (Фірмі) документ про зняття заборони відчуження та виключення з іпотеки судна СРТ “Марія”. При цьому Фірма зазначила, що вона сплатила 35 000,00 грн. Товариству за Підприємство, а тому сума боргу Боржника (Підприємства) перед Іпотекодержателем (Товариством) складає 618 314,50 грн.
Заявою від 05.04.2006 р. (а. с. 42 –43) Фірма змінила підстави та предмет позову та просила господарський суд м. Севастополя визнати іпотечний договір № 681 від 05.03.2005 р. недійсним.
Вимоги, викладені у заяві, Фірма обґрунтовувала тим, що іпотечний договір № 681 від 05.03.2005 р. підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України, оскільки він не відповідає вимогам законодавства України, а саме –не містить у собі окремих істотних умов.
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 14.04.2006 р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Підприємство.
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 25.05.2006 р. (суддя Рибіна С.А.) провадження у справі зупинено до розгляду справи № 20-12/004 господарського суду м. Севастополя за позовом Товариства до Фірми та Підприємства про стягнення грошової суми у розмірі 737 788,03 грн. за іпотечним договором № 681 від 05.03.2005 р. і договором купівлі-продажу № 13 від 06.02.2004 р. та за зустрічним позовом Підприємства до Товариства про припинення зобов’язань за договором купівлі-продажу № 13 від 06.02.2004 р.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. (колегія суддів: Котлярова О.Л., Антонова І.В., Заплава Л.М.) ухвалу господарського суду м. Севастополя від 25.05.2005 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що від результатів вирішення справи № 20-12/004 господарського суду м. Севастополя за позовом Товариства до Фірми та Підприємства про стягнення грошової суми у розмірі 737 788,03 грн. за іпотечним договором № 681 від 05.03.2005 р. і договором купівлі-продажу № 13 від 06.02.2004 р. та за зустрічним позовом Підприємства до Товариства про припинення зобов’язань за договором купівлі-продажу № 13 від 06.02.2004 р. залежить визнання вимог Фірми або заперечень Товариства по даній (№ 20-9/059 господарського суду м. Севастополя) справі, а тому її розгляд до винесення рішення у справі № 20-12/004 господарського суду м. Севастополя неможливий, що є підставою для зупинення провадження на підставі ст. 79 ГПК України.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. та ухвалу господарського суду м. Севастополя від 25.05.2006 р., у якій просить вказані судові акти скасувати та припинити провадження у справі у зв’язку зі зміною Фірмою одночасно підстав та предмету позову. Вимоги, викладені у касаційній скарзі Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті ухвали та постанови, які оскаржуються, не застосували ст. ст. 16, 18 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, неправильно застосували частину четверту ст. 22, ст. ст. 69, 79 та 80 ГПК України.
Фірма та Підприємство не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства не надіслали, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 11.10.2006 р. справу передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника Товариства матеріали справи та доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при прийнятті ними ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
В ухвалі господарського суду м. Севастополя від 25.05.2006 р. про зупинення провадження у справі зазначено, що Фірмою заявлено позов про визнання недійсним нотаріального надпису.
Проте, у матеріалах справи є заява Фірми про зміну підстави та предмету позову (а. с. 42 –43), відповідно до якої Фірма просить господарський суд м. Севастополя визнати недійсним іпотечний договір № 681 від 05.03.2005 р.
Будь-якого процесуального документу щодо розгляду вказаної заяви Фірми матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з ухвали господарського суду м. Севастополя від 25.05.2006 р. про зупинення провадження у справі не можливо встановити, яким фактично є предмет спору: визнання недійсним нотаріального надпису або визнання недійсним іпотечного договору № 681 від 05.03.2005 р.
Проте, встановлення вказаної обставини є необхідною умовою для вирішення клопотання Фірми про зупинення провадження у даній справі, оскільки саме від предмету позову залежить вирішення питання щодо пов’язаності цієї справи з іншою –№ 20-12/004 господарського суду м. Севастополя.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвала господарського суду м. Севастополя від 25.05.2006 р. про зупинення провадження у справі не містить доводів про те, яким саме чином рішення по справі № 20-12/004 господарського суду м. Севастополя про стягнення на користь Товариства грошової суми у розмірі 737 788,03 грн. за іпотечним договором № 681 від 05.03.2005 р. і договором купівлі-продажу № 13 від 06.02.2004 р. та про припинення зобов’язань за договором купівлі-продажу № 13 від 06.02.2004 р. вплине на вирішення спору по даній справі (предметом якого є або визнання недійсним нотаріального надпису, або визнання недійсним іпотечного договору № 681 від 05.03.2005 р.).
Відповідно до частини першої ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Таким чином, ухвала господарського суду м. Севастополя від 25.05.2006 р. про зупинення провадження прийнята з порушенням норм ГПК України.
Севастопольський апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу господарського суду м. Севастополя від 25.05.2006 р. про зупинення провадження у справі, на вказане уваги не звернув та необґрунтовано залишив зазначену ухвалу без змін.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. та ухвала господарського суду м. Севастополя від 25.05.2005 р. підлягають скасуванню.
При цьому колегія Вищого господарського суду України зауважує, що при подальшому розгляді справи місцевий господарський суд повинен, з урахуванням заяви Фірми про зміну підстави та предмету позову (а. с. 42 –43), виходячи з частини четвертої ст. 22 ГПК України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, встановити предмет спору (позову) по справі (або його відсутність).
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 та 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Море плюс” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. у справі № 20-9/059 господарського суду м. Севастополя задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. та ухвалу господарського суду м. Севастополя від 25.05.2006 р. у справі № 20-9/059 скасувати.
Справу передати на розгляд господарського суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало