ун. № 2608/9385/12

пр. № 1/2608/704/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого -судді Косик Л.Г.,

при секретарі Сахно В.С.,

за участю прокурора Паламарчук Я.А.,

захисника -адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта неповна середня, холостого, який не працює, навчається у ПТУ № 40, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

встановив:

06.03.2012 року приблизно о 15 годині ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні ПТУ № 40, розташованого по пр-ту Л. Курбаса, 2-А в м. Києві, таємно викрав чуже майно, яке належить неповнолітньому ОСОБА_3

Так, ОСОБА_2, будучи учнем ПТУ № 40, розташованого по пр.-ту Л. Курбаса, 2-А в м. Києві, 06.03.2012 року приблизно з 15 години, знаходячись на заняттях з фізичного виховання, що проходили в приміщенні спортивного залу ПТУ № 40, побачив на лавці мобільний телефон, неповнолітнього ОСОБА_3, який вирішив таємно викрасти.

З метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_2 06.03.2012 року приблизно о 15 годині, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_3, а саме : мобільний телефон «Нокіа-Х2», ціною 1000 грн., з карткою мобільного оператора «Лайф», яка не представляє для потерпілого матеріальної цінності, на рахунку якої грошей не було та картка пам'яті об'ємом 2 ГБ, ціною 80 грн., а всього майна на загальну суму 1080 грн. З викраденим у неповнолітнього ОСОБА_3 чужим майном ОСОБА_2 з місця скоєння злочину втік, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному висновку визнав повністю, щиро розкаявся, та пояснив, що дійсно 06.03.2012 року він знаходився на навчанні в ПТУ закінчились учні почали збиратись до роздягальні і в цей час він побачив на лавці в приміщенні спортзалу мобільний телефон помаранчевого кольору, який належав його одногрупнику ОСОБА_3 Даний мобільний телефон він вирішив викрасти. Забравши з лавки мобільний телефон, він направився до роздягальні. Переодягнувшись, він пішов за місцем свого проживання оскільки уроки на той час вже закінчились. Про те, що саме він забрав мобільний телефон ОСОБА_3 ніхто не знав. Коли він після вчинення крадіжки мобільного телефону підходив за місцем свого проживання то дістав з корпусу мобільного телефону картку мобільного оператора «Лайф»та викинув її. Після цього він вставив до викраденого мобільного телефону належну йому картку мобільного оператора «Лайф»НОМЕР_1 та з 08.03.2012 р. по 09.03.2012 року користувався викраденим мобільним телефоном. Після цього 09.03.2012 року через мережу Інтернет він зв'язався зі своїм знайомими ОСОБА_5, якому запропонував придбати викрадений ним мобільний телефон «Нокіа Х-2», за 300 грн. На дану пропозицію ОСОБА_5 погодився і приблизно в 13 год. він зустрівся з ним біля торгівельного центру «Магелан», розташованого на території житлового масиву «Теремки»в м. Києві. Зустрівшись з ОСОБА_5, він передав йому мобільний телефон, а той в свою чергу передав йому гроші в сумі 300 грн. Про те, що мобільний телефон він викрав, ОСОБА_5 не повідомляв. Отримані від продажу мобільного телефону гроші він витратив на власні потреби. 16.03.2012 року за місцем його навчання прийшли працівники міліції, які затримали його за вчинення крадіжки мобільного телефону належного ОСОБА_3. Після цього його було доставлено до Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві де він зізнався у скоєнні даного злочину та надав детальні пояснення з даного приводу. Мобільний телефон в подальшому у ОСОБА_5 було вилучене та передано ОСОБА_3

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудний, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємна крадіжка чужого майна, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочину середньої тяжкості, обставини вчинення злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який осудний, холостий, працездатний, на даний час навчається у ПТУ № 40, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за місцем навчання характеризується позитивно, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття у вчиненому, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу у мінімальному розмірі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Нокіа-Х2»та картку пам'яті об'ємом 2 ГБ, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3, вважати такими, що передані за належністю.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя: Л.Г. Косик