Справа № 2/0124/2524/2012

0124/7524/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді - Чорної О.В., при секретарі - Маланчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення суми,

в с т а н о в и в:

Позивач просить суд розірвати договір № 248 про надання послуг з пошуку та підбору домашньої помічниці, укладений між нею та відповідачем 18 січня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що нею з Агентством ОСОБА_2 укладений договір, згідно з яким їй надана домашня помічниця, яка через декілька днів після початку роботи написала заяву про звільнення. За умовами договору у випадку, якщо виконавець припинив роботу протягом 12 місяців з моменту виходу на роботу, то агентство в особі відповідача зобов'язується надати іншого виконавця. Оскільки ці вимоги ОСОБА_2 не виконані, нею порушені зобов'язання, то договір підлягає розірванню, а на ї користь повинна бути стягнута сама за договором з урахуванням 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні з позовом не погодилась та пояснила, що між нею та ОСОБА_1 був укладений договір з надання послуг щодо підбору домашньої помічниці. На виконання цього договору до позивача на роботу вийшла ОСОБА_3, яка через декілька днів повідомила, що її примусили написати заяву про звільнення. Після чого з ОСОБА_1 велись бесіди з приводу надання заміни, однак, позивач відмовлялась від усіх кандидатур, а пізніш повідомила, що їй на даний час не потрібна хатня помічниця. Оскільки виконавець припинила роботу з вину замовника (ОСОБА_1.), то повернення оплати за послуги агентства не проводиться, залишок суми заробітної плати повернутий позивачу.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав:

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

З ч. 2 ст. 651 ЦК України слідує, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності та керівником агентства «Домашній персонал».

16 січня 2012 року до агентства «Домашній персонал» від ОСОБА_1 надійшла заявка про підбор домашньої помічниці (а.с. 27).

18 січня 2012 року між ОСОБА_1 та відповідачем укладений договір, у зв'язку з яким ОСОБА_2 здійснює послуги з пошуку та підбору виконавця - домашньої помічниці, а замовник (позивач) сплачу винагороду агентству та першу заробітну плату виконавцю (а.с. 6).

Згідно із п. 2.4 договору у випадку, якщо виконавець припинив роботу протягом 12-ті місяців з моменту виходу на роботу, агентство «Домашній персонал» зобов'язане безоплатно, за вимогою замовника, що зроблене не пізніш двох робочих днів з моменту припинення виконавцем роботи, протягом 5-ті робочих днів, надати іншого виконавця у відповідності із даними, зазначеними у заявці.

На виконання вказаного договору ОСОБА_1 підібрана помічниця - ОСОБА_3, що підтверджується актом виконаних робіт (а.с. 25-26), позивач призвела сплату за договором у сумі 8 000 гривень (а.с. 9).

Через декілька днів ОСОБА_3 написала заяву з проханням звільнити її від виконання обов'язків домашньої помічниці, у зв'язку із необхідністю виїзду в м. Москва за сімейними обставинами (а.с. 8).

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що заяву написала 26 січня 2012 року під психологічним тиском з боку господарів будинку, які не випускали її з території будинку, нікуди не виїжджала, до даного часу проживає в м. Ялта.

ОСОБА_4, яка є менеджером агентства «Домашній персонал» та була допитана у якості свідка в судовому засіданні пояснила, що 26 січня 2012 року ОСОБА_3 повідомила їй, що під примусом написала заяву про звільнення від обов'язків домашньої працівниці у ОСОБА_1 27 січня 2012 року ОСОБА_1 особисто повідомила про припинення роботи ОСОБА_5 у неї. Їй пропонувались інші кандидатури - ОСОБА_6, ОСОБА_7 Однак, вона від них відмовилась, а пізніш пояснила, що не потребує послуг домашньої працівниці. Залишок заробітної плати ОСОБА_3 повернутий позивачу, але, оскільки вона відмовилась про це розписуватись, то підпис поставила ОСОБА_4

08 лютого 2012 року ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 направила претензію, де зазначила, що ОСОБА_3 припинила роботу, кандидатури на заміну не надані, тому просить повернути грошові кошти (а.с. 10). Відповіді на претензію не надійшло.

Суд вважає, що на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України договір про надання послуг, укладений між сторонами повинний бути розірваний у зв'язку із істотним порушенням ОСОБА_2 умов договору, оскільки ОСОБА_3 припинила роботу, що підтверджується її заявою, після чого ОСОБА_1 не забезпечена послугами домашньої працівниці.

Доводи відповідача, що виконавець ОСОБА_3 припинила роботи з вини ОСОБА_1, яка змусила її написати заяву про звільнення та що останній неодноразово пропонувались інші кандидатури для роботи не доведено ОСОБА_2 всупереч вимогам ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, не підтверджено належними та допустимими доказами, а лише поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які спростовуються матеріалами справи.

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_6, ОСОБА_7 у якості свідків пояснили, що після припинення роботи ОСОБА_3 у ОСОБА_1 у них питали зможуть лі вони працювати у позивача, на що вони погодились. Однак, їх не викликали до агентства на співбесіду.

На користь ОСОБА_1 з відповідача підлягає стягненню 4 000 гривень - оплата послуг агентства «Домашній персонал» та 2922 гривні - залишок заробітної плати виконавця.

ОСОБА_3 працювала у ОСОБА_1 7 днів (з 19 до 26 січня 2012 року), оплата за день складає 154 грн. (а.с. 26), тому залишок заробітної плати складає 2922 грн. (4 000 грн. - (154 грн. х 7 днів)).

Пояснення ОСОБА_2, що ОСОБА_1 повернутий залишок заробітної плати не приймається судом до уваги, оскільки це не підтверджено документально.

Вимоги в частині стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки з урахуванням ч. 3 ст. 653 ЦК України не розповсюджуються на дані правовідносини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 625, 651, 653, 901, 907 Цивільного Кодексу України, ст. 4, 5, 6, 10, 11, 60, 174, 208-210, 212-215, 218, 222 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Розірвати договір про надання послуг з пошуку та підбору для роботи у якості домашньої працівниці № 248, укладений 18 січня 2012 року між ОСОБА_1 та агентством «Домашній персонал» в особі ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6292 (шість тисяч двісті дев'яносто дві) гривні.

На судове рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у строки та порядку, передбаченому ст. ст. 294 - 296 Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ: