ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.12 Справа№ 5015/2795/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд», м. Львів

про повернення предмету лізингу(обладнання) та стягнення заборгованості в сумі 141 073,94 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Зубкова Н.І. -представник за довіреністю №б/н від 23.05.2012р.;

Від відповідача: Цигинко В.Р. -представник за довіреністю №б/н від 17.07.2012р..

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»про повернення предмету лізингу (обладнання) та стягнення заборгованості в сумі 141 073,94 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 24.07.2012 р.

В судовому засідання 24.07.2012р. представнику позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представники не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали клопотання.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 24.07.2012р. розгляд справи відкладено на 14.08.2012р. В судовому засіданні 14.08.2012р. оголошене перерву до 29.08.2012р.

В судове засідання позивач явку повноваженого представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору фінансового лізингу №UA12L-10-02 від 24 червня 2010 року (надалі-договір) та загальних умов договорів фінансового лізингу №UA12L-10-02, які є невід'ємною частиною договору допустив порушення в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 131 473,94 грн. Крім того, позивачу завдано збитків у розмірі 9 600,00 грн., які витрачено на оплату послуг адвокатської компанії. З огляду на припинення дії договору, позивач просить зобов'язати відповідача повернути об'єкт лізингу -гідравлічний екскаватор Катерпіллар, модель САТ 320C серійний номер CAT0320CTМАА00402, вартістю 687 687,41грн (надалі -Екскаватор).

Позивач 29.08.2012р. подав клопотання вх.19036/12 та вх.19038/12 про долучення доказів до матеріалів справи. Суд ухвалив дані клопотання задоволити.

В судове засідання відповідач явку повноважного представника забезпечив, заперечив проти заявлених позовних вимог.

Відповідач заперечив проти вимог позову з тих підстав, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. вчинено виконавчий напис №1752 від 22.06.2012 року. Зазначений виконавчий напис скеровано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №33433508 з примусового виконання цього виконавчого напису, про що винесено постанову від 16.07.2012 року. З огляду на це вимоги позивача в частині повернення предмета лізингу уже є задоволеними.

Заперечень стосовно суми заборгованості відповідачем не висловлено, за винятком повідомлення про часткове погашення боргу в сумі 5 650,00 грн. Крім того, відповідач повністю заперечив проти вимоги про стягнення збитків у сумі 9 600,00грн., які полягають у витратах на правову допомогу, оскільки за своєю правовою природою ця сума не належить до судових витрат.

Відповідач 13.08.2012 вх. 17664/12 подав клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання мотивовано тим, що позивач уже реалізував своє право захисту шляхом звернення до нотаріуса, який вчинив виконавчий напис №1752, виданий 22.06.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. про повернення об'єкта лізингу. Відповідач оскаржив зазначений виконавчий напис. Господарським судом Львівської області розглядається справа №5015/3181/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваленко Олена Миколаївна, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають до виконання. З огляду на зазначені обставини, оскільки виконавчою службою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, вважає зазначену господарську справу пов'язаною з цією справою, а тому просить зупинити провадження у справі.

Позивач повністю заперечив проти заявленого клопотання. Вважає його таким, що спрямоване на затягування строків вирішення спору. Так, господарська справа про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають до виконання, не свідчить про неможливість вирішення спору у цьому судовому процесі, адже в ньому суд може та повинен проаналізувати обставини справи, з якими закон пов'язує виникнення чи припинення відповідних правовідносин, оцінити такі обставини та надати її правову кваліфікацію. При чому оцінка таких відносини не залежать від рішення у справі №5015/3181/12.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 1-4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Зазначеного тлумачення дотримується і Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.16 постанови №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Натомість пов'язаною відповідач вважає справу, предметом якої є визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають до виконання. З огляду на це предметом доказування у цій справі є сукупність обставин, які б свідчили про порушення нотаріусом вимог законодавства в частині визначення підстав вчинення виконавчого напису. У той же час предметом доказування у цій справі є сукупність обставин, які свідчать про порушення відповідачем умов укладеного договору фінансового лізингу, а також про наявність підстав для повернення об'єкта лізингу в судовому порядку внаслідок порушення умов укладеного договору.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних доказів про те, що в провадженні цієї справи неможливо дослідити докази, які становлять зазначений вище предмет доказування, а тому суд відхиляє клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідачем 14.08.2012р вх.17755/12 подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, продовжити строк розгляду справи та зобов'язати позивача надати обґрунтований розрахунок позовних вимог. Суд ухвалив задоволити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та зобов'язати позивача надати обґрунтований розрахунок позовних вимог, а частині продовжити строк розгляду справи -відмовити.

Відповідачем також подано клопотання від 29.08.2012р. вх. №19073/12 про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача дочірнє підприємство «Спектр»ТзОВ»Леополіс-плюс». Клопотання мотивовано тим, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.08.2012р. порушено провадження у справі №5015/3484/12 за позовом дочірнього підприємства «Спектр»ТзОВ «Леополіс-плюс»до ТзОВ «Кварталбуд»про визнання права користування майном та зобов»язання передати майно у найм і рішення у справі №5015/2795/12 може вплинути на права та обов'язки дочірнього підприємства «Спектр»ТзОВ «Леополіс-плюс».

Зазначене клопотання суд також відхиляє з огляду на те, що не встановлено і у клопотанні не відображено, як саме рішення суду по даній справі вплине на права та обов'язки третьої особи. Відповідно до п.1.6. постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

При цьому судом з'ясовано, що 25 липня 2012 року складено акт державного виконавця про те, що на підставі виконавчого напису №1752, виданого 22.06.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. повернено лізингоодержувачем ТзОВ «Кварталбуд»на користь лізингодавця -ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" Екскаватор.

У судовому засіданні 29.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі 24.06.2010р. підписано Загальні умови договорів фінансового лізингу №UA12L-10-02, які є невід'ємною частиною договору (надалі -Загальні умови). За цими умовами сторони припускають можливість укладення між собою як одночасно з підписанням Загальних умов, так і в майбутньому договорів фінансового лізингу техніки, устаткування та/або іншого рухомого майна. З огляду на домовленість сторін про те, що такі договори фінансового лізингу матимуть подібні умови, сторони погодили ці Загальні умови, які сторони мають намір застосовувати в майбутньому на постійній основі стосовно зазначених договорів фінансового лізингу.

Між сторонами укладено договір фінансового лізингу №UA12L-10-02 від 24 червня 2010 року (надалі-договір). За умовами цього договору лізингодавець (позивач у справі) зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений в додатку №1, і надати його лізингоодержувачу (відповідач у справі) в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених в цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами. Загальними Умовами визнаються умови договорів фінансового лізингу №UA12L-10-02 від 24 червня 2010 року. Додатком 1 до Договору визначено, що предметом лізингу є гідравлічний екскаватор Катерпіллар, модель САТ 320C серійний номер CAT0320CTМАА00402, що був у використанні (надалі - Екскаватор). У додатку 2 до Договору сторонами погоджено графік авансових платежів та комісійної винагороди, а в додатку 3 - загальний графік лізингових платежів.

Між товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ", товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", товариством з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" укладено договір С/С/34-10 купівлі-продажу обладнання від 24 червня 2010 року. За умовами цього договору продавець (ТОВ "Цеппелін Україна ТОВ") зобов'язався поставити, а покупець (позивач у справі) прийняти та оплатити вартість Екскаватора. Технічна специфікація на Екскаватор погоджена трьома сторонами договору купівлі-продажу в додатку №1 до цього договору.

Екскаватор передано позивачу від продавця за актом приймання-передачі від 16 липня 2010 року. Зазначений акт погоджено лізингоодержувачем. Право власності на Екскаватор зареєстровано за позивачем, про що видано свідоцтво про реєстрацію машини серії АС №007527 від 04.08.2010 року. Екскаватор передано відповідачу у справі за актом прийому-передачі обладнання №14 від 16 липня 2010 року.

Додатковими угодами №1 від 16 липня 2010 року, №2 від 31 жовтня 2011 року до Договору сторонами погоджено уточнений загальний графік платежів за Договором.

Позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення №160/04 від 20.04.2012 року про порушення Договору та у випадку несплати заборгованості відмову від Договору. Відмова від Договору мотивована тим, що відповідач у порушення умов Договору припинив сплачувати лізингові платежі з грудня 2011 року. Станом на 20 квітня 2012 року відповідачем допущено заборгованість у сумі 89 434,88 грн. З огляду на це, враховуючи положення статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», пункту 17.2 Загальних умов, позивач відмовиться від Договору. Зазначене повідомлення було надіслано відповідачу 21.04.2012 року, про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист. 22 травня 2012 року позивач надіслав відповідачу повідомлення №207/05 про відмову від Договору, про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. вчинено виконавчий напис №1752 від 22.06.2012 року про повернення Екскаватора. Зазначений виконавчий напис скеровано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №33433508 з примусового виконання цього виконавчого напису, про що винесено постанову від 16.07.2012 року.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Андреас Неоклеус енд Ко." укладено договір №1/2011 від 17 листопада 2011 року. За умовами цього договору замовник (позивач у справі) час від часу доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги зі стягнення заборгованості та орендованого (переданого в лізинг) майна в судовому порядку. Додатком №11 від 10 квітня 2012 року до договору №1/2011 від 17 листопада 2011 року позивачем замовлено послуги з підготовки та подання позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" за порушення Договору. Вартість послуг становить 9 600,00 грн. Зазначена сума була перерахована виконавцю послуг відповідно до платіжного доручення №6075 від 28 квітня 2012 року.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Між сторонами у справі виникли взаємні цивільні права та обов'язки на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частинами 1 та 2 статті 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів -фінансовий чи оперативний.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.4.3 Загальних умов передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі. Пунктами 4.1, 4.5 Договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу), а також процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 цього договору. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. Кінцевою датою сплати лізингових платежів (пункт 1.2.32 Загальних умов) є кінцева дата сплати чергового лізингового платежу за відповідний період нарахування, вказана в загальному графіку платежів. Додатковою угодою №1,2 до Договору від 16 липня 2010 року та від 31 жовтня 2011року передбачено уточнений загальний графік платежів.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Враховуючи ту обставину, що відповідач у справі припинив сплачувати лізингові платежі з грудня 2011 року, він вважається таким, що прострочив, а тому вимоги позивача про стягнення лізингових платежів є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. На вимогу суду позивачем подано розрахунок позовних вимог на загальну суму 131 473,94.

Що стосується розміру заборгованості, то суд бере до уваги докази, представлені відповідачем про часткову оплату заборгованості в сумі 5 650,00 грн. відповідно до платіжних доручень: №5339 від 03 липня 2012 року; №473 від 11 липня 2012 року; №509 від 23 липня 2012 року. Тому в цій частині стягнення заборгованості провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано також те, що позивачем не подано детальний розрахунок суми у розмірі 2 079,39грн., на яку було збільшено розмір відсотків за Договором відповідно до п.14.4. Загальних умов відповідно до встановленої формули. В цій частині стягнення заборгованості слід відмовити.

Враховуючи наведене вище, до задоволення підлягає 123 744,55грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Стаття 236 Господарського кодексу України встановлює відкритий перелік видів оперативно-господарських санкцій, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що сторони можуть передбачити в договорі інші оперативно-господарські санкції.

В додаток до наведеного суд звертає увагу на норму п. 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», за якою лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом. Отже, спеціальним законом сторонам договору фінансового лізингу надано право на власний розсуд визначити умови та підстави відмови від договору.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, визначених статтею 611 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Частинами 1 та 3 статті 615 Цивільного кодексу України нормовано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до пункту 3.1.2 Загальних умов лізингодавець має право відмовитися від Договору у випадках, передбачених чинним законодавством, Договором або Загальними умовами. Пунктом 17.2.1 Загальних умов передбачено, що лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо лізингоодержувач не здійснив у строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Таким чином, оскільки відповідач у справі допустив таке порушення зобов'язання, за яке у позивача виникає право на відмову від договору, позивач реалізував таке право у спосіб, визначений пунктом 17.3 Загальних умов, суд вважає правомірною відмову позивача від Договору.

Пунктом 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Пунктом 18.2 Загальних умов передбачено, що предмет лізингу, про повернення якого лізингодавець висунув вимогу згідно з пунктом 17.3 Загальних умов, підлягає поверненню лізингодавцеві лізингоодержувачем в строк, зазначений в такій вимозі лізингодавця. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний також дотримуватися способу і місця повернення, зазначених у такій вимозі лізингодавця. Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань та не повернув об'єкт лізингу у строк, визначений повідомленням - 28 травня 2012 року.

Однак що стосується вирішення спору в частині повернення Екскаватора з огляду на вчинення нотаріусом виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження, то суд зазначає, що на момент розгляду справи Екскаватор повернуто позивачу. Зокрема, 25 липня 2012 року складено акт державного виконавця про те, що на підставі виконавчого напису №1752, виданого 22.06.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. повернено лізингоодержувачем ТзОВ «Кварталбуд»на користь лізингодавця -ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" Екскаватор. Цей факт стверджується позивачем і не заперечується відповідачем.

Що стосується вимог позивача про стягнення 9 600,00 грн. збитків, завданих невиконанням умов Договору, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Як вбачається з матеріалів справи позивач вищевказану суму включив до суми позовних вимог (ціни позову), покликаючись на завдані йому збитки у вигляді здійснених витрат, необхідних для відновлення його порушеного права. Як правову підставу для стягнення згаданих сум зазначає статті 22,611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, та є наслідком невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою відповідальності у формі стягнення збитків є повний склад цивільного правопорушення, а саме: шкода, протиправність поведінки, вина, причинний зв'язок. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Разом з тим, позивач, тлумачачи витрати на правову допомогу як збитки, не звернув уваги на ту обставину, що в силу Господарського процесуального кодексу України такі витрати є судовими та відшкодовуються в порядку, визначеному процесуальним законом. Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Що стосується тлумачення таких витрат як збитки, то в цьому випадку відсутній такий елемент правопорушення, як причинний зв'язок. Цей елемент опосередковує правовий зв'язок між протиправністю та шкодою, завжди характеризується об'єктивністю, незалежністю від волі особи. Наслідком цього є те, що витрати для відновлення порушеного права повинні бути необхідними та достатніми для такого відновлення. Зазначеним умовам та ознакам здійснені позивачем витрати не відповідають, а тому суд відмовляє в задоволенні позову у цій частині.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями статями 11,15, 16, 22, 526, 598, 611, 612, 615, 651, 806 Цивільного кодексу України, статтями 193, 224, 193, 224, 225, 235, 236, 292, Господарського кодексу України, статтями 2, 7, Закону України «Про фінансовий лізинг», статтями 1, 4-3, 27, 33, 38, 43, 49, 79, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" (адреса: вулиця Княгині Ольги, будинок 1-5, місто Львів, Львівська область, 79053; ідентифікаційний код 34672744) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (адреса: вулиця Васильківська, будинок 34, місто Київ, 03022; ідентифікаційний код 35431993) 123 744,55 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 3 434,51 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В частині стягнення 5 650,00 грн. провадження у справі припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.09.2012 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України і може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Суддя Коссак С.М.