ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.12 Справа№ 5015/2751/12

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Юніком», м.Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м. Дрогобич, Львівської область

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 930 722,45 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Шарапов Д.О.-представник за довіреністю № 4 від 21.06.2012р.;

Від відповідача: Костишак В.М. -представник за довіреністю №23699 від 05.12.2011р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Юніком»(надалі-Позивач) до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів»(надалі-Відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 930 722,45 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 24.07.2012 р.

В судовому засідання 24.07.2012р. представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав письмове клопотання.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 24.07.2012р. розгляд справи відкладено на 14.08.2012р., а 14.08.2012р. на 29.08.2012р.

В судовому засідання 29.08.2012р. представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали письмове клопотання. В судовому засідання 29.08.2012р. оголошено перерву до 05.09.2012р.

В судовому засіданні 05.09.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю і просить їх задоволити, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 17702/12 від 13.08.2012р.) та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 942 137,50 грн. (в т.ч. 800 000,00 грн. -основного боргу; 51 814,21 грн. -пені; 80 000,00 грн. -штрафу; 10 323,29 грн. -3% річних) та судовий збір в розмірі 18 842,75 грн.

В судові засідання 05.09.2012р. відповідач явки повноважного представника забезпечив, подав відзив на позовну заяву від 18.08.2012р. №13412 (вх.19083 від 29.08.12р.) та у доповненні до відзиву від 04.09.2012р. №12101 (вх.№19618/12 від 05.09.2012р.) частково заперечив позовні вимоги, а саме в частині нарахування та стягнення штрафних санкцій, зокрема одночасного стягнення пені та штрафу. Крім цього, у прохальній частині відзиву просив суд визнати договір недійсним. Однак у судовому засідання 05.09.2012р. доповнив відзив в частині відмови від визнання договору недійсним (вх.№19634/12 від 05.09.2012р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

Між сторонами було укладено договір №1 від 19 січня 2012 року про надання поворотної фінансової допомоги. За цим договором Позивач (за договором -позикодавець) надає в користування відповідачу (за договором-позичальник) грошові кошти (поворотну фінансову допомогу) в розмірі, на умовах і в порядку визначеному цим договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю в повному обсязі та у строк, встановлений цим договором. Відповідно до розділу 2 договору сума поворотної фінансової допомоги складає 1 800 000,00(один мільйон вісімсот тисяч грн..00 коп.) гривень. За цим договором відсотки не нараховуються і не сплачуються.

Відповідно до п.3.1. договору позикодавець перераховує суму поворотної фінансової допомоги в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника.

Зокрема, в матеріалах справи є банківські виписки від 19.01.2012 року та від 20.01.2012 року про перерахування коштів відповідно у сумі 300 000,00грн. та 1 500 000,00грн. Цей факт стверджується Позивачем і не заперечується Відповідачем у справі.

Таким чином, позикодавець виконав свої обов'язки за договором.

Відповідно до Розділу 4 договору строк повернення поворотної фінансової допомоги у повному обсязі -не пізніше 20 лютого 2012 року. При цьому сторони погодили можливість дострокового повернення поворотної фінансової допомоги чи повернення частинами.

Відповідно до розділу 5 договору позичальник зобов'язаний повернути суму поворотної фінансової допомоги або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини поворотної фінансової допомоги в останній день строку, який встановлений в п.4.1. даного договору. Сума поворотної фінансової допомоги підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування суми поворотної фінансової допомоги (її частини) на поточний рахунок позикодавця.

Відповідно до банківських виписок від 22.02.12. та від 12.03.2012 року позичальником повернуто відповідно 200 000,00грн. та 800 000,00грн. На момент розгляду справи в суді Відповідачем надано платіжне доручення №11412 від 06 серпня 2012 року про перерахування додатково ще 100 000,00грн. Цей факт стверджується Відповідачем та не заперечується Позивачем.

Таким чином, сума неповернутої фінансової допомоги за договором становить 700 000,00грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, Позивач 19 червня 2012 року надіслав Відповідачу претензію за №784 з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 800 000,00грн., 960 000,00грн.пені та штрафу в розмірі 80 000,00грн.,

Відповідач у відповідь на претензію № 784 від 19.06.2012р. направив лист від 05.07.2012р. № 11564, і якому визнає заборгованість і повідомляє про вжиття всіх необхідних дій для повернення заборгованості.

За неналежне виконання умов договору Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь з врахуванням збільшеного розміру позовних вимог основний борг в розмірі 800 000,00грн., пеню в розмірі 51 814, 21грн., штраф в розмірі 80 000,00грн. та 3% річних в сумі 10 323, 29грн. грн. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Доказів повного погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем до суду не надано.

У судовому засіданні 05.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк а в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо надання поворотної фінансової допомоги за договором №1 від 19.01.2012р. на суму 1 800 000,00грн., що, зокрема, вбачається з банківських виписок та факт повернення Відповідачем частини коштів в розмірі 1 000 000,00грн. Також на момент розгляду справи в суді сторонами не заперечується оплата Відповідачем 100 000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №11412 від 06 серпня 2012 року. Непогашеною залишилася частина поворотної фінансової допомоги у розмірі 700 000,00грн.

Суд доходить висновку, що у зв'язку з добровільною сплатою 100 000,00 грн. провадження у справі слід припинити відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80ГПК України (відсутній предмет спору).

Щодо стягнення 700 000,00грн. суми неповернутої фінансової допомоги за договором, суд доходить висновку про їх обґрунтованість та задоволення. Цей факт не заперечується і Відповідачем у справі.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до ч.1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 1050 Цивільного кодексу України,якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.6.2.договору за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю: пеню в розмірі 1% від суми поворотної фінансової допомоги, яку не повернено у визначений договором строк за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми поворотної фінансової допомоги, неповерненої у строк, визначений договором.

Таким чином, сторони погодили одночасне стягнення пені та штрафу за договором.

З огляду на це, суд доходить висновку про правомірність стягнення пені у розмірі 51 814, 21 грн. та штрафу у розмірі 80 000,00грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому суд доходить висновку про необхідність сплати відповідачем суми боргу з урахуванням також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на встановлений факт наявності основного боргу, судом задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 10 323,29грн.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.179, 193, 214, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 15, 509, 526, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів»(82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Гайдамацька, будинок 22; ідентифікаційний код 00240158) на користь Приватного акціонерного товариства «Юнікон»(49005,Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Олеся Гончара, будинок 28А; ідентифікаційний код 23647276) 700 000,00 грн. -основний борг; 10 323,29 -3% річних, 51 814,21грн. -пеня; 80 000,00 грн. - штраф та 18 842,75 -судовий збір.

3. В частині стягнення 100 000,00 грн. провадження у справі припинити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.09.2012 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України і може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Суддя Коссак С.М.