ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.12 Справа№ 5015/2099/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів

про стягнення заборгованості 132 592,34 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Кремінську Л.І. -представник за довіреністю № 174 від 02.07.2012р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 132 592,34 грн.

Ухвалою суду від 28.05.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 19.06.2012 р., 19.06.2012 р. розгляд справи відкладено на 26.06.2012 р. з підстав зазначених в ухвалі.

У зв'язку із призначенням судді Костів Т.С. суддею Львівського апеляційного господарського суду, справу за № 5015/2099/12 відповідно до ст. 21 ГПК України 25.06.2012р. передано для розгляду по суті судді господарського суду Коссаку С.М.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в наявних в матеріалах справи ухвал суду. За клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 20.08.2012р. продовжено строк вирішення справи з 26.08.2012р на 15днів.

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

В судове засідання 10.09.2012р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував повністю з підстав викладених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях.

В судове засідання 10.09.2012р. явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримує в межах строку позовної давності. Також 27.08.2012р. вх.18763/12 подала обґрунтування відзиву на позовну заяву, в якому визнає заборгованість по кредитному договору та відсотки за строкове користування кредитом, також відсотки за прострочене користування кредитом в межах позовної давності (надав розрахунок заборгованості в межах трирічного строку позовної давності) і просить застосувати строк позовної давності щодо стягнення кредиту по платежах, прострочення по яких виникло в межах трирічного строку позовної давності.

Через канцелярію суду вх. 17344/12 від 08.08.2012р. Позивач подав пояснення від 07.08.2012р. вих. № 2567-юд в яких зазначає, що 23.03.2010р. в газеті «Голос України»опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача. Позивачем 21.04.2010 р. подано до суду заяву про визнання його кредитором відповідача. На його думку, подання заяви про визнання кредитором у справі про банкрутство свідчить про переривання строку позовної давності на підставі положень ст.. 264 ЦК України.

В судовому засіданні 10.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Відповідно до п.1.6 статуту ПАТ «Універсал Банк», Відкрите акціонерне товариство «Банк Універсальний»було перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк», а відповідно до п.1.1 статуту ПАТ «Універсал Банк», Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк»було перейменовано на Публічне акціонерне товариства «Універсал Банк».

01.02.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний»(Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(Позичальник) було укладено Кредитний договір № 10/05К-07 (надалі - договір) від 01.02.2007 року.

Відповідно до п.1.1. договору Банк надає Позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування в сумі 176 688,00 грн., термін повернення кредиту 31.01.2010 року, цільове призначення - придбання транспортних засобів, процентна ставка 18,5% річних.

Додатком до кредитного договору №10/05К-07 від 01.02.2007 р. було погоджено графік погашення заборгованості по кредиту.

25.06.2007р. додатковим договором № 1 до Кредитного договору № 10/05К-07 від 02.02.2007р. сторони внесли зміни в Додаток до кредитного договору № 10/05К-07 щодо графіку погашення заборгованості по кредиту і термін повернення кредиту 31.01.2010р.

29.10.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №10/05К-07 від 01.02.2007 р., якою сторони погодили новий порядок нарахування процентів за користування кредитом (п. 2), зокрема пунктом 2.1 сторони встановили, що проценти за користування кредитом нараховуються щоденно методом факт/факт, який передбачає використання фактичної кількості днів у місяці та році та фактично отриманої позичальником суми кредиту, починаючи з дня видачі кредиту включно та до дня повернення кредиту. Пунктом 2.2 зокрема передбачено, що сплата процентів здійснюється не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяцем.

Також, 30.04.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №10/05К-07 від 01.02.2007 р., якою вказаний кредитний договір викладено в новій редакції. Також Додатком № 1 до Додаткової угоди № 2 від 30.04.2009 р. до кредитного договору №10/05К-07 від 01.02.2007 р. сторонами було погоджено графік погашення платежів(заборгованості за кредитом).

Додатковою угодою №2 сторони погодили, що банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку строковий кредит в сумі, що дорівнює 176 688,00 грн. у порядку і на умовах визначених цим договором.

Пунктом 1.2.2 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №2) позичальник зобов'язався, зокрема, у повному обсязі повернути кредит, отриманий за цим договором, в порядку та терміни визначені договором згідно Графіку погашення платежів, передбаченого Додатком №1 до договору; та в будь-якому випадку у повному обсязі повернути всю суму кредиту не пізніше 31 січня 2010 року.

Згідно додаткової угоди №2 позичальник за користування кредитними коштами, наданими у формі строкового кредиту, починаючи з дати фактичного надання кредиту та до 31.08.2008 р. сплачує банку проценти за ставкою у розмірі 18,5% (п. 1.3.1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №2); починаючи з 01.09.2008 р. та по 29.04.2009 р. за ставкою у розмірі 19,5% (п.1.3.1.2. кредитного договору в редакції додаткової угоди №2); починаючи з 30.04.2009 р. за ставкою у розмірі 21,5% (1.3.1.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди №2).

А також за користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни встановлені графіком погашення платежів) сторони встановили нову процентну ставку (підвищену процентну ставку) у розмірі 18,5% річних за кредитом в гривні починаючи з дати фактичного надання кредиту та до 31.08.2008 р. (п. 1.3.1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №2); за ставкою у розмірі 24 % починаючи з 01.09.2008 р. та по 29.04.2009 р. (п.1.3.1.2. кредитного договору в редакції додаткової угоди №2); за ставкою у розмірі 30,5% починаючи з 30.04.2009 р. (1.3.1.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди №2).

Крім цього при підписанні додаткової угоди №2 від 30.04.2009 р. сторони підтвердили (п.2.3 додаткової угоди № 2, стор.17 додаткової угоди № 2 ), що станом на дату підписання додаткової угоди заборгованість позичальника перед банком становить 72 408,24 грн. (з них 57 428,42 грн. - строкова заборгованість за кредитом, 12 802,02 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 2 177,80 грн. - прострочена заборгованість за процентами, нараховані за базовою процентною ставкою в розмірі 19,5 % річних.

На виконання умов кредитного договору Банк надав Позичальнику грошові кошти в обумовленому розмірі 176 688,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 01.02.2007 р. (копія в матеріалах справи).

Однак, відповідач належним чином не виконав зобов'язання по поверненню кредитних коштів. Станом на 17.05.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 132 592,34 грн. (з них: 70 230,44 грн. -заборгованість по сумі кредиту; 10 847,22 грн. -проценти за користування кредит; 51 514,68 грн. -підвищені процентми за користування кредитом.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором позики встановлений обов'язок позивальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання договору № 10/05К-07 від 01.02.2007 р. надано відповідачу кредит в розмірі 176 688,00 грн.

Однак, відповідач (позичальник) кошти відповідно до графіку погашення заборгованості по кредиту (Додаток № 1 до додаткової угоди № 2 від 30.04.2009 р. до Кредитного договору № 10/05К-07 від 01.02.2007р.) не сплатив, доказів повернення кредиту у встановлений строк відповідач суду не представив, таким чином вимога позивача про стягнення заборгованості по сумі кредиту в розмірі 70 230,44 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором.

Додатковою угодою №2 сторони також погодили порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Так, згідно додаткової угоди №2 позичальник за користування кредитними коштами, наданими у формі строкового кредиту, починаючи з дати фактичного надання кредиту та до 31.08.2008 р. сплачує банку проценти за ставкою у розмірі 18,5% (п. 1.3.1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №2); починаючи з 01.09.2008 р. та по 29.04.2009 р. за ставкою у розмірі 19,5% (п.1.3.1.2. кредитного договору в редакції додаткової угоди №2); починаючи з 30.04.2009 р. за ставкою у розмірі 21,5% (1.3.1.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди №2).

А також за користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни встановлені графіком погашення платежів) сторони встановили нову процентну ставку (підвищену процентну ставку) у розмірі 18,5% річних за кредитом в гривні починаючи з дати фактичного надання кредиту та до 31.08.2008 р. (п. 1.3.1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №2); за ставкою у розмірі 19,5% починаючи з 01.09.2008 р. та по 29.04.2009 р. (п.1.3.1.2. кредитного договору в редакції додаткової угоди №2); за ставкою у розмірі 30,5% починаючи з 30.04.2009 р. (1.3.1.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди №2).

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, заборгованість по сплачених процентах станом на 17.05.2012р. становить 10 847,22 грн., заборгованість по підвищених процентах за користування кредитом становить 51 514,68 грн. У відзиві вх.18763/12 від 27.08.2012р. відповідач визнає заборгованість по кредитному договору та відсотки за строкове користування кредитом, також відсотки за прострочене користування кредитом в межах позовної давності (надав розрахунок заборгованості в межах трирічного строку позовної давності, з якого вбачається, що заборгованість по кредиту становить 69 911,60 грн., по відсоткам за строкове користування кредитом -9 682,09 грн. та відсотки за прострочене користування кредитом - 44 565,48 грн.). Заперечення відповідача щодо правильності нарахування відсотків необґрунтовані. Позивачем правильно обчислено проценти за користування кредитними коштами та підвищені проценти за користування кредитом, виходячи з розміру процентів, встановлених Кредитним договором.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд вважає, що причини пропущення позивачем позовної давності поважні, а порушене відповідачем право ПАТ «Універсал Банк»підлягає судовому захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України), виходячи з наступного. Господарським судом Львівської області 27 лютого 2010 р. за заявою ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»порушено провадження у справі № 21/11 про його банкрутство. Після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача позивач 21.04.2010 р. (див. штемпель на поштовому конверті, том 14 справи № 21/11) звернувся до господарського суду Львівської області з заявою про визнання його кредитором, у тому числі й по заборгованості, яка виникла на підставі договору № 10/05К-07 від 01.02.2007 р. Подання згаданої заяви про визнання кредитором не може вважатись передбаченою ст. 264 ЦК України підставою для переривання перебігу позовної давності. Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до боржника. Однак, відповідач у справі стверджує, що основне зобов'язання за кредитним договором ним перестало виконуватись з 1 жовтня 2008р., проценти не сплачувались з 02 березня 2009 р. Провадження у справі № 21/11 про банкрутство ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»тривало з 27.02.2010 р. до винесення 29.09.2011 р. постанови Львівським апеляційним господарським судом про припинення провадження у справі про банкрутство. На момент порушення провадження у справі про визнання банкрутом та на момент звернення позивача з заявою про визнання кредитором строк позовної давності за зобов'язаннями відповідача пропущений не був. Після публікації у газеті «Голос України»23.03.2010 р. оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та протягом розгляду господарським судом справи № 21/11 про банкрутство відповідача, звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості, вказаної в заяві про визнання кредитором, до захисту права позивача шляхом винесення судом рішення у справі, не призвело б. Відповідно до п. 8.13. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 р. у справі № 21/11 припинено провадження у справі про банкрутство відповідача. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для порушення провадження в справі про банкрутство і здійснене провадження у справі є незаконним з моменту його порушення. Таким чином, позивач, починаючи з 21.04.2010 р. по 29.09.2011 р. (1 рік та 5 місяців) вживав передбачених законодавством України заходів для захисту свого порушеного права, хоча й поза межами позовного провадження. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну давність позивачем пропущено з поважних причин і його право підлягає судовому захисту, відповідач зловживає наданим йому правом та уникає виконання взятих на себе за кредитним договором зобов'язань в частині повернення отриманого кредиту та сплати коштів за його використання.

Вирішуючи спір у справі, суд також виходить з того, що згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Відповідач, подаючи 23.02.2010 р. заяву про порушення справи про його банкрутство, у самій заяві зазначив та визнав, що має непогашені грошові зобов'язання перед банківськими установами. Які саме зобов'язання зазначено у додатку до заяви № 1 (том І справи № 21/11, а.с. 2-6). Згідно з Додатком до заяви № 1 відповідач визнавав, що має перед позивачем 1 305 283,50 грн. заборгованості за кредитними договорами.

Сам відповідач, як на підтвердження наявності безспірних вимог кредиторів до нього посилається та долучає до заяви Довідку позивача вих. № 002/10 від 05.01.2010 р. та Кредитний Договір № 10/05К-07 від 01.02.2007 р. (І том справи № 21/11, а.с. 74-75, ІV том справи № 21/11, а.с. 102-104). Згідно з згаданою Довідкою банку заборгованість відповідача за Кредитним Договором № 10/05К-07 від 01.02.2007р. становила 70 230,44 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом становить 18 970,38 грн., та нараховані відсотки від суми 9 967,51 грн., з яких сума прострочених відсотків становить 9 031,49 грн. та сума підвищених відсотків становить 3 222,75 грн., яка існувала на момент видачі довідки. Зазначену суму заборгованості включено самим відповідачем у суму безспірних грошових вимог до нього, які не були задоволені ним протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку та за наявності яких він вправі звернутись з заявою про порушення справи про його банкрутство. Крім цього, між сторонами у справі 30.04 2009 р. укладено Додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 10/05К-07 від 01.02.2012р., у п. 2.3. якої (аркуш угоди 17) відповідач визнав розмір своєї заборгованості перед позивачем за тілом кредиту та процентами. Відтак, суд дійшов також висновку, що відповідачем вчинено дії, які свідчать про визнання ним свого боргу та обов'язку зі сплати прострочених і підвищених процентів за Кредитним договором № 10/05К-07 від 01.02.2007 р.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд, відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.193 ГК України, ст.ст. 11, 15, 251, 252, 253, 257, 267, 509, 525, 256, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82 -85, 116 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий Дім»(79057, м. Львів, вул. Є.Коновальця, 103/605, ідентифікаційний код 31730064) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(04114, м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код 21133352) 70 230,44 грн. -заборгованості по сумі кредиту, 10 847,22 грн. - процентів за користування кредитом, 51 514,68 грн. - підвищених процентів за користування кредитом та 2 651,85 грн. - судового збору.

3. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.09.2012р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України

Суддя Коссак С.М.