Справа 712/17456/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2012 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ПАТ «Піреус Банк МКБ»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення не предмет іпотеки та направлення грошових коштів від реалізації нерухомого майна на погашення заборгованості по кредитному договору, -

встановив:

Позивач ПАТ «Піреус Банк МКБ»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 17455,08 дол.США, звернути стягнення на предмет іпотеки -квартиру, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3, судові витрати по справі покласти на відповідачів та направити грошові кошти від реалізації нерухомого майна на погашення заборгованості по кредитному договору.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 119 ЦПК України, а саме: позивачем не додано підтверджуючих документів про склад сім"ї відповідача та документів, які б підтверджували, що за адресою АДРЕСА_1, проживає тільки відповідач ОСОБА_3, відсутні відомості про наявності у відповідача неповнолітніх дітей і можливість їх виселення із спірного житлового будинку; при наявності дітей належить вирішити питання про залучення до участі в справі служби в справах дітей Ужгородського міськвиконкому, як органу на який покладено діючим законодавством захист інтересів дітей. Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК України щодо цього ж пункту вимог позивачу необхідно уточнити про виселення відповідача з наданням, чи без надання їм іншого житлового приміщення.

Згідно ч.3 ст.10 Закону України «Про іпотеку»Іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. Проведення іпотекодержателем зазначеної перевірки не повинно призупиняти користування предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення або іншим чином порушувати права іпотекодавця чи іншої особи, в тимчасовому користуванні якої знаходиться предмет іпотеки.

Крім того, 20 червня 2012 р. відповідачам було надіслано вимогу про усунення порушення ПАТ «Піреус Банк МКБ», яким повідомлено про наслідки невиконання ними умов кредитного договору, та про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, однак документального підтвердження з відмітками про отримання відповідачами даного листа до матеріалів позову не додано.

Згідно ч.3 ст.10 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. Проведення іпотекодержателем зазначеної перевірки не повинно призупиняти користування предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення або іншим чином порушувати права іпотекодавця чи іншої особи, в тимчасовому користуванні якої знаходиться предмет іпотеки. Разом з тим, про неможливості отримання вказаних в позовній заяві документів позивачем зазначено не було.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд зобов'язаний у своєму рішенні зазначити наступну інформацію:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; -

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Таким чином, представник позивача повинен уточнити свої вимоги, з урахуванням ст. 39 вказаного закону.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на статті 1054 та 1050 ЦК України і зазначає, що відповідно до цих норм закону він має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. В той же час, позивач не ставить питання про розірвання кредитного договору.

Відповідно до вимог статті 119 ч.8 Цивільного процесуального кодексу якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Разом з тим, до матеріалів справи не доданої довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на даний час як юридичну особу позивача. Довіреність додана до матеріалів справи підписана в.о. голови правління ОСОБА_4, однак на підтвердження повноажень вказаною особи діяти від імені ПАТ «Піреус Банк МКБ»до матеріалів додано не було.

Крім того, за змістом ст. 524,533 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, проте зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні, яка є єдиною валютою виконання грошового зобов'язання. Якщо у ньому визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ст.3, абз. 4 підп. «а»п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «про систему валютного регулювання і валютного контролю»валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено зазначеним Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Платежі у іноземній валюті можуть здійснюватися резидентами лише за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг робіт прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя.

Згідно Постанови пленуму Верховного суду «Про судове рішення у цивільній справі»18.12.2009 N 14 п. 14.1 Згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.

Крім того, із матеріалів даної справи вбачається, що позивачем було заявлено дві позовні вимоги майнового характеру: стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, разом з тим заявлено вимогу про направлення грошових коштів від реалізації нерухомого майна на погашення заборгованості по кредитному договору. Викладений позивачем зміст позовних вимог в цій частині не дає можливість зробити суду висновок чи є вказана вимога майнового або немайнового характеру, за яку відповідно не сплачено судовий збір.

Відповідно до ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз'яснити, що в разі усунення недоліків у зазначений строк заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Керуючись ст. ст. 119-121, 209, 210 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Позовну заяву ПАТ «Піреус Банк МКБ»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення не предмет іпотеки та направлення грошових коштів від реалізації нерухомого майна на погашення заборгованості по кредитному договору -залишити без руху .

Роз'яснити заявнику необхідність усунення вказаних недоліків до 10 жовтня 2012 року та попередити, що інакше заява буде рахуватися не поданою та повернута йому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош